Вашингтонський меморандум. Чим для України обернеться угода Байдена і Меркель по "Північному потоку-2"
Вашингтон і Берлін, за інформацією ЗМІ, вже найближчими днями представлять угоду по ПП-2. І вона не вселяє оптимізму
Канцлер ФРН Ангела Меркель побувала з прощальним візитом у Вашингтоні і відбула додому, делегувавши своїм радникам врегулювання ряду питань, що стосуються відносин двох країн.
Зокрема, найбільш гостре і чутливе — насамперед для України, Польщі та країн Балтії — питання про долю російсько-німецького газопроводу "Північний потік". Як писало 19 липня агентство Reuters, Вашингтон і Берлін прийшли до якогось компромісу і презентують його широкій публіці найближчими днями.
Днем пізніше, 20 липня, інші впливові американські видання — Bloomberg і The Wall Street Journal, — посилаючись на свої джерела, надали подробиці можливої угоди.
Bloomberg пише, що сторони близькі до укладення угоди, над якою Берлін і Вашингтон сиділи кілька місяців. За даними WSJ, документ може бути оприлюднений якщо не сьогодні, 21 липня, то, як писало Reuters, найближчими днями.
Чотири пункти
Загалом, виходячи зі статей агентства і газети, угода включає в себе чотири пункти:
1) інвестиції в "зелену" енергетику України як компенсацію за втрачений прибуток;
2) зобов'язання Берліна натиснути на Москву, щоб та продовжила угоду з Україною на транзит газу терміном ще на 10 років;
3) можливість введення санкцій та інших обмежувальних заходів щодо Росії, якщо та буде використовувати енергоресурси як зброю проти України;
4) підтримка Німеччиною ініціативи "Триморʼя".
Правда, є в публікаціях ряд серйозних розбіжностей.
Наприклад, Bloomberg, в розпорядження якого потрапила чернетка угоди, пише про інвестиції в "зелений" фонд (його завдання — допомога Україні в переході на поновлювані джерела енергії) в розмірі до $1 млрд. При цьому Берлін, імовірно, зобов'язується внести початкові $175 млн, а крім того, призначить спецпосланця для підтримки двосторонніх енергетичних проєктів з Україною. На це підуть ще $70 млн.
Водночас WSJ наводить значно скромнішу суму: $50 млн в "зелені" технології, які інвестують США і Німеччина.
Не до кінця поки що зрозуміла ситуація з санкціями проти РФ.
Bloomberg: у разі, якщо Росія буде шантажувати Україну енергоресурсами, Берлін готовий обмежити їх експорт і підняти питання запровадження заходів "на рівні Європи".
WSJ: Німеччина відкинула пропозицію США передбачити в правилах експлуатації ПП-2 режим "вимикача" — призупинення поставок газу трубопроводом у разі (подальшої. — "ДС") агресії Кремля проти України, пообіцявши покарати в майбутньому енергосектор РФ.
США, у свою чергу, залишають за собою право також вводити санкції проти трубопроводу, якщо Росія піде шляхом енергетичного шантажу. Але до того часу Вашингтон обіцяє не перешкоджати введенню ПП-2 в експлуатацію.
Ніяких уточнень про характер і об'єкти передбачуваних санкцій не йдеться.
Високопоставлений американський чиновник в коментарі Bloomberg банально пояснив це бажанням тримати Москву в напрузі, щоб та не знала, які конкретно кроки зроблять Берлін і Вашингтон.
Зрозуміло, що майже нічого не зрозуміло
Описані вище розбіжності в матеріалах Bloomberg і WSJ можуть вказувати на те, що джерела зливу вчинили так навмисно з метою на деякий час запитати інші зацікавлені сторони і зберегти до часу в таємниці реальні домовленості Байдена і Меркель.
Коли документ оприлюднять і якщо він відрізнятиметься від описаного в ЗМІ, завжди можна сказати, що журналісти щось не так зрозуміли, що щось вирвали з контексту або спотворили. Крок логічний, тому що тільки розмови про угоду вже є інформаційною бомбою. Тим часом у Вашингтоні та Берліні бажають уникнути неконтрольованого вибуху.
Звідси, якщо вірити інформації Politico, і негласне прохання американських чиновників до українських колег не критикувати угоду щодо ПП-2. Цю новину вже смакують російські і проросійські пропагандистські ресурси. Вони подають угоду як тотальну зраду України, і хоча симптоматично ігнорують пасажі про санкції, враховуючи публікації американських ЗМІ, у цьому з ними важко не погодитися.
