Компрадори, вперед! Чи запрацюють у Грузії молдавські схеми співпраці з Росією

Вже чимало років незалежна Грузія демонструє Москві та всьому світу свою незалежність: пускає до себе росіян у будь-яких кількостях, організує через свою територію сірий надсанкційний експорт, та принципово не бере участі у санкціях, бачачи в них загрозу своїй економіці. Грузини дуже намагаються, буквально ломляться назад, до Грузинської РСР, але в Москві довгий час дивилися на них косо, з підозрою, демонстративно не помічаючи їхніх старань.

І ось нарешті їхні старання помітили: Путін оголосив про відміну візового режиму для громадян Грузіні з 15 травня і зняв заборону на прямі авіарейси між двома країнами. Зняття заборони ще не означає негайного відновлення авіасполучення, але, в принципі, російський аерохлам, вкрадений у лізингових компаній, вже може літати до Грузії, і навіть нишком обслуговуватися там, а грузини — перебувати в Росії до 90 днів без візи. 90 днів – це той самий термін, протягом якого вони можуть перебувати без візи до ЄС. Це дуже зручно: 90 днів тут – 90 днів там, а між "тут" і "там" можна чогось привезти до Грузії з ЄС, що заборонено ввозити до Росії, а звідти привезти до Росії і заробити на цьому.

Прекрасні нагоди відкрилися перед громадянами Грузії. Щоправда, росіяни можуть перебувати без візи в Грузії цілий рік, але страшно навіть подумати, яку мерзенність мали б зробити грузини, щоб отримати в нагороду від Путіна річний безвіз. Звичайно, з погляду вивчення психології кремлівського карлика, це навіть цікаво — але водночас думати про це страшно, і краще ми залишимо цю слизьку тему. Але, до речі, варто згадати, що візи для росіян скасував ще Саакашвілі у 2012 році.

Нинішній президент Грузії Саломе Зурабішвілі назвала путінський подарунок "провокацією", але грузинам начхати на всі її горді та сповнені гідності заяви. Народ на вулицю, як у березні, точно не звалить. Нагадаю, що у березні парламент Грузії спробував ухвалити закон про іноагентів, кальку з російського. У Тбілісі тоді почалися протести, і затію провалили. А безвіз — це інше, безвіз із Росією сподобався всім.

При цьому про проросійську позицію правлячої партії "Грузинська мрія" не йдеться. "Грузинська мрія", яку було б правильніше назвати "Мрією Іванішвілі", оскільки найбагатша людина Грузії, олігарх Бідзіна Іванішвілі, контролює її трохи більше, ніж повністю, прямо скажемо, володіє їй, просто прагматична. Вона бачить можливість зробити з мрії бізнес, додавши дещицю безпринципності, та користується цією можливістю. І до біса принципи, їх не намажеш на хліб.

При цьому "ГМ", яка має більшість у парламенті, і отримала його в ході щодо вільних та чесних виборів, безумовно, представляє сьогодні більшість грузинів. Відсутність протестів додатково підтвердила те, що грузини, здебільшого, зовсім не проти робити гроші на бізнесі з агресором та окупантом, допомагаючи йому цим вести війну з Україною, а за великим рахунком, і з усім Заходом. Але чи можна звинувачувати в цьому грузинів, яких Захід зрадив і злив Росії 2008 року? І хіба те, що ми бачимо сьогодні в Грузії, – не засвоєний їй євроурок 2008 року? Ні? А що тоді? Слідом за ЄС, який робив цей вибір і в 2008-му, і пізніше, та й зараз нерідко схиляється до нього, Грузія обрала ті самі 100% прибутку, за які капітал готовий подолати всі людські закони, і 300% за які він піде на будь-який злочин, хоча б і під страхом шибениці.

Зараз у ЄС намагаються " заохочити Грузію дотримуватися санкцій проти РФ, включаючи обмеження на авіасполучення", але заохотити грузинів євросоюзникам, загалом, нічим. Грузія подала заявку на членство в ЄС в один день із Молдовою, третього березня 2022 року, а 17 червня Єврокомісія відмовила їй у рекомендації на набуття статусу кандидата. "Грузія має політично об'єднатися, щоб скласти чіткий шлях до структурних реформ та ЄС", — написала тоді у твіттері президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.

У Тбілісі дуже образилися, але до фон дер Ляйєн прислухалися і стали складати собі чіткий шлях до структурних реформ. З кого ж мала брати приклад Грузія цим шляхом? Очевидно, з Молдови, чия чОткість дозволила їй отримати омріяний статус без жодних проблем.

