Петров/Бошіров, Чехія і Україна. Як починається глобальна контратака на спецслужби РФ

Прага і Москва знову конфліктують через дії російської агентури в Чехії. 17 квітня премʼєр-міністр Чеської Республіки Андрій Бабіш за, як він повідомив, підтримки президента Мілоша Земана, оголосив про видворення з країни одразу 18 працівників посольства РФ, які нібито є співробітниками російських спецслужб.

Причина: як повідомив Бабіш, "є обґрунтована підозра" в причетності секретної військової частини ГРУ №29155 до вибухів на складі боєприпасів у Врбетіце в 2014 р., внаслідок чого загинули двоє місцевих жителів, не кажучи вже про колосальний матеріальний збиток.

У Національному центрі профілактики і боротьби з оргзлочинністю ЧР підкреслили, що головними підозрюваними є відомі отруйники Скрипалів і Емеляна Гебрева Олександр Петров (Олександр Мішкін) і Руслан Боширов (Анатолій Чепіга). Обидва оголошені в розшук.

У повідомленні Центру відзначається, що вони використали дві особистості для проникнення і дій на території Чехії: власне, Петрова і Боширова, а також Ніколая Попа, нібито громадянина Молдови, і Руслана Табарова із паспортом Таджикистану.

Чеське видання Lidovky з посиланням на три незалежні джерела пише, що "Петров" і "Боширов" потрапили на камери відеоспостереження на місці вибуху, що стався 16 жовтня 2014 р. Один зі співрозмовників ЗМІ повідомив, що офіцери ГРУ проникли до будівлі складу №16 15 жовтня і "заклали там вибуховий пристрій". Правда, він спрацювало раніше, ніж планували організатори диверсії. А ось другий вибух — на складі №12 — трапився 3 грудня. Швидше за все, саме цей день і було обрано для проведення теракту.

"Ймовірно, вони хотіли вбити когось, кому призначалася зброя", — каже співрозмовник видання. Кого ж?

За словами віце-премʼєра Чехії Яна Гамачека, який також посилається на дані слідства, в день другого вибуху боєприпаси мали знаходитися в Болгарії. Чеські ЗМІ припускають, що метою диверсії був зрив постачання зброї клієнтам, серед яких була і Україна.

І ця версія цілком обгрунтована і логічна, якщо врахувати той факт, що вибухи сталися на складах, якими в той час користувалася збройова компанія Imex Group. Вона, як і болгарська EMCO, належать болгарському бізнесменові Емеляну Гебреву, який законно займається поставками зброї. В тому числі, і до України — для МВС і Нацгвардії.

Через півроку після першого вибуху на складі компанії Гебрева, а також його сина Христо і топ-менеджера EMCO Валентина Тахчієва отруїли "Новачком". Вони вижили, як і Сергій і Юлія Скрипалі у Солсбері три роки по тому.

У лютому 2020 р. прокуратура Софії назвала імена отруйників — це співробітники вищезгаданого підрозділу №29155 Сергій Павлов (Сергій Лютенко), генерал-майор ГРУ Сергій Федотов (Денис Сергєєв) і Георгій Горшков (Петро Борисов).

Сергєєв/Федотов, згідно розслідування Bellingcat, The Insider і Tamedia, — це третій учасник отруєння Скрипаль. Іншими двома, як відомо, є Мішкін/Петров і Чепіга/Боширов.

Фаворити-нездари

Які ж висновки з цього всього напрошуються?

По-перше, ми маємо багаторівневу операцію розвідки міноборони РФ, яке очолює Сергій Шойгу, щодо підриву обороноздатності України в 2014-2015 рр., тобто після окупації Криму і в розпал вторгнення російських військ на Донбасі.

По-друге, операція була реалізована геть погано, оскільки вибухівка спрацювала раніше, а Емелян Гебрев вижив. До того ж останніми роками болгарські служби дуже і дуже щільно співпрацюють з британськими колегами в плані викриття російських агентів і їх діяльності в Європі.

