"Твіттер"-лідери. Яка користь Україні від зустрічі Трампа з індійським прем'єром
Зустріч лідерів найстаршої і найбільшої демократії" пройшла на досить високому рівні. За її підсумками Дональд Трамп заявив, що американо-індійські відносини "ніколи не були міцніше". І дав на честь високого гостя перший робочий обід у Білому домі в якості президента США (китайському лідеру подібні почесті він чинив на своїй флоридської віллі). Спільний підхід до преси, що відрізняло, звичайно ж, прийом прем'єр-міністра Індії від прийому президента України. Хоча самі переговори двох глав держав тривали ті ж 20 хвилин, що і переговори Дональда Трампа з Петром Порошенко: мабуть, основні зовнішньополітичні питання в найближчому майбутньому США будуть вирішувати на зустрічах іноземних лідерів з віце-президентом, держсекретарем, міністром оборони і т. д. (і такі у індійського прем'єра теж відбулися).
Як задобрити Трампа
Зустрічі чекали давно. Адже Нарендра Моді став другим іноземним лідером, якому Дональд Трамп подзвонив після того, як влаштувався в Білому домі (першим був ізраїльський прем'єр). А під час своєї передвиборчої кампанії називав прем'єр-міністра Індії великою людиною за те, що він "дуже енергійно реформував індійську бюрократію". Та й взагалі демонстрував багато знаків поваги "індійський та індуїстському суспільству", обіцяючи, що у разі обрання США та Індія стануть "найкращими друзями". Індійські націоналісти у відповідь на це (а також на невтішні для мусульман висловлювання) благали свої індуїстські вищі сили про дарування Трампу перемоги в президентській гонці. Заявляючи при цьому, що "тільки Трамп може врятувати людство" (його популярність в Індії висока і тепер: нещодавно в його честь назвали село на півночі країни).
Однак до своєї передвиборної обіцянки просувати дві країни до спільного "феноменальному майбутнього" новообраний американський президент поставився так само творчо, як і до багатьох інших. І в перші місяці сконцентрувався на поліпшення відносин з Китаєм, який в його передвиборній риториці фігурував як потенційний головний ворог. Індія ж замість обіцяних пряників отримала батіг у вигляді трамповской критики за бажання отримувати від розвинених країн великі кошти в рамках Паризького кліматичної угоди. Або квітневого президентського указу, осложнившего наймання американськими IT-компаніями іноземних фахівців (найбільший відсоток отримали таку роботу в США є вихідцями саме з Індії).
Але індуси не стали акцентувати увагу на таких уколах і тим більше скасовувати візит (про таку можливість з надією писали деякі російські ЗМІ). Приклад Китаю дозволив їм побачити в такому пресингу винесені Трампом з бізнесу методи "предпереговорной підготовки" майбутнього співрозмовника і самим підготуватися.
Наприклад, услід за тим же Китаєм полестити членам сім'ї нового президента, попросивши його дочка очолити делегацію американських бізнесменів на міжнародному підприємницькому саміті, який запланований в Індії на осінь. Тут варто зазначити, що китайці спрацювали кілька "конкретніше", судячи з наступним твердженням головного редактора The New Yorker Девіда Ремника: "В той день, коли сім'я Трампа брала Сі Цзіньпіна в Палм-Біч, китайський уряд схвалив розширення торгових марок Іванки, щоб вона могла продавати свої туфлі жіночі на великому ринку від Харбіна до Гуанчжоу".
Втім, індійський реверанс теж був оцінений. Зустріч двох лідерів, за словами віце-президента США Майка Пенси, стала не тільки "продуктивною", але і "історичного". І не тільки тому, що Трамп не зміг пограти в свої знамениті рукостискання, опинившись у не менш знаменитих "ведмежих обіймах" Моді.
"Ми погоджуємося з більшості речей і, я б сказав, зрештою погодимося з усім", — підсумував переговори Дональд Трамп. Під цим він, ймовірно, розуміє, що намітилися шляхи вирішення проблем у двосторонніх відносинах, більшість з яких в економічній площині. Наприклад, у 24-мільярдному торговому сальдо на користь Індії. Вирішити це питання допоможуть довгострокові контракти про постачання в Індію американського природного газу на $32 млрд (це, як і у випадку з домовленостями про постачання газу з США до Китаю, дуже не на користь "східному розвороту" Росією своїх енергетичних проектів). А також про збільшення поставок в Індію американського зброї: ЗМІ багато пишуть про підготовку продажу цій країні безпілотників на суму $2-3 млрд і про продаж ліцензії на виробництво винищувачів F-16.