Треба сказати, у Молдови в плані чОткості є чому повчитися, і не лише Грузії. Ніхто не вміє так дружити з Росією та проросійськими маріонетками, зберігаючи при цьому бездоганно-протоєвропейський вираз осіб, як молдавські протоєвропейці. Молдовська єврокомбінація, коли Кишинів одночасно торгує з невизнаним Придністров'ям; провертає разом із Тирасполем і Москвою високоприбутковий газовий схематоз; здійснює в тандемі з невизнаною ПМР сірий імпорт до Росії в обхід заборон; надає ПМР молдавську реєстрацію підприємств та молдавську митницю для торгівлі з усім світом під виглядом "Єдиної Молдови" — і надсилає відписки сім'ям політв'язнів, громадян Молдови, які отримали в Тирасполі реальні терміни, наприклад, за співчуття Україні: мовляв, вибачте, нам, звичайно, жахливо шкода, що ваш чоловік/син/брат подихає у в'язниці, але ми нічого не можемо зробити, бо не контролюємо цю територію, — така комбінація справді виглядає визначною. Грузинам у молдаван ще вчитися та вчитися.

До речі, молдавські схеми викликають схвалення і в ЄС. Буквально днями посол ЄС у Молдові Яніс Мажейкс заявив, що "придністровський конфлікт ніяк не відбивається на процесі євроінтеграції Молдови". У сенсі, політв'язні – політв'язнями, а бізнес, головне, що як usual, і, тому, молдавани молодці. "Більше того, — розчулюється Мажейкс, — сам придністровський регіон залучений певною мірою до цього процесу, оскільки з 2014 року користується зоною вільної торгівлі з ЄС. Ми раді, що вдалося досягти угоди щодо закупівлі електроенергії у Придністров'я". Для довідки: закупівля електроенергії, про яку говорить Мажейкс – частина газової схеми відмивання грошей, що реалізується між Москвою, Тирасполем і Кишинівом. Надходження від неї тримають на плаву бюджет ПМР – тобто, без цієї схеми, Придністров'я давно припинило б своє існування, і "конфлікт" був би вичерпаний. Але цей "конфлікт" приносить мільярдні доходи, частина яких використовується для корумпування чиновників міжнародних та європейських організацій, які працюють у Молдові, через що його закінчення було б для них прикро. Втім, емісарів Кремля молдо-придністровські комбінатори також успішно корумпують.

Оце схема – точніше, цілий букет схем, пов'язаних у єдину структуру! Оце структурні реформи, здійснені гідними учнями європейців, які десятками років мирно і вигідно співіснували з будь-якими людоїдськими режимами в Кремлі! Не дивно, що майстерна Молдова вже має статус кандидата в ЄС, а незручна Грузія його все ще не має. Витонченіше потрібно працювати, роблячи бізнес на крові та приниженні та монетизуючи свою незалежність. У цьому мистецтві грузинам до молдавських віртуозів ще йти та йти.

Зараз Євросоюз нарікає на Грузію за можливе відкриття прямого авіасполучення з Москвою. Що ж, літаки, як відомо – завжди насамперед, бо вони помітні, галасливі та дорогі. Кишинів, до речі, теж розсудливо закрив прямі польоти з Москви і до Москви, і співпрацює з Росією іншими способами, потихеньку зливаючись до неї вже в статусі єврокандидата, але так, щоб це нікого не турбувало. Але саме для Грузії вихід у цьому випадку є: колись у Сухумі був непоганий аеропорт. Чому б не впорядкувати його, запросивши інвесторів, не видати йому грузинські сертифікати, і не організувати через нього транзит, сказавши Брюсселю, що Абхазія — це частина Грузії, а отже, і аеропорт — грузинський? Але ця частина Грузії тимчасово Тбілісі не контролюється, чому туди літають росіяни — а Грузія, на жаль, нічого не може з цим поробити. Якщо така логіка спрацьовує в Молдові, до того ж, на ура, під оплески європосла, то, отже, і в Грузії вона має працювати, хіба ні? Молдавани в такій ситуації напевно вчинили б саме так. А з Сухумі до Тбілісі можна організувати короткі внутрішньогрузинські (для Брюсселя) рейси.

Напевно, грузинам потрібно терміново направити делегацію до Кишинева для обміну досвідом. Грузинським компрадорам є чому навчити своїх молдавських однодумців та колег. І тоді справа з кандидатським страусом статусом Грузії швидко зрушить з мертвої точки.