Виникає цілком резонне питання: чому ж ГРУ наполегливо використовує своїх горе-агентів на кшталт Чепіги або Мішкіна, незважаючи на те, що вони припускаються купи помилок? І помилки ці дуже дорого обходяться в цілому всьому російському режиму.

Може бути, причиною тому є кадровий голод і загальна деградація російських спецслужб? Або, може бути, причина насправді більш прозаїчна і більш типова для нинішньої державної моделі РФ з її круговою порукою і непотизму?

У жовтні 2019 року "Радіо Свобода" і Bellingcat опублікували розслідування, що стосується не тільки Чепіги, а й командира тієї самої частини №29155, генерал-майора Андрія Аверʼянова. За їх припущенням, заснованому на отриманих з відкритих джерел даних, Аверʼянов служив свого часу на Балканах, в Афганістані та Чечні. Він також має звання "Героя Росії", судячи з усього, за участь в окупації Криму.

У розслідуванні відзначається, що Аверʼянов може мати відношення до командування військової частини 99450 ( "Сил спеціальних операцій" в Сенеже), бійці якої відомі світові як ті самі "зелені чоловічки".

Що до Чепіги, то розслідувачі виявили на сайті весільних фотографів mywed.com і весільного агентства Zvonova Wedding фотографії з весілля дочки Аверʼянова, на якому також був присутній "Боширов", чия дитина брала участь в церемонії. Це свідчить про досить довірчі і близькі відносини між генерал-майором і його підлеглим.

Автори матеріалу взагалі вважають, що, по суті, мова йде про якийсь елітний клуб різних російських "спеців", які підкоряються безпосередньо Шойгу. Ось і, ймовірно, відповідь на питання, чому "туристи з Солсбері", які так часто помилялися, та їх колеги досі тримаються на плаву.

Внутрішньовидова боротьба

Принаймні вони були такими, оскільки цей "елітний клуб" принагідно тріщить по швах. Як з вини його учасників, так і завдяки "допомозі" їх колег з інших спецслужб — Служби зовнішньої розвідки та Федеральної служби безпеки. Всі вони підставляють одне одного на регулярній основі. І все частіше, бо ресурсна база скорочується, а питання спадкоємності влади актуалізується знов.

Взяти хоча б згадану вже Болгарію і кейс Гебрева, який є і наслідком внутрішньої боротьби між відомим банкіром Цветаном Василевем і медіа-магнатом Деляном Пєєвським. В тому числі, і за завод "Дунаріт", який виробляє протитанкові і протипіхотні міни, артилерійські та авіаційні боєприпаси, ручні гранати.

Обидва вони, при цьому, повʼязані з певними силами в Росії. Пєєвський, за даними болгарського журналіста-розслідувача Атанаса Чобанова, має звʼязки в російських спецслужбах, судячи з усього, в ГРУ. І йому "Дунаріт" нібито потрібен для того, щоб отримати контроль над продажем болгарської зброї до України.

Від Василева ж ниточки тягнуться до "православного олігарха" Костянтина Малофєєва (дуже часто оплачує кремлівські авантюри за кордоном), який ще в 2012 р. хотів отримати контроль над заводом. У компанії ж Малофєєва постійно світиться генерал-лейтенант СЗР РФ, екс-очільник Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД) Леонід Решетников.

Отже виходить, що цілі кураторів і Пєєвського, і Василева щодо України мали б збігатися, але чому все обернулося конфліктом і, як наслідок, замахом на Гебрева і серйозним загостренням в досі "комфортній" для російських шпигунів Болгарії, яка почала висилати "дипломатів" один за одним ?

Так, наприклад, у вересні 2019 р. Софія звинуватила в шпигунстві главу руху "Русофіли" Миколу Малинова і терміном на 10 років заборонила вʼїзд для Малофєєва і Решетникова.

