Три удару по Росії. Як тоне путінський "Титанік"
Летить в економічну прірву і розхитана зсередини політично Росія - це та сама країна, на якій символічно одружився Володимир Путін, розлучившись з дружиною і окупувавши Крим. Ця безодня, куди нині провалюється створена Путіним система зрощення організованої злочинності з спецслужбами, набагато гірше криз 2014-2015, 2008 і навіть 1998 рр. Варто, втім, відзначити, що вона почала створюватися почасти стихійно - ще до приходу Володимира Путіна у велику політику.
Китайський удар
Але, безсумнівно, саме цей нині захеканий, шамкающий людина з опухлим від пластичних операцій особою і скошеними від брехні очима сформував її саме в тому вигляді, в якому вона, вичерпавши резерви феодального кормління, почала атакувати інші країни. Повчально, що, вибравши шість років тому дорогу агресивної самоізоляції, російський диктатор послідовно зруйнував ледь не все, що було Росією з нагоди або з волі ринкових коливань зароблено і побудована.
Відверто не вчасно для себе оголосила нафтову війну саудівського королівства і його союзникам з Затоки, а також США, Росія практично миттєво провалився в бездонний колодязь економічної кризи. Курс рубля з новорічних свят впав як мінімум на третину і немає меж цього падіння, слідом за ціною бареля, не видно. Вплутуватися в бійку при резервах, на відміну від Саудівської Аравії (з порівнянними резервами), обтяжених боргом в півтрильйона доларів і "Роснефтью", потопаючої в нездійсненних боргових і сировинних контрактах перед Китаєм, було дуже по-російськи, але вкрай необачно. Схоже, в Кремлі самі вжилися в абсурдний світ своєї пропаганди і вирішили демонстративно помірятися силою не тільки з Ер-Ріядом, але і з американським сланцевим сектором. Ну що ж, розплата не забарилася.
Перший удар пішов з несподіваного боку - зі Сходу. Останнім часом Китай фігурував то як стратегічного партнера, то в ролі останньої надії, якогось об'єкта, долженствовавшего змусити Захід ревнувати, то банального джерела грошей для російських державних корпорацій, давно перетворилися у фінансових зомбі. Останнім часом китайців звинувачували в поширенні зарази і в поневоленні світового промислового сектора, як ніби це Пекін винен у неспроможності російської індустрії виробляти що-небудь путнє.
Отже, 16 березня сінгапурський підрозділ китайської Sinochem International Oil оголосило про тендер на поставку нафти в травні-червні, однак раптово не допустило до нього головну компанію путінського клану "Роснефть". У своїй основі - це віджатий у Михайла Ходорковського та інших акціонерів "Юкос", за що РФ повинна віддати $50 млрд за рішенням вже кількох міжнародних та іноземних судів. Sinochem, як водиться у китайців, не пояснила свого рішення, проте зазначила, що до тендеру не допускається не тільки сама "Роснефть", але також її підрозділи та пов'язані з нею структури, ряд з яких раніше потрапляв під санкції США та інших країн.
Примітно, що в тендерному документі Sinochem також зазначено, що компанія не буде купувати нафту і у інших країн, які потрапили під санкції США, таких як Іран, Сирія, Венесуела і автономний Іракський Курдистан, де все ще (незважаючи на втрату $1 млрд) працює "Роснефть". Для керівництва цієї компанії новина стала шоком. Колишній телеведучий, а нині віце-президент корпорації Михайло Леонтьєв, недавній особистий спонсор ідеологічно євразійських інформаційних проектів, так і не знайшов у собі сил з'явитися на людях.
Між тим санкції США формально не забороняють купувати нафту у "Роснефти". Але в лютому американський мінфін включив в санкційний список трейдингову "дочку'російського гіганта Rosneft Trading, а в березні - підконтрольну "Роснефти" швейцарську компанію TNK Trading International. Схоже, це позбавило спільний бізнес Ігоря Сечіна і Володимира Путіна міжнародних рук.
Відомо, що США вже вводили санкції проти дочірніх структур компаній, яким вони хотіли створити відповідні проблеми. Наприкінці минулого року під санкції потрапила Cosco Dalian, підрозділ китайського транспортного гіганта China COSCO Shipping. Після цього трейдери на якийсь час перестали фрахтувати кораблі цієї компанії. Незважаючи на те, що Китай офіційно не приєднувався до санкцій проти Росії, цілий ряд російських судів затримувався в китайських портах, а крім того, незважаючи на нинішні труднощі, Пекін слід жорстко визначеним курсом відносно Пхеньяну, а гірше того - зв'язків КНДР і Росії.
