Туркменістан рветься в ЄС. Чим туркменський газ небезпечний для Росії
Поки Трамп торгується за Гренландію, а Макрон виправдовується перед Берліном, Лондоном і Оттавою за свою дитячу безпосередність в роздачі авансів злобному кремлівському тролеві, на умовних межах цивілізованого світу відбуваються більш змістовні і тануть самі несподівані сюрпризи процеси. Мова в даному випадку йде про заяви, меморандуми, а також, що дуже ймовірно, підписаних в кулуарах контрактах, представлених і анонсованих 12 серпня на Каспійському економічному форумі в туркменському Авазе.
І знову здрастуйте
Як повідомив в ході форуму спеціальний представник ЄС в Центральній Азії Петер Буриан, Євросоюз відновив переговори про закупівлі газу в Туркменістані. За його словами, Брюссель готовий взяти участь у фінансуванні будівництва трубопроводу через Каспійське море, який міг би прокачувати до 30 млрд кубометрів туркменського газу щорічно. В Москві після цього заяви запанувала оглушлива тиша: востаннє дана тема спливала ледь не десять років тому, а нещодавно "Газпром" став робити спроби повернутися в цю країну. Виявилося, що для такого масштабного проекту, який обговорюється більш 20 років, вже сформовано консорціум підрядників. До нього увійдуть німецькі Edison Technologies GmbH і MMEC Mannesmann GmbH, французька Air Liquide і китайська Sinopec. Що, до речі, є додатковим свідченням зближення ЄС з КНР на тлі розкольницької політики Трампа та його загравань з Москвою.
Ця сенсація, як повідомляє азербайджанське видання Haqqin (в Туркменістані форум проходив вперше), який було оголошено на зустрічі представників перерахованих компаній з заступником голови Кабміну Туркменістану по нафті і газу Мыратгелди Мередовим і радником президента країни із нафтогазових питань Ягшигельди Какаєвим. Більш того, в рамках роботи над проектом, крім прокладки трубопроводу, консорціум готовий побудувати необхідну інфраструктуру, включаючи газоочистительные заводи і компресійні станції. Все це як не можна до речі для туркменського режиму, вже другий рік відчуває дефіцит коштів, а відповідно, і стабільності. Гостроту ситуації, в якій опинився Гурбангули Бердимухамедов, демонструє наступний епізод: буквально в ті ж дні президент Туркменістану оголосив догану голові центробанку країни Мердану Аннадурдыеву. Причина - неналежне виконання посадових обов'язків, ослаблення контролю за роботою банкоматів. Президент доручив йому "в найкоротші терміни виправити допущені недоліки і забезпечити безперебійну роботу банкоматів. Загалом, незважаючи на запевнення в штатному функціонуванні банківської системи, симптоми такого сигналу досить прозорі.
Мабуть, Туркменістан знаходиться в ситуації, з якої більше немає комфортного виходу: ще недавно, витративши величезні кошти на помпезні проекти (той же курорт Аваза), він лаявся з імпортерами власного газу, що перетворилися в кредиторів. А це Китай, Іран і Туреччина. По дрібниці почала щось знову купувати і Росія, але Ашгабат постійно пред'являє їй претензії. Так що, схоже, довелося піти на поклін до Європи - тим більше, що, як кажуть, саме в Німеччині туркменський лідер воліє лікуватися.
Новий газопровід дозволить прокачати туркменський газ до Азербайджану, де він, за задумом, повинен вступити в систему "Південного газового коридору" (ЮГК), який протягнеться на 3,5 тис. км від Баку до півдня Італії через Грузію, Туреччину, Грецію і Албанію. Причому перший ділянку цього проекту вже готовий. 1 липня Азербайджан оголосив про закінчення будівництва Трансанатолійського трубопроводу (TANAP) довжиною 1850 км - до турецько-грецької кордону. Після завершення другої ділянки TANAP Азербайджан зможе почати постачання газу з родовища "Шах-Деніз" в Каспійському морі, запаси якого оцінюються в 1,2 трлн кубометрів. Потужність складе 16 млрд кубометрів газу в рік, з яких близько 6 млрд буде закуповувати Туреччина, а решту 10 млрд - країни ЄС. Туркменський газ потенційно може потроїти поставки в Європу з Середньої Азії по ЮГК, який у Брюсселі розглядають у якості альтернативи проектам "Газпрому", включаючи як покинутий "Південний потік", так і прийшов йому на зміну "Турецький потік". Європа в транзитному сенсі виявляється в руках Туреччини, а після роздрукування туркменських родовищ газ сам по собі трохи подешевшає, що погано для Москви і добре для Києва, оскільки знижує витрати на імпорт і посилює залежність від Росії саме від української труби.