Минуло менше двох місяців і влада Болгарії висилає з країни персону, повʼязану вже з ГРУ, — офіцера цієї спецслужби, який ховається за посадою першого секретаря посольства, Володимира Русяєва.

Лютий. "Прилітає" ще двом російським дипломатам — першому секретареві посольства РФ Дмитру Ярошенкові і торговому представнику Олександру Хватовому. І знову цікава черговість подій. Ярошенко виявився представником підрозділу "С" СЗР РФ.

ГРУ і СЗР підозріло змінюють один на одного на терені "виявилених" агентів Росії в інших країнах.

Між іншим, аналогічна ситуація склалася і в Чехії, де, до речі, також встиг наслідити Малофєєв. Так, за даними Hospodářské noviny, що посилається на отриману українськими хакерами електронну переписку, Малофєєв платив білоруському сталіністові Олександру Усовському за організацію антиукраїнських акцій протесту в Чехії, Польщі, Словаччини, Угорщини.

На початку квітня 2020 р., тобто за рік до недавнього випаду влади Чехії на адресу ГРУ, спалахнув скандал навколо демонтажу памʼятника радянському маршалу Івану Конєву з подальшим його перенесенням до музею під відкритим небом; а також присвоєння площі перед посольством РФ імені Бориса Нємцова.

Що, ясна річ, дуже-дуже обурило Москву і підштовхнуло її до дій у відповідь щодо тих, хто ініціював демонтаж і "нейм-тролінг" росіян, — старости округу Прага-6 Ондржея Коларжа і мера столиці ЧР Зденека Гржіба. Газета Respekt, посилаючись на власні джерела, повідомила, що меру і старості надали охорону, оскільки незабаром після демонтажу в Прагу прибув чоловік з дипломатичним паспортом РФ, якого зустріли співробітники посольства. За інформацією ЗМІ, в портфелі у цього "дипломата" знаходилася отрута рицин для здійснення замаху на двох чеських чиновників.

Інша чеське видання — Seznam — 11 травня повідомило, що "дипломата" звуть Андрієм Кончаковим, на той момент він був т.в.о. голови Росспівробітництва в Празі — одного з міжнародних пропагандистських майданчиків Кремля, який "ділять" між собою ФСБ і СЗР.

Вже 6 червня премʼєр Бабіш оголосив персонами нон грата Кончакова, а також ще одного працівника Росспівробітництва Рибакова. На рішення чеської влади особисто відреагував, безпосередньо, голова Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін, який пообіцяв певні "заходи" у відповідь.

Питання в тому, кому насправді Наришкін адресував цю обіцянку — владі Чехії або ж "колегам по цеху" з ФСБ або ГРУ, що, можливо, злили його "людину", яким, схоже, і був цей Рибаков.

І ми підходимо до ще одного дуже цікавого сюжетного повороту.

Уже в лютому цього року російський розслідувальний портал Центр "Досьє", який у розвідспільноті повʼязують із ГРУ, видав на-гора великий матеріал про внутрішню кухню Росспівробітництва і боротьбу спецслужб один з одним. "Досьє" пише, що посада очільника празького філії Росспівробітництва зумовила підкилимні ігри між ФСБ, СЗР і певними угрупованнями при МЗС.

І підтверджує, що влітку 2020 р. Прага дійсно видворила Кончакова, а людину, яка склала йому компанію, звуть Ігорем Рибаковим. Він працював в центральному апараті Росспівробітництва на посаді начальника відділу взаємодії з міжнародними організаціями. Рибакова відрядили до Праги проводити культурні програми, але він, як стверджують у "Досьє", хотів забратися ще вище, а саме — на посаду Кончакова.

