Хто дав Росії лазівки для продовження бойових дій в Сирії
Сполучені Штати і Російська Федерація 22 лютого досягли угоди про режим припинення вогню в Сирії, який почне діяти вже в цю суботу, 27 лютого. Паралельно з міжнародним співтовариством йшов і президент Сирії Башар Асад, якого цілком підтримує Москва. Він в цей же день підписав указ про проведення парламентських виборів 13 квітня нинішнього року.
Учасники переговорного процесу і світове співтовариство в цілому вітали досягнення цієї домовленості про тимчасове припинення вогню, але не можна сказати, що демонстрували бурхливий захват, бо усвідомлюють, що це перемир'я дуже крихка і може бути порушене по клацанню пальців. Генсек ООН Пан Гі Мун назвав його значним кроком до припинення п'ятирічного конфлікту, але попередив, що попереду ще багато роботи. Між тим спеціальний представник ООН в Сирії Стеффан де Містура анонсував створення цільової групи, суть якої — контролювати мирний процес. Президент США Барак Обама, у свою чергу, в телефонній розмові з російським лідером Володимиром Путіним також наполягав на неухильному дотриманні режиму припинення вогню обома сторонами: і сирійськими урядовими військами і опозицією. Путін, виступаючи на російському телебаченні, виставив перемир'я як результат плідної співпраці Вашингтона і Москви, підкресливши, що їхня боротьба з світовим тероризмом повинна бути прикладом для всіх країн. Тобто Кремль знову повернувся до розвитку і впровадження ідеї тісних взаємовідносин і союзництва з США, яка була на час відкладено після провалу Москви з участю в антиигиловской коаліції.
Важливий момент у цій ситуації — Росія не встигла взяти під контроль всі території Сирії до початку цього самого угоди. У росіян і асадовцев є кілька днів, але запеклі бої в північній провінції Алеппо, що представляє величезний інтерес для них, тривають. Напередодні бойовики "Ісламського держави" ще й відрізали війська Асада від постачання, перекривши важливу транспортну артерію. Проте Москві доводиться слідувати раніше озвученої лінії, позиціонуючи себе як рівносильного партнера США і найбільшого геополітичного гравця. Тому офіційно піти проти угоди Кремль не може, але ніщо не забороняє йому використовувати дві лазівки для реалізації своїх інтересів в Сирії.
В першу чергу це той факт, що на ІГ і сирійське відділення "Аль-Каїди" — "Фронт ан-Нусра" — дія угоди не поширюватиметься. Російська військова авіація і далі буде бомбити їх позиції. До того ж і сирійське зовнішньополітичне відомство, як пише Spiegel, і представник парламенту Омар Оссо, який брав участь у переговорах з опозицією, заявили, що боротьба буде вестися як з ІГ та "Фронт ан-Нусра", так і з іншими терористичними угрупованнями. Враховуючи, що сирійський уряд відносить до таких абсолютно всі повстанські сили в Сирії, то шанс на припинення вогню виглядає все більш примарним. Москва цілком може прикриватися владою Сирії в питанні нанесення ударів по різних групах, а на всі претензії звично відповідати, що вони бомблять тільки ісламістів і терористів.
Турки, до речі, також вітали припинення вогню в Сирії і при цьому озвучили два цікавих посилу. По-перше, віце-прем'єр Нуман Куртулуш висловив надію, що Росія припинить бомбити мирних громадян в північних провінціях Сирії і підкреслив необхідність відставки Башара Асада (коротше кажучи, анонсованих Асадом парламентських виборів явно недостатньо), а по-друге, глава Мзс Мевлют Чавушоглу, коментуючи безпосередньо гучну турецько-саудівську наземну операцію, заявив, що це все брехня і витівки ворогів — "дезінформація та маніпуляція", і взагалі Анкара нічого подібного і не замишляла. Однак Куртулуш також чітко дав зрозуміти, що ці заяви фактично не скасовують планів інтервенції на північ Сирії, зазначивши, що Туреччина залишає за собою право відповідати на зарубіжні атаки. Тут, звичайно ж, маються на увазі курди, ураження яких в Сирії було ключовою метою Анкари.