Скривджені й ображені
Два "світових лідера соцмереж" (у Трампа та Моді найбільше передплатників у "Твіттері") поговорили і про спільних з Японією найбільших в історії військових навчаннях в Індійському океані. Це продемонструвало: почалося при Бараку Обамі американо-індійську військово-політичне зближення триває. Що дуже нерадісно буде сприйнято в:
- Пекіні, що має з Делі територіальний спір у Тибеті;
- Ісламабаді, через аналогічного спору в Кашмірі, а також внаслідок охолодження стосунків зі своїм колись головним союзником — Вашингтоном, який ще й підтримав заклики Делі до Пакистану активізувати боротьбу з ісламістськими організаціями, терроризирующими з його території Індії та Афганістану;
- Москві, поки ще є головним експортером озброєнь для індійської армії, але поступово здає свої ці позиції під натиском США і їх союзників (Японії, Франції та ін).
Однак ці емоції будуть малоцікаві Вашингтону і Делі (а також Токіо, Парижі та ряді інших столиць). Точно так само, як вони не особливо враховувалися під час присвоєння Сполученими Штатами Індії статусу основного оборонного партнера поза НАТО (грудень минулого року) або укладення американсько-індійського угоди з військової логістики (серпень). Завдяки цій угоді американський флот може використовувати для дозаправки, ремонту і поповнення запасів індійські порти. А розташовані вони уздовж критично важливих для Китаю маршрутів поставок енергоносіїв.
Індія за минуле десятиліття зробила не лише ці кроки, що дозволяють сильно засумніватися в її щирому бажанні будувати спільно з Росією і Китаєм антизахідний полюс. Припущення про такий намір з'являються, наприклад, з-за її членства в не особливо ефективною Шанхайської організації співпраці чи зберігся ще з радянських часів досить високого рівня відносин з Москвою (на початку 70-х СРСР був єдиним важливим союзником Індії, вимушеної одночасно протистояти Китаю, Пакистану і США).
Але багато заяви і дії Індії говорять про зовсім протилежне курсі — на Захід, де більше джерел інвестицій і технологій (а також стабільності і передбачуваності, принаймні, було до Трампа). Подейкували навіть про можливий вступ її в Транстихоокеанское партнерство — створену обамівськими США зону вільної торгівлі, яка повинна була обмежити експансію КНР в регіоні. Але висновок з неї Трампом своєї країни в перший же день президентства ці розмови припинив.
Курс на Захід
Росія і Китай неодноразово натякали Індії про свою стурбованість надто відвертим зближенням із Заходом. Але ці натяки Москви вона ігнорувала, цілком виправдано вважаючи, що легко може знайти заміну російських озброєнь або обладнання для АЕС (на думку навіть російських експертів, тільки завдяки цим сферам відносини двох країн ще залишаються цікавими для Делі). Китай же Індія навіть злегка задирала, коли
- оголошувала спільні з Японією і США заяви про свободу судноплавства в Південно-Китайському морі, де в КНР територіальні конфлікти з деякими країнами;
- допомагала В'єтнаму — одному із суперників Китаю в цьому конфлікті.
Ну а союзника Росії і Китаю — Пакистан — просто "вчила" добросусідства у відповідь на особливо зухвалі вилазки ісламістів з його території. Застосовуючи при цьому спецназ, який при ліквідації на пакистанських територіях бойовиків не щадив і місцевих військових (найчастіше інструкторів з міжвідомчої розвідки). Проти іншого ж одного КНР і РФ — КНДР — Індія ввела нещодавно слідом за Заходом жорсткі санкції, припинивши торгівлю всьому, що не належить до продовольства і медицині. Чим не стільки завдала шкоди північнокорейської економіки (хоч Делі і був другим за значенням торговельним партнером Пхеньяну, близько 90% експорту-імпорту останнього припадало на Пекін), скільки дала Сполученим Штатам привід серйозно нарікати Піднебесної. Адже Сі Цзіньпін так і не зміг (або не захотів) примусити Кім Чен Ина до припинення пусків ракет і загроз ядерними випробуваннями. Хоч і обіцяв на квітневій зустрічі з Трампом.
Кроки на зближення з Заходом Індія робить хоча і постійно, але досить обережно. Щоб передчасно не залишитися без можливості балансувати між центрами сили, отримуючи дивіденди від торгівлі з ними. Тому Індія і не виступила з політичною підтримкою України після російської агресії. Але активно розвиває з нами економічні відносини, потіснивши в минулому році Китай з першого місця серед імпортерів української агропродукції. В цілому ж український експорт в Індію в минулому році виріс приблизно на 20%.
Але це не єдині приклади взаємовигідних українсько-індійських відносин. Країни співробітничають, наприклад, в енергетиці: з одного боку, індійські компанії цікавляться українськими турбінами, з іншого — хочуть будувати у нас сонячні електростанції. А нещодавно стало відомо, що Індія звернула співпрацю з Росією по створенню військово-транспортного літака після підписання угоди на цю тему з українським "Антоновим". І зближення Індії із Заходом для України безумовно вигідно. Насамперед тому, що воно зменшує ризик скорочення цією країною торговельно-економічних відносин з нами з політичних мотивів. У той же час західні інвестиції в індійську економіку прискорять її розвиток і можливості купувати продукцію, постачальником якої є і Україна.