Як відомо, у середині березня Саудівська Аравія різко знизила офіційну ціну продажу нафти і тим самим оголосила цінову війну Росії, яка напередодні вийшла з угоди ОПЕК+.
Тепер китайці дуже чітко дали зрозуміти, що їх цікавить дешева нафта з Затоки, а також, можливо, з США і Канади, не обтяжена політичними ризиками. А також - ризиками розслідувань щодо зв'язків з організованою злочинністю, незважаючи на те обставина, що вона являє собою еліту нинішньої Російської Федерації.
Сланцевий удар
Другий удар прийшовся з боку тих, кого знахабнілий бенефіціар режиму Путіна Ігор Сечін чи не публічно призначив у жертви оголошеної їм війни всьому фронту конкурентів - нафтовидобувних держав. А саме - сланцевої індустрії США і Канади (і меншою мірою інших країн). Незважаючи на турбулентність фондових ринків, Північна Америка дала швидкий і болючу відповідь на відчайдушний наїзд корумпованого бізнесмена з країни третього світу, за яким стоїть його занурена в духовність агресивний патрон з Кремля.
Як виявилося, у квітні зросте обсяг виробництва сланцевої нафти в Пермському басейні (Техас, Нью-Мексико, Оклахома), компенсуючи скорочення в інших регіонах. В результаті загальна видобуток сланцевої нафти в США зросте у другому місяці весни на 18 тис. до рекордного значення 9,08 млн барелів у день. Такий прогноз оприлюднило управління енергетичної інформації (EIA) у своєму огляді від того ж 16 березня. Цікаво, що прогноз був опублікований в той же день, коли нафта Brent вперше за чотири роки і три місяці закрилася за підсумками дня нижче $30 за барель. До вечора 18 березня ціна бареля Brent просіла до $25, повернувшись до показників двадцятирічної давності. А це - психологічний поріг російських резервних фондів (втім, не тільки психологічний: сорт Urals подешевшав до $20). З цього рівня їх необхідно починати масштабно витрачати задля пом'якшення наслідків обвалу нафтових цін, або байдуже спостерігати за швидкою девальвацією рубля і крахом великих державних і приватних компаній.
Між тим видобуток сланцевої нафти в регіоні Баккен (Північна Дакота і Монтана) повинна скоротитися у другому місяці весни всього лише приблизно на 1,4 тис. б/д - до 1,47 млн б/д. Більше того, загальна кількість пробурених, але незавершених свердловин знизилося всього на 60, до 7637 шт.
Так чи інакше, шкоди від російських зусиль (з точки зору EIA) виявився мізерним, управління чекає хіба що скорочення видобутку природного газу - мінус 0,2 млрд куб. футів, до 85 млрд куб. футів на день.
Ціна бареля між тим продовжувала падати, досягнувши в підсумку значень, позначених Саудівською Аравією (чиє керівництво додатково взбешено можливою причетністю Москви до нещодавньої спроби перевороту) після розвалу, за російською ініціативою, угоди ОПЕК щодо обмеження обсягів видобутку. Паралельно перейшов у вільне падіння і рубль, курс якого з ряду інтимних причин (таких як масштабні зловживання в процесі націоналізації і санації великих банків, а також якості резервів) Банк Росії вирішив, мабуть, не підтримувати.
Проявилися тут і внутрішні чвари в околокремлевской еліті - так, поки що непомітно, щоб, як п'ять років тому, Ігорю Сечіну дали можливість скупитися доларом для виплат боргів китайським партнерам. Зрештою, раз вони більше не беруть нафтою і газом, то могли б взяти грошима. Однак режим відверто побоюється - чи не вперше - чіпати решту реальні резерви в конвертованих валютах, американських облігаціях і золоті, хоча в минулому двічі з легкістю це робив. Мабуть, це знак високої турбулентності в російській системі влади, остаточної девальвації довіри угруповань один одному в умовах обложеної фортеці.
Променем світла в цьому темному царстві - яким вже не стане 9 травня - могли б стати хоча б послаблення режиму санкцій в силу форс-мажору, інакше епідемії - вирішив ж мін'юст США припинити судове провадження проти фірм Євгена Пригожина, оскільки вони далеко, фіктивні, а подальші слухання розкриють методи роботи американських спецслужб. Може, згодиться і з ким важливіші?