Іран проти
Однак проти Транскаспійського газопроводу поки що виступає Іран. Будівництво труби через Каспійське море "може завдати сильної шкоди екології регіону", підступно заявив на Каспійському економічному форумі представник іранської National Gas Company Бехруз Намдари.
Втім, протест Тегерана стосується лише ідеї морського трубопроводу. Адже Іран готовий допомогти постачання туркменського газу в ЄС, якщо для цього буде використовуватися його власна транзитна інфраструктура, повідомив Намдари. Такі ж види на іранську територію мають і Туреччина, і Китай, який будує свої газові проекти в Пакистані. Чи зможе Росія вставити палиці в почали швидко обертатися колеса цих амбітних планів, невідомо, хоча на Каспії, не до кінця ще розділеному між прибережними країнами, знаходиться значна флотилія ВМФ РФ.
У цьому сенсі примітно, що урядова газета "Нейтральний Туркменістан" винесла на світ божий, мабуть, під самий форум, цікаву і досі ретельно скрывавшуюся інформацію про обсяги іноземних інвестицій в енергетичний сектор країни. Відповідно до статті, що вийшла 14 серпня, малазійська держкомпанія Petronas інвестувала щонайменше $11 млрд. Китайська CNPC за останні 12 років інвестувала більше $8 млрд.
У свою чергу, урядове інформаційне агентство TDH заявило, що результатом торгів, проведених Державною товарно-сировинною біржею в ході роботи форуму стало рекордне число угод - 256 транзакцій на суму $380 млн. Як повідомляється, в основному це були поставки продуктів нафтохімії, які на $335,5 млн придбали компанії, зареєстровані в таких країнах, як Росія, ОАЕ, Китай, Швейцарія, Великобританія, Люксембург, Сінгапур, Мальта і Афганістан. У той же час компанії з Туреччини і Швейцарії заплатили майже $37 млн за бавовна-сирець. Але наскільки можна довіряти цим цифрам, сказати складно. Справа в тому, що Туркменістан, мабуть, існує в власної інформаційної реальності.
Інформаційна полювання на президента
Так, згідно з уїдливим повідомленнями місцевих журналістів "Радіо Азатлик" ("Радіо Свобода"), за іноземними делегаціями на форумі були закріплені гіди, які, втім, з-за своєї мовчазності здавалися швидше наглядачами, а не помічниками. Примітно, що з-за того, що Курбан-байрам (так відомий у Туркменістані ісламське свято Ід аль-адха) збігся у часі з заходом на Каспії, президент своїм указом відсунув дати святкування на кілька днів. При цьому новинні портали "Хроніки Туркменістану" з Австрії та Turkmen.news з Нідерландів писали, що на тлі триваючого економічного спаду святкові заходи в Ашгабаті і Дашогуз провели тихо і непомітно. Доступ до соціальних мереж в країні утруднений - швидше за все, це результат посилення обмежень доступу в інтернет внаслідок недавнього поширення чуток про смерть Бердимухамедова.
Справа в тому, що, за спостереженнями "Азатлик", коли з'являються інформаційні повідомлення, підготовлені недержавними ЗМІ Туркменістану, то майже завжди Ашгабат і особисто Бердимухамедов виглядають не кращим чином. Коли туркменський лідер в кулуарах Каспійського форуму зустрівся з Рустамом Мінніхановим, президентом російського Татарстану, їх розмова була знята на відео казанської газетою "БІЗНЕС Online". У відеозаписі, завантаженої в інтернет 13 серпня, Бердимухамедов виглядає блідим порівняно зі своїм засмаглим співрозмовником, і довго і розлого розмірковує про... дорогих автомобілях.