Рибаков і Кончаков, хоч і працюють в одній організації, представляють різні спецслужби. Кончаков, ймовірно, є засланим козачком ФСБ, оскільки його в Празі зустрічав представник ФСБ у посольстві Олександр Антонов. Рибаков теж виходець з ФСБ — навчався в Академії ФСБ і працював в тодішньому Управлінні із захисту конституційного ладу цієї спецслужби. Але опісля переметнувся до СЗР, виступаючи згодом в ролі експерта з міжнародної політики.

Звідси, мабуть, і невдоволення Наришкіна, адже його служба втратила можливість підімʼяти під себе празьку філію такого важливого механізму проектування гібридної сили Росії. Але і ФСБ, виходить, спіймала облизня, адже керівником Росспівробітництва в Чехії став такий собі Олександр Ткачов, можливий звʼязок якого зі спецслужбами Центр "Досьє" нібито не зміг підтвердити.

І ось, як і у випадку з Болгарією, де "зливалися" то представники ГРУ, то СЗР, у Чехії підійшла черга спецслужби Шойгу.

Всіх на замітку

Якщо за викриттям Чепіги та Мішкіна в Чехії, що вилилося у масове виселення співробітників посольства РФ у Празі, дійсно стояв Наришкін, то це могла бути його відповідь ГРУ, що ймовірно відповідальна за розкриття Рибакова після "рицинового скандалу". І не тільки ГРУ, до речі.

У порівнянні з усіма відомими керівниками російських силових відомств і служб очільник СЗР виглядав меншим злом, якщо дивитися на війну спецслужб у РФ як на війну за крісло наступника Путіна.

Але так було до недавніх пір. А конкретно до того, як 15 квітня Білий дім поклав відповідальність за проведення масштабної кібератаки на уряд і приватні компанії у США на спецслужбу Наришкіна.

Через два дні після публікації цього прес-релізу знову спливає історія з вибухами у Врбетіце, за якими стояли офіцери ГРУ. Таким чином все той же Наришкін може відводити увагу США і світу від себе і своєї спецслужби, "здаючи" Заходу ГРУ, що вже не раз зганьбилося.

Але також ця низка подій, що почалися на тлі ескалації у відносинах між Україною і Росією, свідчить про синхронні дії західних союзників із розкриття російської агентури. Зауважте: Вашингтон аналогічно анонсував видворення російських "дипломатів" — десять осіб, серед яких також затесалися співробітники російських спецслужб.

Ще далі пішла союзниця США і України — Великобританія. Точніше, піде. Як пише газета The Times, 11 травня премʼєр-міністр Борис Джонсон презентує новий закон про протидію ворожим державам.

Цим законопроектом буде розширено вимогу (вже давно діє в Британії) про обовʼязкову реєстрацію в Сполученому Королівстві військових аташе іноземних посольств в якості співробітників їхніх спецслужб. Скоро норма стосуватиметься всіх працівників дипмісій.

Порушення цього закону в разі його прийняття призведе до відповідних заходів уряду Великобританії. Газета пише про кримінальну відповідальність, однак власників дипломатичних паспортів це не стосується. За ворожі дії щодо країни перебування їх оголосять персонами нон грата. Тобто якщо якийсь перший секретар посольства РФ у Лондоні, який насправді є офіцером ГРУ або СЗР, про що буде відомо британським спецслужбам, відмовиться зареєструватися як, власне, офіцер ГРУ або СЗР, то його оперативно відправлять на батьківщину.

Це дуже потужний механізм, що дозволяє взяти на замітку чималу кількість російських шпигунів. І до того ж й інструмент впливу на Кремль, що підкріплено активізацієб збройних сил США і Великобританії.

Штати весь квітень "ганяють" свої літаки-розвідники, збираючи інформацію про російське угруповання військ і кораблів; а Британія після того, як Вашингтон відмовився відправляти кораблі до Чорного моря, відрядить туди, за даними The Times, есмінець типу 45 Destroyer (найбільші і потужні есмінці ППО у британців) і протичовновий фрегат типу 23 Duke на знак підтримки України.