Навіщо Британія запустила процес реформування ЄС
Президент Євроради, колишній прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск оприлюднив ключові пункти плану по збереженню Великобританії в європейському співтоваристві країн. Британський прем'єр-міністр Девід Кемерон схвалив узгоджені пропозиції, але підкреслив, що незважаючи на прогрес, залишається ще багато роботи в цьому напрямку. Такої ж думки дотримується і мер Лондона, однопартієць і потенційний наступник Кемерона Борис Джонсон, які переконаний, що реформа Євросоюзу на цьому не закінчується.
Чого ж вдалося досягти британцям після виснажливих переговорів з європейським керівництвом? В першу чергу, остров'яни в значній мірі просунулися в посиленні свого положення в ЄС, т. к. план дає більш широкі повноваження країнам-членам Євросоюзу, які не входять в єврозону. Бритти фактично відгороджуються від економічної інтеграції з іншими країнами ЄС. Пропозиції Туска по суті сприяють подальшому розвитку національного егоїзму, іншими словами роль і вплив національних урядів ростуть. Члени ЄС зможуть використовувати "червону картку" європейськими законами, за умови, що мінімум 55% визнають певні нормативно-правові норми небажаними. Варто зауважити, що і без цього плану егоїзм нацправительств часто превалює над загальноєвропейськими інтересами, що прекрасно видно на прикладі Німеччини та російського проекту Nord Stream II.
Ще одне питання, що має величезне значення для Туманного Альбіону - це міграційний криза, з яким країни ЄС не можуть впоратися всупереч рішенням влади про депортацію біженців і посилення прикордонного контролю. Але цей план б'є, як не дивно, не по біженцям з країн Близького Сходу і Африки, а по мігрантів з інших країн Євросоюзу. Пропозиція Туска дозволяє Лондону обмежити виплати мігрантам, які працюють на острові, строком на чотири роки. Що ж стосується мігрантів не з європейських країн, то ще належить обговорення способів закриття лазівок для їх проникнення. Президент Євроради направив план для ознайомлення і попереднього узгодження у всі 27 європейських столиць, але вже відомо, що основна загроза цим пропозиціям буде виходити від країн Вишеградської четвірки - Польщі, Чехії, Угорщини та Словаччини. Ці країни, по-перше, є "головними постачальниками" робочої сили у Великобританії, а по-друге, переконаними євроскептиками. Їх представники вже заявили, що будуть блокувати ці реформи, хоча і посилення ролі національних урядів їм явно вигідно.
Саме тому в цю п'ятницю, 5 лютого, Кемерон прибуде до Варшави для просування нової угоди. Прем'єр спробує переконати представників 28 послів європейських країн, і в першу чергу переманити на свою сторону Вишеградську четвірку. Розумно буде припустити, що Туск буде активно того сприяти, мабуть, також використовуючи свої зв'язки на батьківщині. Екс-прем'єр Польщі у своєму листі підкреслив, його завдання №1 полягає у збереженні цілісності ЄС, і він відомий своїми ранніми прогнозами про катастрофічні наслідки для Євросоюзу виходу британців. Хоча його місія буде значною мірою ослаблена через "нерівних" відносин з нинішньою владою в Польщі, представленої консервативної євроскептичнішою партією "Право і справедливість", яка в кінці року побила горщики з Євросоюзом.
Цікаво, що раніше Британія, Польща, Угорщина, Чехія фактично перебували в одній зв'язці євроскептичнішою опозиції. Однак після того, як Лондон "задавив" Брюссель, все більш помітний перехід британського євроскептицизму в стадію анабіозу. Принаймні на той період, поки Європа буде тлумачити про необхідність прийняття плану реформ. Тобто ранні тактичні союзники - британці з одного боку і поляки, угорці, чехи - з іншого виявилися тепер по різні сторони барикад. Тимчасово чи ні - залежить від того, як будуть далі розвиватися події.
Однак для того, щоб Євросоюз дав "зелене світло" британським реформ, Лондону необхідно буде докласти чимало зусиль. Адже, крім варшавської зустрічі, 12 лютого Кемерон виступить в Гамбурзі, де сподівається заручитися підтримкою канцлера ФРН Ангели Меркель. Через три дні відбудеться другий раунд переговорів представників країн-членів ЄС, а на 18-19 в Брюсселі заплановано саміт глав урядів. Якщо Європа скаже "так", то 22 лютого прем'єр Британії представить документ в Палаті громад, де йому також належить вистояти бій вже з внутрішніми опонентами. А в березні, коли очікується друге читання, стане ясно - бути чи не бути референдуму щодо виходу Великобританії з ЄС, який попередньо запланована на 23 червня. Як бачимо на шляху до реформ та референдуму Лондону належить подолати достатню кількість "але".
