МіГи для Белграда. Як Україну втягнули в скандал зі зброєю

Український інформаційний простір сколихнула новина про те, що літак ДП "Антонов" Ан-124 ("Руслан") 16 травня перевозив чотири винищувачі МіГ-29 до Сербії з Білорусі, щодо якої в Євросоюзі діє збройне ембарго.

Маршрут зафрахтованого Білоруссю українського транспортника пролягав через територію власне України, а також країн — членів ЄС і НАТО: Румунії та Угорщини.

Давайте розберемося, чи настільки скандальна ця історія і які її можливі наслідки для України і ЄС.

По-перше, увагу слід все-таки звернути не на Білорусь, яка відправила літаки в Сербію, а саме на Сербію, яка прагне стати членом Європейського Союзу, але при цьому залишається форпостом російської зовнішньої політики на Балканах і в Європі.

У даному разі є факт військового співробітництва між європейською державою і режимом Олександра Лукашенка, щодо якого Брюссель запровадив санкції у зв'язку з минулорічним жорстоким придушенням протестів опозиції.

По-друге, зауважимо, що в будапештському аеропорту ім. Ференца Ліста Ан-124 в принципі не повинен був сідати, якби не "технічні причини".

Якого роду "технічні причини"?

Як повідомили угорській службі "Радіо Свобода" в міноборони Угорщини, "Руслан" сів у Будапешті, оскільки "він не міг безпечно приземлитися в аеропорту, який був його кінцевим пунктом призначення, через коротку злітно-посадкову смугу".

У сербському оборонному відомстві, у свою чергу, зробили вигляд, що взагалі не в курсі, чому Ан-124 приземлився на "Лісті" 16 травня. І вже наступного дня, 17 травня, він вилетів на військовий аеродром "Батайніца" в Белграді "після додаткових поставок і ремонту деталей". Виходить, що проблема була вирішена лише за день. Яка саме (смуга в пункті призначення коротка чи несправність літака) і яким саме чином — не зрозуміло.

У зв'язку з чим напрошується досить просте запитання: невже і справді сторона, що зафрахтувала український Ан-124, тобто Білорусь, не знала про те, що ЗПС у "Батайніці" закоротка для "Руслана"?

Або ж замовник знав про стан злітно-посадкової смуги в "Батайніці", але український Ан з чотирма білоруськими МіГами неодмінно повинен був "засвітитися" на території країни — члена ЄС, тобто Угорщини? А Будапешт або не бачив причин для відмови, або не мав можливості, пов'язаний нормами міжнародного повітряного права.

І ось дуже швидко стає відомо, що білоруські бойові літаки як вантаж транзитом пройшли через територію країн — членів ЄС і НАТО.

Важливо зауважити, що контроль за експортом і транзитом зброї, як пояснив "Радіо Свободі" представник ЄС Пітер Стано, регулюється Угодою про торгівлю зброєю, загальною позицією Ради Євросоюзу та національним законодавством країн-членів.

Рішення щодо експорту і транзиту приймають ці країни-члени, про що вони звітують щороку.

Інакше кажучи, Будапешт і Бухарест повинні були надати Білорусі відповідний дозвіл, якщо, звичайно, Мінськ і Белград не зіграли втемну.

Подарунок до саміту

Усе це в сукупності наштовхує на думку, що першою мішенню скандалу повинна була стати саме країна — член Європейського Союзу і НАТО — Угорщина, у якій напружені відносини і з Брюсселем, і з Києвом.

Таким чином уряд Віктора Орбана, що частенько демонструє лояльність щодо Москви, ще більшою мірою і в медійному плані виявився втягнутим в російську орбіту впливу, оскільки Будапешт дозволив підсанкційній владі Білорусі здійснити транспортування МіГів через свою територію.

І сталося це за місяць до саміту Організації Північноатлантичного договору, який відбудеться 14 червня. І під час якого союзники Будапешта, найімовірніше, спитають з угорців за повітряний коридор для режиму Лукашенка.

Другою ж мішенню скандалу, судячи з напруження в ЗМІ, насамперед російських, є Україна, яка надала свій Ан-124 білорусам.

Юридично Україна, яка не є членом ЄС і НАТО, нічого не порушила. Це був звичайний фрахт. З Гостомеля "Руслан" в Білорусь, за даними "ДС", вилетів порожнім і пройшов стандартну перевірку, в тому числі кінологами Прикордонслужби. Що потім завантажили в Ан-124 — це вже питання до замовника, до Білорусі. Тому для України цей скандал насамперед медійний і, звичайно ж, несе певні репутаційні втрати.

Картинка насправді створена досить неприємна, оскільки скандал з українським "Русланом" почав розкручуватися після низки закликів президента України Володимира Зеленського та інших високопоставлених чиновників до партнерів з НАТО підтримати надання Києву Плану дій щодо членства в Альянсі на тлі зростання ескалації у відносинах з Росією.

По-друге, скандал сплив за день до пресконференції Зеленського, місцем проведення якої було обрано саме ангар ДП "Антонов", яке, виходить, без докорів сумління співпрацює з режимом Лукашенка. І який літак стояв за спиною українського президента? Правильно — Ан-124.

З іншого боку, фрахт — це фрахт. Це гроші для того ж "Антонова". За деякими даними, тільки подача "Руслана" коштує близько 700 тис. грн.

Рейс загалом, звичайно ж, дорожче. Нардеп Андрій Мотовиловець, який минулого року супроводжував рейс Іл-76 з Китаю з медобладнанням для України, в інтерв'ю "Лізі", говорив, що "вартість рейсу "Руслана" починається від $600 тис."

Так, "Антонов" міг би відмовитися від білоруського фрахту, а значить, і від необхідних для його розвитку коштів, з політичних мотивів з метою уникнути критики з боку Європи, яка, безумовно, ще прозвучить. З тієї ж Угорщини, яка таким чином може спробувати перенести увагу ЄС з себе на Україну.

З іншого боку, якщо вже говорити про політичні мотиви, то не можна не згадати, що, наприклад, офіційний Берлін докладає колосальних зусиль для завершення газопроводу "Північний потік-2", називаючи його комерційним проєктом, незважаючи на те що трубопровід лише посилить енергетичну залежність Німеччини від Росії.

Тому в цій ситуації і апологетів зради в Україні, і Європейський Союз повинен хвилювати не фрахт, а походження чотирьох військових літаків, поставлених з Білорусі в Європу через територію країн — членів ЄС і НАТО.

І далеко не факт, що винищувачі насправді належали Білорусі, оскільки два з них Мінськ нібито подарував Белграду.

Якщо врахувати, по-перше, вартість одного такого винищувача (новий — близько $22–25 млн), то просто так подарувати комусь дві одиниці може тільки дуже багата держава. По-друге, Білорусь і раніше виступала ширмою для російського постачання зброї за кордон. Тому горезвісні МіГи можуть насправді виявитися російськими. Утім, з огляду на нинішній статус відносин між Москвою і Мінськом білоруська сторона і дійсно могла безоплатно передати винищувачі Сербії, поступаючись тиску Кремля. Так чи інакше в наявності факт зміцнення військового партнерства між Москвою і Белградом.