Догляд Тейлора. Хто такі Рікер та Дейтон, які можуть очолити посольство США в Києві
Питання призначення нових послів США в Києві та Україні у Вашингтоні, по всій видимості, зрушився з мертвої точки. Після пошуків особистого адвоката президента Дональда Трампа Руді Джуліані у Відні, Будапешті та Києві, де він, як стверджує сам Джуліані, після спілкування з екс-глави ГПУ Віктором Шокіним і Юрієм Луценко та іншими українськими політиками і чиновниками зібрав дані про "корупцію при Обамі", Вашингтон дав агреман на призначення постійного представника України при ООН Володимира Єльченка новим послом у Сполучених Штатах.
Паралельно 17 грудня агентство Bloomberg з посиланням на свої джерела повідомило про звільнення з 2 січня 2020 р. Вільяма Тейлора, безумовно розчарував Трампа своїми показаннями в Палаті представників, з посади тимчасового повіреного у справах США в Україні. Держдепартамент цю інформацію не підтвердив. І інформагентство зазначає, що причина відставки не уточнюється. Проте тут все просто. Не варто припускати помста за засвідчення Тейлора в рамках процедури імпічменту Трампу. Просто термін виконання Тейлора був обмежений 210 днями згідно з американським законодавством. Після його відставки обов'язки глави дипмісії, за даними Associated Press, до призначення нового посла буде виконувати заступник Тейлора — Христина Квін. Навряд чи за дві передріздвяні і передноворічні тижні в Штатах буде затверджена кандидатура глави посольства.
Однак американські ЗМІ повідомляють, кого в Білому домі бачать наступником Марі Йованович. За день до публікації Bloomberg видання Politico назвало ключовими претендентами на цю посаду відставного генерал-лейтенанта Кита Дейтона та в. о. помічника держсекретаря США у справах Європи та Євразії Філіпа Рікера. Цю інформацію підтверджує і AP, причому, як і Politico, віддаючи пальму першості Дейтону, який "подобається" Дональду Трампу. На те є причина: Рікер, який, як і Тейлор, є фігурантом Украинагейта, посмів свідчити перед демократами і не підтримав нападки адміністрації на Йованович.
Дейтон і Рікер представляють відносно різні сфери діяльності, але з точки зору зміцнення відносин і співробітництва Києва і Вашингтона обидві кандидатури однаково вигідні. І генерал, і дипломат мають досвід роботи в регіоні і, що більш важливо, в Україні, а значить, знайомі з українською специфікою.
Вояк і фахівець з безпеки
У Дейтона є ступінь бакалавра з історії в коледжі Вільяма і Мері (Уільямсбург, Віргінія), ступінь магістра історії в Кембриджському університеті і ступінь магістра міжнародних відносин в Університеті Південної Каліфорнії.
69-річний Кіт Дейтон за свою 37-річну кар'єру в армії займав безліч командних посад як в США, так і в Європі. Під час операції "Іракська свобода" у 2003 р. очолював групу, яка займалася пошуком і інвентаризацією зброї масового ураження. Після був призначений координатором США з питань безпеки в Ізраїлі та Палестинській автономії. Є у нього і дипломатичний досвід, який він набув у безпосередній близькості від України — в якості військового аташе в посольстві США в Москві. Володіє російською мовою і трохи німецькою.
Дейтон вийшов на пенсію в 2010 р. і очолив Європейський центр досліджень безпеки Джорджа Маршалла, який працює в німецькому Гарміш-Партенкірхені вже 26 років. Як видно з назви, цей центр, афілійований з Пентагоном, спеціалізується на питанні безпеки і в рамках своєї роботи серед іншого проводить разноформатное навчання в сферах міжнародної безпеки, оборони і закордонних справ для більш ніж 14 тис. чиновників з 156 країн.
Окремо, в контексті безпекової сфери, слід зазначити, що Дейтон не обмежений американської порядком денним, але і має чітке уявлення про розвиток Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Ще у 1991 р. вийшла книга, співавтором якої є Дейтон, "Майбутнє НАТО: Обличчям до обличчя з ненадійним ворогом в умовах невизначеності", в якій піднімається питання вироблення воєнної стратегії у відношенні країн — членів Варшавського договору на тлі краху СРСР. І 23 роки потому, після російського вторгнення в Україну, це питання все так само актуальне.
Не дивно, що екс-шеф Пентагону Джеймс Мэттис в листопаді 2018 р. призначив Дейтона старшим радником з питань оборони США в Україні. Вже 27 листопада Марі Йованович представила Дейтона в Києві. "Я знайомий з культурою та викликами, які стоять перед нею на шляху впровадження принципів і стандартів НАТО. Я буду дуже відданий справі і хочу знайти рішення для впровадження цих норм. Я тут, і я буду з вами, щоб зрозуміти і почути про ваші потреби під час зустрічей, консультацій, діалогу та аналізу ситуації", —сказав генерал-лейтенант під час зустрічі з тодішнім міністром оборони Степан Полторак.
Для надання допомоги Україні Дейтон також залучив свій американо-німецький мозковий трест, який, приміром, 11-12 червня 2019 р. у співпраці з Генштабом ЗС україни та Міноборони України провів у приміщенні Дипломатичної академії семінар "Здійснення трансформації командування і управління (С2)" для офіцерів і цивільних представників Кабміну. Під час семінару експерти з США, Канади, Литви розповідали українській публіці, яким чином краще втілювати в життя принципи НАТО в українській армії, говорили про концепціях командування в рамках Альянсу, про цивільному нагляд і т. п.