Зараз у ЗМІ можна спостерігати відповідні "рухи" російської сторони. Причому відразу зазначимо, що Москва формує образ скривдженої і неадекватною Туреччини як для російського споживача, так і для зарубіжного. Ось приклад внутрішньої антитурецькою агітації: на наступний день після просування по сирійському питанню депутат Держдуми від КПРФ Сергій Обухов виступив з пропозицією до МНС РФ організувати заходи з підготовки населення до захисту від небезпек, що виникають під час військових конфліктів. Ворогом бачиться в першу чергу Туреччина, а також і НАТО в доважок. Член кишенькової опозиції Кремля нагадав тези прем'єра Медведєва про НАТО і холодній війні, з чого вивів своє бачення — "небезпека виникнення військових конфліктів продовжує зростати, зокрема, у зв'язку з егоцентричної і агресивною політикою країни-учасниці НАТО — Туреччини". Ще один приклад: 20 лютого голова комітету Держдуми з міжнародних справ Олексій Пушков попередив, що вторгнення турків у Сирію зірве мирний процес.
Змішаний метод впливу (і на російську, і на зарубіжну публіку) — це проект резолюції Росії, поданий в Раду Безпеки ООН, в якому Москва закликала поважати суверенітет Сирії і зажадала припинити прикордонні обстріли, а також не допустити іноземного вторгнення в державу. Знову ж мова про Туреччині. Для підгортання виборчої західної аудиторії використовуються відповідно зарубіжні медіаресурси, уявні і кишенькові експерти, і фахівці, невідомі, але цінні для російської пропаганди, просто тому що у них "ненашенское ім'я".
До останніх можна віднести, наприклад, политаналитика з Інституту по справах Перської затоки (Institute for Gulf Affairs) Адама Уиткомба. Світиться він здебільшого на ресурсі "Супутник", створеному в серпні 2014 р. всім добре відомим Дмитром Кисельовим і главредом "Росії сьогодні" Маргаритою Симоньян. Як заявив Кисельов під час листопадової презентації сайту, матеріали "Супутника" "розраховані на аудиторію, яка втомилася від нав'язливої пропаганди однополярного світу і потребує альтернативної точки зору". Простіше кажучи: ми створимо свій однополярний світ. І ось на цьому "Супутнику" Адам Уїткомб, який став политаналитиком інституту, що базується у Вашингтоні, всього півроку тому (працювати там почав у вересні 2015 р. відразу після випуску з Університету Массачусетсу), коментує геополітичні питання в першу чергу ті, які стосуються Туреччини, в позитивному для Москви світлі. 22 лютого, наприклад, він заявив про ризик ескалації з боку Анкари і Ер-Ріяда, які, на його думку, обурені рішенням Росії та США відмовитися від ідеї повалення Асада. Аналітик наполягає, що турки і саудити бачать себе оточеним ворогами, що являє небезпеку для інших держав.
Фактично Москва сьогодні формує Заходу (в першу чергу у Заходу, а російський споживач вже давно "наш" і потребує лише в невеликих дозах інформаційної обробки) стійкий образ турецької загрози. Саудівська Аравія додається як союзник турків проведення наземної операції, партнер Штатів в регіоні, нафтової конкурент і головний опонент Ірану і Асада. Створивши необхідний фон, Кремль з легкістю зможе всю провину за зрив мирного процесу в Сирії звалити на Анкару і Ер-Ріяда. Спровокувати ж Туреччину зараз легко: достатньо курдам з YPG обстріляти турецькі сили. А до тих пір російські літаки будуть спокійно бомбити нібито "Ісламська держава" і "Фронт ан-Нусра".
