Вийти з "Мінська". Чому ЄС доведеться дресирувати Зеленського

Заява Павла Клімкіна про те, що відновлення прав Росії в ПАРЄ може призвести до виходу України з Мінських угод, наробило чимало галасу. В першу чергу в Парижі, де позицію України в цілому вважають незручною. Відразу посипалися нагадування про те, що санкції прив'язані до виконання РФ мінських домовленостей, які вона, як відомо, не просто не виконує, а ігнорує, порушує і навмисно погіршує ці порушення, безумовно не без задоволення від європейської боязливості. Проявилися всі родимі плями цій ситуації і зараз.

Так, 13 травня міністр закордонних справ Литовської Республіки Лінас Лінкявічюс виступив за введення санкцій проти Росії через рішення про спрощену процедуру видачі російських паспортів на окупованому Донбасі. Про це Лінкявічюс сказав перед початком засідання Ради Європейського Союзу на рівні міністрів закордонних справ у Брюсселі, назвавши дії Москви кричущим порушенням міжнародного права. Але колеги його думки не поділяють. І, відповідно, карати Кремль через паспортної анексії не збираються. Зокрема, про це заявив глава МЗС Чехії Томаш Петршичек: "Зараз ми більше стурбовані пошуком діалогу, а не тиском, як це робить сама Російська Федерація".

Позицію європейців підтвердив також румунський міністр Теодор Мелешкану. Він запевнив журналістів, що нові санкції проти РФ не потрібні і українцям. "Це створить проблеми самій Україні", - заявив він, але не став уточнювати, в чому він бачить ці проблеми.

Необхідно зазначити, що позиція України - діаметрально протилежна, Київ неодноразово закликав ЄС до посилення тиску на РФ. Частина держав Союзу, яких зазвичай відносять до числа друзів України, також підтримують цю вимогу. Втім, тут варто відзначити, що європейські санкції, введені проти росіян за керченську інцидент, були порожньою формальністю. А "пошук діалогу" може продовжитися і поверненням РФ в ПАРЄ - ставши першим кроком до пом'якшення, а то й скасування санкційного преса.

Реакцією на цей виклик і стала заява Клімкіна про готовність України відмовитися від дотримання Мінських угод у разі реабілітації РФ в Раді Європи. "Мене вчора багато хто запитував, як Рада Європи. Я їм чесно сказав, що якщо ви підете так, як хочуть кілька країн, то я в той же день вийду і скажу, що, по-перше, "Мінська" у нас тепер немає, і, по-друге, його вбили не тільки в Москві, але і ви його послідовно", - сказав Клімкін. За словами глави українського зовнішньополітичного відомства, його позиція була почута партнерами з Франції, Німеччини, Нідерландів та інших країн.

Варто нагадати, що санкції вводилися по безлічі епізодів. Крім того, не сам факт підписання "Мінська" служить підставою для їх дії, а його невиконання. Втім, в ЄС, мабуть, розраховують, що Він покине свій пост відразу слідом за Петром Порошенком, а "у Зеленського" весь час говорять про зміну формату, новому мисленні, діалозі. Ось навіть з одіозним молдавським колегою Ігорем Додоном новий президент поговорив, чого йому радили не робити. Так що чого вже там. Тим більше, що розгортається американо-китайська торгова війна робить все зростаючий тиск на європейські економіки, а малорозвинена Росія завжди була для європейців легким заробітком.

Тому тепер доведеться визначатися Зеленському - говорити приємне всім підряд вже не вийде. І чергові точкові персональні санкції, як правильно зазначив Клімкін, нічого принципово не змінять. Що, однак, не виключає спроб видати їх за перемогу - в дусі "чергового маленького кроку на великому шляху до відплати". Але в суто практичній площині тут так чи інакше виникає питання про формат і можливостях комунікації Зеленського з європейськими структурами. Тим більше, що європейська політика його команди викликає все більше питань.

Наприклад, радники новообраного президента Олександр Данилюк та Руслан Рябошапка під час візиту в Брюссель на початку травня підняли питання про... перегляд умов Угоди про Асоціацію.

Про це заявив єврокомісар з питань сусідства і переговорів про розширення Йоханнес Хан. Він зазначив, що Брюссель поки що не має чіткої впевненості в тому, які наміри команди Зеленського.

"Коли в Брюсселі була невелика делегація, вони піднімали це питання. У нас немає 100%-ної впевненості в тому, що вони мали на увазі, але, на мою думку, певною мірою мова йшла про квоти", - пояснив комісар. За словами Хана, в Брюсселі розраховують отримати докладну позицію на наступному тижні, оскільки Зеленський в ході недавньої зустрічі ніяких роз'яснень не дав. "Комісар Мальмстрем буде в Києві на наступному тижні, можливо, це додасть ясності", - пояснив Хан.

Такі зигзаги і ослаблення тиску Києва на ЄС у питанні антиросійських санкцій здатні швидко відкрити дорогу реваншу Москви на європейському напрямку. Поки що новообраний президент і його (?) люди продовжують уникати конкретики, висловлюючи "екзотичні" ідеї. Добре, що не "революційні" - але потрібно розуміти, що на мові європейської бюрократії всі ці визначення входять до лексикону лайливих слів.