Аполітичний професіонал
54-річний Рікер досвідчений дипломат, який прийшов до Держдепартаменту в 1992 р., після того як отримав ступінь магістра в Школі глобального управління Thunderbird, а до цього отримав ступінь бакалавра в Єльському університеті. Кар'єра Рікера почалася з посади помічника співробітника за інформацією в посольстві США в Будапешті в 1992-1996 рр. Потім Рікера перевели у Скоп'є, де до 1999 р. він працював у прес-службі. З 1999 по 2000 р. Рікер був директором із зв'язків зі ЗМІ в Держдепі, після (2000-2003) заступником помічника держсекретаря по зв'язках з громадськістю.
До 2004 р. в якості офіційного представника Держдепу був зайнятий питаннями зовнішньої політики США в різних країнах. У тому числі три роки був заступником голови американської дипмісії в Угорщині. Крім того, як представник посла Крістофера Хілла брав участь у мирних переговорах у Косово (процес Рамбуйє). У 2007 р. Рікера відправили радником по зв'язках з громадськістю посольства США в Іраку. Після Багдада Джордж Буш-молодший повернув Рікера в Македонію — вже в ранзі посла. У 2014 р. він став генконсулом у Мілані, а в листопаді 2017 р. приступив до виконання обов'язків цивільного заступника командувача Європейського командування ЗС США (USEUCOM) і зовнішньополітичної програми США POLAD, спрямованої на координацію співробітництва між Держдепом і Пентагоном. Останнім на даний момент призначення — це в. о. помічника держсекретаря у справах Європи і Євразії. Зона відповідальності Рікера — близько 50 країн, але він все-таки знаходив час, щоб приділити увагу Україні, особливо коли звільнився Курт Волкер, і навіть став фігурантом Украинагейта.
Так, 16 листопада Рікер у закритому режимі дав свідчення у Палаті представників, незважаючи на заборону Держдепартаменту. Слухання затягнулися на вісім годин, оскільки, на подив демократів, начебто особливо не світився в українській політиці Вашингтона Рікер, як зізнався конгресмен Стівен Лінч, надав їм дуже багато цікавої інформації і оцінок, які не припали до смаку Білому дому. Зокрема, Рікер заступився за "професіонала і американку" Йованович, назвавши "обурливою" кампанію ЗМІ проти екс-посла, що стала об'єктом "інсинуацій і загроз". Помічник Майка Помпео підкреслив, що ця кампанія негативно позначилася на дипмісії і безпосередньо США. Розніс він в пух і прах рада заступник голови Держдепу Девіда Хейла Марі Йованович заявити про свою підтримку Трампа і заперечувати, що говорила "щось зневажливе" на адресу президента і в його адресу. Рікер під час слухань зізнався, що не може згадати іншого аналогічного випадку, коли посла, піддається несправедливим нападкам, просили зробити заяву в підтримку президента.
Незважаючи на такий демарш, Рікер все ж не потрапив в опалу. Мабуть, знову позначається кадровий голод в адміністрації Трампа. Через два тижні після слухань, 4 грудня, і напередодні нормандського саміту в Парижі в. о. помічника держсекретаря у справах Європи і Євразії прибув у Київ, де зустрівся як з працівниками посольства США, так і з прем'єром Олексієм Гончаруком (компанію йому склав заступник помічника держсекретаря Джордж Кент, який давав свідчення разом з Тейлором), генпрокурором Русланом Рябошапкой, представниками НБУ і громадянського суспільства. Як повідомив сам Рікер, обговорити майбутній саміт з українською стороною попросив його особисто Помпео. З Києва ж дипломат відразу відправився на зустріч міністрів ОБСЄ в Братиславі, де серед іншого підкреслив, що імплементація Мінська може відбуватися тільки після реалізації питань безпеки. Тобто, йдеться про контроль України над кордоном, виведення іноземних військ і т. д. Всі ці питання, до речі, під час саміту до невдоволення глави РФ Володимира Путіна підняв український президент Володимир Зеленський.
На кого впаде вибір
З одного боку, візит Рікера та спілкування з працівниками посольства в Києві можуть свідчити про те, що шанс його призначення наступником Марі Йованович навіть дуже високий. Знову-таки, повторимося, зважаючи на відсутність великого вибору кадрів у Трампа для налагодження співпраці з Києвом, що, по всій видимості, надовго стало складовою американської політики. І призначення Філіпа Рікера послом було б на руку Україні (державі, а не окремим представникам влади), оскільки дипломат, за словами його колег, аполітичний, не перебуває ні в одній з партій і у нього викликає захоплення репутація. Такий чоловік на чолі дипмісії цілком міг би перешкодити ще більшого ускладнення ситуації, а саме подальшого втягування українських чиновників, нехай і під примусом, у внутрішні справи США.
З іншого боку, потрібно враховувати, що дефіцит кадрів дефіцитом кадрів, але Рікер все ж за фактом виступив проти адміністрації Трампа. Для президента США аполітичність і професіоналізм — не аргумент. Він максималіст і вимагає лояльності. Тому Дональд Трамп дійсно може вибрати головним претендентом на посаду посла Китаю Дейтона. В такому випадку Банкова, ймовірно, залишиться фігурантом внутрішньополітичних ігор в США, але, принаймні, Україна може розраховувати на інтенсифікацію оборонного співробітництва з Сполученими Штатами, так і з НАТО.