В той же час пов'язаний з опозицією інформаційний портал Гундогар повідомив про курйозний випадок, пов'язаний з візитом міністра закордонних справ Узбекистану Абдулазіза Камілова в Ашгабат. Державне телебачення показало семихвилинний репортаж, в якому чиновник з Узбекистану нібито веде переговори з президентом, але Гундогар після уважного вивчення матеріалу заявляє, що відео зустрічі - монтаж. Причому узбецький МЗС у своєму звіті повідомив про зустріч Камілова з його туркменським колегою Рашидом Мередовим, взагалі не згадавши Бердимухамедова. Навіть МЗС Туркменістану також поширив тільки спільну фотографію Камілова і Мередова.
Тому ретельне вивчення опублікованих зображень стане невід'ємною частиною моніторингу подій в Туркменістані в осяжному майбутньому. Приміром, у вечірніх випусках новин від 19 серпня показали, як Бердимухамедов слухає звіти про стан сільського господарства. Президент з'являється в декількох нарізках загальною тривалістю всього дві з половиною хвилини. При цьому в більшості цих фрагментів він сидить без руху і нічого не каже. Деякі з цих зображень виглядають як фотографії, і це дивно, враховуючи, скільки відеоматеріалів повинно бути в розпорядженні держтелебачення. Всі ці нюанси підігрівають чутки про стан здоров'я президента Туркменістану і нерідко ставлять питання про те, хто ж сьогодні в реальності управляє практично закритою країною, для якої проведення Каспійського форуму стало подією величезного масштабу.
Втім, в узбецько-туркменських відносинах є і реальні, а не вигадані новини. Так, товарообіг між двома країнами в минулому році зріс на 70% (що, загалом, показує, як Узбекистан рухається до лідерства в регіоні). Зокрема, 15 серпня "Новини Узбекистану" повідомили, що Ашгабат погодився купити близько 800 автобусів Isuzu, вироблених на спільному з японським виробником підприємстві в Самарканді. Камилов також повідомив, що президент Узбекистану Шавкат Мирзиеев планує ще одну поїздку в Туркменістан. Крім того, в планах Бердимухамедова поїздка в Сінгапур в кінці місяця, і цей візит, безсумнівно, буде під пильною увагою. Порядок денний ще не оголошена. Поки що ж туркмени набувають шкільну форму в кредит, а університети готуються стягувати плату за навчання, що як би натякає на реальний стан справ в соціальній сфері країни.
Фактор Москви
На тлі масштабних каспійських планів, які реалізуються спільно з Баку, Анкарою і європейцями, відносини Ашгабата і Москви залишаються загадковими.
У квітні цього року повідомлялося, що поставки туркменського газу тривають у рамках контракту з "Газпромом", укладеного в 2003 р. Пізніше цю інформацію підтвердили офіційні влади в Ашгабаті: про початок поставок з 15 квітня написав сайт нафтогазового комплексу республіки з посиланням на концерн "Туркменгаз". Цікаво, що в 2016 р. спливала інформація про те, що "Газпром" розірвав контракт з "Туркменгазом" з-за якогось порушення, а також зажадав перегляду ціни на туркменський газ заднім числом - за період з 2010 по 2015 рр. Та перегляду не сталося, та й сам контракт, як бачимо, не розірваний.
До речі, в той же час Рада Євросоюзу остаточно затвердив зміни в Газову директиву ЄС. Вони поширюють європейські норми, що регулюють газопроводи всередині об'єднання, на труби, що ведуть з третіх країн в ЄС. Зокрема, директива зачіпає "Північний потік-2", по якому газ з Росії по дну Балтійського моря планують доставляти в Німеччину. Зміни вимагають, серед іншого, доступу третіх компаній-виробників до "Північного потоку-2". Те саме стосуватиметься і потенційного повернення газу з Туркменістану на європейський ринок. Тому битва за туркменський газ може виявитися спекотною.