За даними видання, яке посилається на чотири джерела, обізнаних про хід переговорів, в Києві "відчувають зневагу" з боку Берліна і Вашингтона, але останній все одно просить українську сторону не ставити під удар свої відносини зі Сполученими Штатами — не обурюватися угодою і не шукати підтримки в американському Конгресі. Інакше кажучи, в наявності "ввічливий шантаж".
А американські законодавці, до слова, не в захваті від рішення адміністрації скасувати санкції щодо компанії-оператора "Північного потоку-2".
Так, 1 липня комітет Палати представників Конгресу США з питань асигнувань підтримав пропозицію позбавити Байдена можливості скасувати санкції проти ПП-2 у 2022 фінансовому році.
По-друге, на тлі повідомлень про угоду з німцями співголова Українського кокусу в Конгресі демократка Марсі Каптур відкритим текстом виступила проти планів президента США, теж демократа, до слова. І нагадала йому, до яких наслідків призводять угоди, укладені між Росією і Німеччиною: "В угоді мало що може віднадити Росію від примусу наших союзників. Конгрес розуміє ключові уроки історії: коли Німеччина і Росія вступають у змову, народи Центральної та Східної Європи платять за це свою ціну".
До чого йдемо
Отже, які можна зробити висновки, спираючись на дані, оприлюднені ЗМІ, якщо припустити, що наведені ними пункти, за винятком відмінностей у цифрах, насправді прописані в проєкті американо-німецької угоди?
Перший: Джо Байден прагне не допустити кризи в стосунках з Німеччиною, чия прихильність йому потрібна для формування стійкого трансатлантичного альянсу. Також, не виключено, він робить ставку на зміну політичної кон'юнктури після виборів до Бундестагу.
Другий: президент США готовий ризикувати і провокувати внутрішньополітичну кризу в США, йдучи на конфлікт з Конгресом і з власною партією.
Не виключено, що ситуацією скористаються республіканці і зможуть схилити окремих демократів до того, щоб "відповісти" Байдену спробою імпічменту за шкоду для інтересів Штатів та їхніх союзників.
Третій: кидається в очі розмитість формулювань в частині угоди, присвяченій санкціям. Джерела журналістів кажуть, що причина — не дати Кремлю підготуватися до нового удару. Що ж, це цілком резонно. Проте не можна не відзначити, що однаковою мірою цей туман дає можливість для імітації бурхливої діяльності у відповідь на агресію Росії. Насамперед з боку Німеччини.
Що тягне за собою ще одне питання: хто визначатиме рівень енергетичної агресії РФ щодо України, що вимагає санкцій? Чи є якась градація агресії? Чи не забалакається чергова криза під час численних переговорів по лініях Київ — Берлін, Київ — Вашингтон, Берлін — Вашингтон? Нарешті, чому йдеться тільки про агресію енергетичну, якщо Володимир Путін у своїй нещодавній статті прямим текстом заявив про свій намір руйнувати українську державність як таку?
Загалом же, якщо відштовхуватися від повідомлень в медіа, дуже схоже на те, що Україні поки що ніхто не надає жодних гарантій. У цьому відношенні угода дуже нагадує Будапештський меморандум — з усіма наслідками, що випливають. Ситуація виглядає так: за амбіції Вашингтона і забаганки Берліна примушують платити Київ.
Можливо, стане "легше", коли зобов'язання ФРН і США будуть оформлені у вигляді конкретних договорів з Україною.
Гарантією безпеки для неї могло б стати надання статусу основного союзника Сполучених Штатів поза НАТО, але, зважаючи на низку протиріч між Києвом і Вашингтоном, не варто розраховувати на те, що Байден оголосить про це під час майбутнього візиту Володимира Зеленського. Утім, з огляду на нинішні обставини (і загравання Києва з Пекіном, і поступливість Вашингтона у відносинах з Берліном) не факт, що він відбудеться цього літа.
Тому поки що незрозуміло, як розвиватимуться події, слід робити ставку на зміцнення обороноздатності країни, збільшення фінансування українських збройних сил на випадок нового епізоду агресії Росії, а також розвиток співробітництва в рамках регіональних союзів, насамперед в згаданому вище "Триморʼї". Утім, усе це необхідно було робити ще позавчора.