Український змову. Який пасткою може обернутися для Зеленського зустріч з Трампом
Чим ближче особиста зустріч Дональда Трампа з Володимиром Зеленським, тим голосніше скандал, пов'язаний з підозрами, що перший у телефонній розмові 25 липня намагався домогтися від другого поновлення розслідування стосовно колишнього віце-президента США Джо Байдена і його сина Хантера. І навіть шантажував заморожуванням $400 млн допомоги по лінії Міноборони. Враховуючи, що Байден-старший виглядає найбільш вірогідним суперником нинішнього президента на виборах 2020 р., це виглядає, м'яко кажучи, непристойно. Тим більше, що адвокат і конфідент Трампа нещодавно в прямому ефірі зізнався, що домагався від українського керівництва того ж.
В результаті в Конгресі стрімко зростає інтерес до запису розмови. Причому не тільки у конгресменів і не тільки у демократів сенатор-республіканець Мітт Ромні теж запропонував "подивитися транскрипт". На що Трамп люб'язно виставив у своєму "Твіттері" репортаж, відобразив програш Ромні Бараку Обамі на виборах 2012 р., але це так, до слова. Куди симптоматичнее тут те, що лідер більшості (тобто демократів) в Конгресі Ненсі Пелосі, досі на корені рубившая ініціативи однопартійців у плані запуску процедури імпічменту (мовляв, того повинен захотіти народ), цього разу далеко не така категорична. Більш того, в її словах цілком явно читається ультиматум: якщо Білий дім не надасть призначеним на четвер слухань комітету з розвідки більше інформації, то працівники адміністрації Трампа "відкриють нову главу беззаконня, що приведе нас до зовсім нової стадії розслідування".
Для Зеленського це ситуація одночасно і скажено виграшна і дуже небезпечна. Що до першого - тут все цілком очевидно: у нього є щось, у чому дуже потребує Трамп. Власне, це, мабуть, перший випадок в історії українсько-американських відносин - не рахуючи нашого ядерного роззброєння, коли у президентів були обопільні і в принципі порівнянні інтереси. Тобто в цьому сценарії замість ролей "прохача" і "дає" є, хоч і з деякою натяжкою, "торгуються партнери".
Так ось, у Зеленського є мовчання. В його силах або додати масла у вогонь, визнавши, що Трамп таки намагався диктувати свою волю главі іноземної держави у своєкорисливих інтересах, або дещо пригасити його, публічно заявивши, що таких спроб не було. Скандалу це, природно, не замнет - просто в силу його внутрішньополітичної природи і того факту, що він грає на руку демократам, але подібна поведінка полегшить Трампу зрив з парламентського "гачка".
Президент США, можливо, до останнього буде противитися оприлюдненню транскрипту - причому не обов'язково навіть з-за спроби приховати сказане, як в силу характеру і звички жорстко боротися з парламентом. Однак те, що він стане надбанням публіки, практично безсумнівно: сенсаційна інформація з трампова Білого дому витікає регулярно і завжди не вчасно. Та хоча б тому завжди за замовчуванням трактується проти президента. Так що Трампу вигідно відкрити зміст розмови самому, так і Зеленський тут був би дуже до речі, пом'якшуючи цей негатив і засвідчуючи, що Трампа - знову! - несправедливо обмовили.
Я б не став сильно розраховувати, що Трамп оцінить цю послугу, але побоювання, що український візаві "змінить свідчення", все ж на якийсь час могло б зробити його більш доброзичливим. Або хоча б змусити усунутися і не встрявати в роботу профільних комітетів Конгресу і відомств - тих самих енергетиків з військовими, наприклад, - надають допомогу Україні. І так, слово "шантаж" тут, зрозуміло, недоречно - всього лише прагматична Realpolitik. Правда тут потрібно враховувати, що можливостей відігратися за це у Трампа буде ще безліч, благо наше недореформированное держава хребетного права відкриває в цьому сенсі широкі перспективи.
І потім переоцінювати значимість цього козиря не варто: на третьому році каденції Трамп неодноразово демонстрував чудеса спритності. Проте тут якраз ми підходимо до ризику для Зеленського. У недругів Трампа може виявитися велика спокуса випробувати його непотоплюваність, як раз задіявши українського президента. Не то щоб до нього засилали емісарів від умовного Байдена, але зливу інформації українськими приятелями демократів, виключати не варто, благо як це працює, ми вже бачили неодноразово. Так і в суто американському інформаційному просторі двозначна фраза, неоднозначна жарт або не до місця відпущений експромт можуть наробити чимало абсолютно зайвого для Банкової шуму. Зокрема, роздмухувані американськими ліберальними ЗМІ підозр у покриванні і пособництві можливе злочинним намірам. І, зрозуміло, контратак в підтримуючих Білий дім ресурсах. Загальним результатом цього стане стала асоціативна зв'язок, "смисловий тандем" імен Трампа і Зеленського.
При таких розкладах спроби пропетляти "поміж крапельками", намагаючись сподобатися відразу всім, свідомо приречені на провал. Тут, мабуть, кращим варіантом була б підкреслена рівновіддаленість - і подальше перенесення комунікації виключно практичну площину, нехай і на шкоду особистим контактам на вищому рівні. Власне, це і буде тими "чесними відносинами", до яких так любить закликати 45-й президент США. І потім, чим менше головного болю буде доставляти американського істеблішменту українське керівництво своєю нездатністю не заважати економіці розвиватися, а судам - приймати справедливі і незалежні рішення, тим краще і міцніше будуть відносини між Вашингтоном і Києвом. І тим більше у першого буде причин підтримувати другий перед зовнішніми загрозами.
Хоча найнеприємніше, слід визнати, що вже сталося: Україна не зуміла дистанціюватися від американських внутрішньополітичних ігор - і навіть навпаки виявилася втягнута в них ще більше. Трамп зі своїм березневим твітом виявився тією ще Кассандрою: на зміну "російському змови" приходить "український змова". Причому тепер у нього втягнуті не тільки демократи, але і сам Трамп.
