Ультиматум Путіна. Чого інгуші вимагають від Кремля
Попри ігнорування теми російськими офіційними ЗМІ, протистояння навколо обміну територіями між Інгушетією та Чечнею не завершується і навіть продукує досить несподівані новини. Так, минулої п'ятниці вибачатися за нестриманість довелося того, перед ким раніше всі вибачалися, — Рамзану Кадирову. До того ж протестна хвиля потихеньку розповзаються на сусідні території: в Північній Осетії відбувся стихійний мітинг з вимогою закрити екологічно небезпечний, та ще й горів нещодавно завод "Electrozinc".
Рішення з'їзду — в життя
Важливою віхою в протистоянні інгушів з владою своєї республіки і сусідній Чечні став пройшов у вівторок Всесвітній конгрес інгушського народу, заради підготовки до якого була згорнута безстрокова акція протесту, учасники якої два тижні вимагали скасувати договір про обмін територіями, підписаний главами республік 26 вересня.
На захід приїхали інгуші з 14 російських регіонів і семи країн: Бельгії, Грузії, Іспанії, Казахстану, Киргизії, Норвегії, Фінляндії та Франції. І практично на самому початку своєї роботи вони дізналися найважливішу новину: місцевий Конституційний суд назвав неконституційним закон Республіки Інгушетія від 4 жовтня 2018 р. "Про затвердження Угоди про встановлення кордону між Республікою Інгушетія і Чеченської Республікою". При цьому зазначалося, що постанова КС Інгушетії "не підлягає оскарженню, набирає чинності негайно після проголошення, діє безпосередньо і не вимагає підтвердження іншими органами і посадовими особами. Юридична сила цієї постанови не може бути подолана повторним прийняттям республіканського закону".
Отримавши таку підтримку, делегати конгресу ухвалили аналогічну постанову, назвавши закон ще й антинародним, а також попросили Володимира Путіна втрутитися в ситуацію з розмежуванням територій Інгушетії і Чечні. Також вони вирішили відправити Путіну свою постанову "Про визнання незадовільною діяльності органів державної влади Інгушетії" і, що вже зовсім ні в які російські рамки не лізе, пропозицію повернути інгушам право шляхом прямого всенародного голосування обирати глав республіки, міст і районів, а також запровадити змішану виборчу систему для виборів республіканського парламенту.
І хоча постанова конгресу не увійшли найбільш радикальні пропозиції зразок прийняття закону про люстрацію чиновників і створення подібності списку Магнітського для винних у розкраданні державних коштів, прогнозувати реакцію Москви і Грозного на настільки яскраво виражену фронду досить важко. Адже Путін, як відомо, "не піддається диктату вулиці, а Кадиров в суботу заявив, що питання кордону між двома республіками закритий.
Але і інгуші не збираються зупинятися на досягнутому, розуміючи, що навіть після рішення суду закон ще залишається чинним. Тому завчасно подали заявку на триденний мітинг, початок якого намітили на наступний після закінчення Всесвітнього конгресу інгушів день. Від упирається глави республіки і депутатів знову вимагають скасувати угоду про обмін територіями і ратифікує його закон. При цьому протестувальники намагаються залишатися в рамках правового поля, хоча навіть така обережність не може вберегти від великого конфлікту в російських, а тим більше північнокавказьких реаліях.
Справа в нафті?
Як вже писала "ДС" (і неодноразово), ситуація в регіоні почала загострюватися у серпні–вересні, коли стало відомо про підготовлювану угоду про обмін територіями між двома республіками. Багато інгуші висловлювалися проти передачі будь-яких земель Чечні, але, коли в республіці дізналися, що вони поступаються набагато більшу (в 27 разів) територію, ніж отримують натомість, обурення виплеснулося на вулиці і навіть спровокувало стрілянину. На щастя, поки лише в повітря: так частина інгушської силовиків відреагувала на кинуту у главу республіки Юнус-Бека Євкурова пляшку.