Але тут пішов третій удар.
Санкційний удар
Днем пізніше мінфін США відмовився задовольнити прохання російського мільярдера Олега Дерипаски про зняття з нього санкцій. Про це йдеться в повідомленні суду округу Колумбія. Як з'ясувалося, рішення про відмову відомство прийняло 6 березня, а саме прохання Дерипаска направляв у червні минулого року. У ньому він посилався на те, що обставина, що зумовило введення проти нього санкцій у квітні 2018-го, - володіння ним компанією "Євросибенерго", - втратила актуальність після того, як бізнесмен відмовився від контролю над групою En+, в яку входить "Євросибенерго".
У відповідь на це клопотання мінфін США розсекретив частина матеріалів, які стали підставою для введення санкцій, серед яких участь бізнесмена в інвестиційних проектах в Сочі перед Олімпіадою, фінансування ряду проектів на прохання президента Росії Володимира Путіна та інших високопоставлених чиновників. А також номінальне володіння активами та участь у відмиванні коштів "в інтересах Путіна". Але це Дерипаска назвав "черговою порцією брехні". Можливо, звичайно, він мав на увазі, що його зв'язку з кланом Єльциних-Юмашевых мають пріоритетне значення, незважаючи на що стали відомими всьому світу яхтові пригоди.
Тепер мінфін США до 26 березня надасть Дерипасці так званий доказовий меморандум, що пояснює відмову від зняття санкцій, йдеться в матеріалах суду. Потім бізнесмен повинен внести зміни у своє клопотання, яке буде знову розглянуто судом. Примітно, що представник Дерипаски пояснив, що бізнесмен подавав в мінфін США прохання про перегляд рішення в адміністративному (не судовому) порядку. На період, поки міністерство розглядало цю прохання, судовий розгляд було призупинено. Тепер, коли мінфін прийняв рішення не задовольняти цю прохання в адміністративному порядку, судовий розгляд відновиться. Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) мінфіну США розглядав прохання бізнесмена дев'ять місяців", - наголосив представник Дерипаски.
Нагадаємо, що Дерипаска, один з найбагатших людей Росії і системний олігарх (ймовірний скарбник умовно австрійського клану Єльциних-Юмашевых), був включений в санкційний список США (SDN, Specially Designated Громадяни - персональні санкції) у квітні 2018 р. за двома формальними підставами: він нібито діяв "від імені / в інтересах" високопоставлених чиновників Російської Федерації (зокрема, у 2005 р. купив алюмінієвий комбінат в Чорногорії "за дорученням президента Володимира Путіна") і він "працює в енергетичному секторі" Росії (йому належав контроль над електроенергетичною компанією "Євросибенерго"). Обидва підстави містяться в указах колишнього президента США Барака Обами: перше - в указі № 13661, друге - в указі № 13662. Важливо, що документи були підписані в березні 2014 р. у відповідь на загострення ситуації на Україні.
У березні 2019 р. Дерипаска подав в суд на мінфін США і його главу Стівена Мнучина. Бізнесмен заявив, що санкції проти нього ввели несправедливо і незаконно, в результаті чого завдали йому збитків у розмірі $7,5 млрд, що дорівнює приблизно 81% його стану. А в червні він попросив зняти з нього санкції за неактуальність тільки за другим з двох підстав, перше він поки не оскаржував. Регламенти OFAC передбачають можливість для особи, внесеного в санкційний список SDN, клопотати про перегляд такого рішення. Підставами для скасування санкцій можуть бути "позитивна зміна поведінки", неактуальність причини, з якої санкції були введені, або фактична помилка OFAC.
Приміром, нещодавно мінфін виключив з санкційного списку дві компанії росіянина Едуарда Худайнатова. Це сталося після того, як йому належить Alliance Oil Company припинила всі експортні операції, пов'язані з Північною Кореєю, і заснувала глобальну комплайенс-програму (робота з мінімізації правових і репутаційних ризиків). Іншими словами, повинилась і винесла уроки. Як сказано в повідомленні відомства, американські санкції не повинні бути вічними: вони спрямовані на виправлення діяльності компаній. Це звучить саркастично з огляду на тотальну криміналізацію російського бізнесу. Зашморг санкцій продовжить стискатися на шиї колапсуючої російської економіки - і, схоже, незалежно від імені президента в Білому домі.