Щоправда, керівництво європейських інститутів зберігає оптимізм. Глави Мзс країн ЄС обговорили на зустрічі рішення РФ роздавати російські паспорти громадянам України на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Про це в понеділок під час прес-конференції за підсумками першого дня роботи Ради міністрів ЄС із закордонних справ заявила Високий представник ЄС Федеріка Могерини."Ми обговорювали це питання (про реакції на роздачу російських паспортів. - Ред.) не тільки в рамках зустрічі Східного партнерства, але також серед міністрів під час Ради ЄС. Я впевнена, що будуть наступні кроки по цій проблемі протягом наступних тижнів", - зазначила Могерини.

Очевидно, що Зеленського, у якого і без того багато внутрішніх викликів (та і його речники весь час говорять про пріоритетному уваги до питань внутрішньої політики) на європейському напрямку стануть активно продавлювати на компроміс. Тим більше, в період до парламентських виборів йому не захочеться втратити свого умовно проросійського виборця, який, якщо вірити належить залежним від РФ олігархам телеканалам, просто мріє про світ. Тому управу на Кремль, мабуть, сьогодні можна знайти або в Китаї, або в США (але при Дональда Трампа - за рахунок відносин з об'єднаною Європою).

І Америка - в рамках своїх інтересів - продовжує нам допомагати. Так, 13 травня в Сенаті зареєстрували законопроект, метою якого є припинення "Північного потоку-2". Авторами проекту є сенатори Круз, Шахін, Баррасо і Коттон. Голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв записав це, і почасти справедливо, на рахунок лобістських зусиль своєї команди - правда, варто враховувати і те, що можливість підсадити ЄС на американські вуглеводні і, відповідно, обмеження російських експортних можливостей на цьому напрямку об'єктивно цікава Вашингтону.

На відміну від інших подібних документів, цей законопроект містить не заклик, а вимога ввести санкції щодо осіб, задіяних у певних видах робіт і послуг, які є критичними для завершення "Північного потоку-2". Зокрема, мова йде про послуги глибоководної прокладки труб. Цієї технології у "Газпрому" немає, і він замовляє такі роботи у підрядників.

Важливо, що в законопроекті Круза-Шахіна йдеться про санкції, які націлені саме на ворожий Україні газпромівський проект. "На відміну від статті 232 санкційного закону CAATSA, під запропоновані санкції не будуть підпадати інші інфраструктурні проекти, у яких можуть бути зацікавлені західні компанії", - написав Коболєв.

Крім того, він справедливо відзначив важливість того факту, що цей документ став результатом співпраці представників обох партій, і це підвищує шанси на його швидке прийняття.

При цьому перспективи самого Коболєва зберегти свій пост лише трохи краще перспектив Клімкіна. Бажання загострювати - хіба що його змусять - відносини з РФ у президента Трампа немає. В українському питанні він сьогодні більше сконцентрований на ролі деяких українських політиків у відправці за ґрати Пола Манафорта і українських справах своїх конкурентів-демократів починається в передвиборній гонці.

Так що нинішньому і новому Мзс України - і його координатору, президенту Зеленському, все-таки доведеться продовжити боротьбу за ПАРЄ, до обмежень прав РФ в якої прив'язано занадто багато інших діючих роками важливих документів. Є у Зеленського і "у Зеленського" розуміння всіх цих тонкощів сказати сьогодні складно. І складно уявити, що в адміністрації нового президента будуть серйозно розглядати можливість виходу України з Мінських угод в ініціативному порядку - або хоча б намагатися шантажувати партнерів подібним кроком.

Примітно, що сам новообраний президент (а також "у нього") вже кілька разів побічно висловлювався проти виходу з Мінських угод. Але це робилося на тлі заяв, пов'язаних зі спробами повернення до теми "нормандського формату", а то навіть і практично забутого формату "женевського". Такими гострими кутами Володимир Олександрович уже викликає або може викликати в свою адресу напруга і так прохолодно-ввічливо налаштованих до нього європейських колах.

Слід сказати, що європейського істеблішменту цілком вистачає американського Трампа і він боїться появи проблемної східній Україні маленького аналога. Але, на відміну від Америки, якій ЄС мало що може зробити, на Україні Брюссель цілком здатний відігратися в тому випадку, якщо нова влада буде легковажно підштовхувати європейців до чогось, чого вони робити не бажають.

Більше того, положення Зеленського посилюється ще й тим, що, на відміну від угорського прем'єра Віктора Орбана і польського тріумвірату Качинський-Дуда-Моравецький, закутого в націонал-консервативну броню, новообраний український президент зовні сповідує дитячу версію лібералізму, на чому його європейці будуть постійно ловити. Схоже, в європейських столицях вже приготувалися до цієї своєї старої грі - дресируванню політичної верхівки країни з європейськими амбіціями, якщо ця верхівка в чому-небудь не влаштовує союзний істеблішмент і провідні сторінки ЄС.