При цьому як мінімум частина інгушської поліцейських відмовились розганяти мітинг і навіть заблокували просування до нього частин Росгвардии. Вплинути на прийняття ними такого рішення могло не тільки участь в акції протесту великої кількості старійшин, але й спливли подробиці земельного угоди з Чечнею. Наприклад, голова регіонального відділення "Яблука" правозахисник Руслан Муцольгов заявив: "На землях, які ми відстоюємо, знаходиться близько 70% площі нафтового озера. Як ми пам'ятаємо, не так давно 49% акцій "Чеченнефтехимпрома" були передані керівництву Республіки Чечня. А ще "Роснефть" не так давно отримала ліцензію на розробку Бамутско-Датыхского родовища" (останнє знаходиться в Ачхой-Мартанівському районі Чечні, що межує з Інгушетією). А потім ще й виявилося, що нібито передаються Інгушетії землі належать їй, але були раніше взяті в оренду Чечнею.
Тобто з'ясувалося, що і так бідній Інгушетії просто забрали землі на користь "купаються" в бюджетних дотаціях Рамзана Кадирова та Ігоря Сєчіна —друга Володимира Путіна ще з пітерських часів, керівного державної "Роснефтью" і дуже непогано живе на її доходи (про його ролі "першого після Путіна" у російської політики і економіки "ДС" вже писала). Реакція мітингувальників інгушів на таку несправедливість була дуже емоційною, через якийсь час емоції почали взяти гору і по іншу сторону спірної адміністративної кордону.
Сторони наговорили дуже багато неприємного один одному, в результаті чого в другій половині жовтня ситуація почала набувати вже зовсім вибухонебезпечний характер. В тому числі і через що стала в останні роки мало не "національним спортом" для кавказців гри в примушування до вибачень за явні чи уявні образи. Ось тільки якщо раніше вони примушували до вибачень росіян (докладно про це "ДС" писала задовго до нинішнього загострення чечено-інгушського прикордонного спору), то тепер Рамзан Кадиров і його оточення спробували вибити вибачення у сусіднього народу, чиї представники самі не проти змусити вибачатися перед собою, що продемонстрували рік тому на прикладі цілого федерального телеканалу.
Загалом, єдине, чого домігся лідер Чечні, — виведення, то, напевно, тимчасового, його з внутриингушских аспектів земельної протистояння (мовляв, розбирайтеся з Евкуровым, це він віддав землю, а я нічого не захоплював). Притому лише в словесному плані і не до кінця: обзивати його, можливо, і перестануть, але називати одним з винуватців ситуації — навряд чи. Сама проблема вирішена не була і припиняти мітинги до повернення своїх територій ніхто з інгушів не збирався.
Тепер же, після рішення Конституційного суду республіки і конгресу, у інгушів з'являються не тільки право, але й обов'язок (як мінімум перед почуттям власної гідності) повернути території, на яких чеченці почали будівельні роботи ще в серпні — навіть до підписання нещасливого земельного угоди від 26 вересня (тому ЗМІ часто говорили, що Євкурова Грозний і Москва просто поставили перед фактом).
Кадиров між тим віддавати ці землі явно не збирається, адже це загрожує йому втратою авторитету не тільки в очах населення своєї республіки, а й серед жителів сусідніх регіонів, які почали заявляти претензії вже на чеченські території: козаки Ставропольського краю звернулися до влади з проханням змінити межі регіону шляхом включення в нього Наурського та Шелковского районів Чечні. Нібито їх з складу кавказьких етнічних автономій незаконно передав у 1956 р. Микита Хрущов разом з нинішніми Моздокским районом Північної Осетії і Кизлярским районом Дагестану.
Але залишається відкритим питання: як будуть реагувати чеченські будівельники та їх охорона на незаконно зайнятих, з точки зору КС Інгушетії, землях, коли витісняти їх прийде маса беззбройних інгушської активістів? Чи вступлять вони в силове, а можливо, і в збройне протистояння з найближчими етнічними родичами? Так що попереду ще багато цікавих, а можливо, і трагічних подій.
І тільки в їх ході стане зрозумілою причина показової ігнорування загострення відносин між інгушами і чеченцями з боку Москви: повна втрата контролю над ситуацією (адже вона давно повинна була б розвести сили до остаточного врегулювання питання) або ж цілеспрямоване підігрівання конфлікту в регіоні з метою зміщення занадто багато собі дозволяють місцевих еліт (в тому числі і "піхотинця Путіна" — Кадирова) і введення ще в декількох республіках фактично прямого правління федерального центру, як це вже сталося в Дагестані. Але обидва ці варіанти загрожують серйозними наслідками не тільки Північнокавказького регіону, але і Росії в цілому.
