Травоїдний Путін. Чому Кремль не чіпає популярних мережевих критиків
Нове опитування Левада-центру бурхливо цитують всі російські і околороссийские ЗМІ, від зразково-опозиційних до і показово-прокремлівських. Останні, щоправда, не забувають згадати, що Левада-центр має статус організації - іноземного агента, але не заперечують результатів опитування. Виявляється, на дев'ятнадцятому році перебування Володимира Путіна в Кремлі 61% відсоток росіян визнав-таки його відповідальним за проблеми, з якими зіткнулася Росія, а ще 22% погодилися, що відповідальність за них лежить на Путіна частково.
Але навіть ця, воістину нелюдське прозорливість не завадила б росіянам обрати Путіна на черговий президентський термін, якщо б вибори відбулися в найближчу неділю. Путін впевнено здобув перемогу вже в першому турі: 56% опитаних були готові проголосувати за нього. Звичайно, це не 76,7%, отриманих Путіним на виборах у березні. Але не будемо забувати про те, що ми маємо справу з даними, отриманими "іноземною агентурою" - це раз, а по-друге, рейтинг в 56% все одно гарантує перемогу навіть на самих чесних виборах - втім, інших, як ми знаємо, в Росії не буває. Якщо навіть патріотично налаштовані громадяни, з якихось причин, не донесуть до урни обнаружившуюся різницю в 20% бюлетенів "за", то їх туди вкинуть патріотично налаштовані члени виборчих комісій, традиційно набираються в Росії з шкільних вчителів, ймовірно, як з найбільш просунутого в плані патріотизму шару російського суспільства.
Однак російська еліта на той і еліта, щоб чуйно ловити навіть найменші зміни народних симпатій. І поки більшість росіян все ще бажають бачити Путіна президентом, еліта вже перегруповуються, готуючись у всеозброєнні зустріти нові часи.
Микола Травкін, 72-річний член президії Російського народно-демократичного союзу - є така партія, і Михайло Касьянов пророк її - вибухнув на своїй сторінці у ФБ отруйним коментарем з приводу збільшення акцизів на м'ясопродукти. Мовляв, ніколи такого не було, і ось знову, а всі Володимир Володимирович, наказав подовжити життя росіян до 76 років до 2025 р. Ну, і оскільки канцерогени в м'ясопродуктах її вкорочують, то ось - ухитрилися.
Ігор Эйдман, соціолог, і двоюрідний брат Бориса Нємцова, викриває, знову ж таки, в ФБ, "міф про надпопулярному і всесильного диктатора, якого вже немає", оскільки Путін "програв боротьбу за нове покоління росіян". "Воно зневажає його і глумиться над ним, - пише Эйдман, кажучи про те, що в Росії діти пишуть крейдою на дошці вже не "Мама мила раму", а "Путін злодій", і це так само очевидно для них як "двічі два - чотири". "А значить, у Путіна і його режиму немає майбутнього", - зазначає соціолог (і двоюрідний брат Бориса Нємцова).
"Володимир Володимирович, може, вам на пенсію вже пора?"- зухвало запитує, знову-таки в ФБ, "фінансист і громадський діяч" Петро Милованов, один з "більш ніж 34 тис. чудових людей, які перевели гроші на кампанію в підтримку висування Олексія Навального в президенти Росії". Запитує, продовжуючи, як не дивно, перебувати в Москві, і на волі, цілком благополучно працюючи в "Металлинвестбанке".
Шеф-редактор "Щоденного журналу" Олександр Гольц іронізує над метушливим поведінкою Путіна, наочно демонструє "новий етап ізоляції Росії". "Замислимося,- пише Гольц, - несменяемый лідер великої держави, перманентно встає з колін, серйозно аналізує разом з підлеглими якісь "короткочасні", що тривали менше хвилини "контакти". Що саме сказали Макрон і Меркель, знехотя подаючи йому руку, як саме поплескав по плечу Трамп і який ефект на світову громадську думку справило запізнення Путіна на захід, що зібрав півсотні голів держав". І ось підсумок: "Захід стала переходити до політики стримування Росії. Необхідність в спілкуванні з Володимиром Путіним рішуче відпала".
У тому ж ключі Гольц оцінив і сінгапурську зустріч Путін — Абе: "Очевидно, що, розігруючи японський гамбіт, Кремль готовий пожертвувати островами, щоб придбати нову якість: прорвати ізоляцію, яка сформувалася навколо Росії з-за приєднання Криму і розв'язування секретної війни на Донбасі".
Натомість Олексій Рощин - провідний експерт Центру політичних технологій, політтехнолог, соціолог, соціальний психолог, блогер, що входить в топ-100 "Живого журналу", і прочая, і прочая, і прочая налаштований щодо віддачі островів різко негативно. "Намір Путіна повернути-таки Японії хоча б частину "спірних островів", - пише він у своїй затишній ЖЖшечке -ну, а де ж йому ще таке писати - робить очевидною досить цікаву тенденцію в поведінці Вована. Як кажуть, один раз - не ... це саме, проте у нього раз вже не перший".
Безсумнівно, всі перераховані цитати і багато інших, в тому ж дусі, можна було б пустити по відомству малопомітною написи "Суки ви все хочу в Америку" має місце бути на відомій картині Василя Шульженко "Сортир", що зберігається то в зарубіжній приватної колекції, то в запасниках Третьяковської галереї. Тим більше, що більшість росіян з народу - а саме таких людей Шульженко і любить зображати на своїх картинах - все ще підтримують Путіна, хоча і покладають на нього, так само, втім, як і він на них.
Але цей номер, на жаль, не пройде. Всі перераховані висловлювання вийшли на широкий інформаційний простір: вони процитовані на сайті NEWSru.com. Об'єднана редакція сайту знаходиться в Москві, власник (начебто) - Володимир Гусинський, українська редакція закрита в березні 2017 р. За офіційною версією, через "нездорового рекламного ринку України", а насправді-за яскраво вираженої проукраїнської позиції співробітників, що вступила в конфлікт з інтересами власника, бізнес якого сконцентровано переважно в Росії.
Так от, цікаво, що цитування висловлювань, наведених вище, з інтересами власника сайту не конфліктує.
Втім, випадок з NEWSru.com зовсім не унікальний. Ось ще один, схожий сайт - Meduza. Зареєстроване в Латвії видання, створене у жовтні 2014-го, з анонімними інвесторами, з претензією на вільнодумство і з англійською версією, розрахованої на професійну аудиторію, яка хоче швидко розібратися, що там відбувається в Росії. З редакцією з числа раптово прозріли співробітників прокремлівської Lenta.ru і з відділенням, безперешкодно працюють у Москві.
Meduza також є агрегатором новин, що відбираються в ручному режимі, з обов'язковою позначкою про надійність джерела. І ось, телеканал "Зірка" там вважають надійним джерелом, як і сайт Московського центру Карнегі, номінально американської організації, яку очолює офіцер ГРУ Дмитро Тренін. Через Московський центр Карнегі був пропущений і Сергій Марков, паралельно працював і на посади наукового консультанта Національного демократичного Інституту (США), а зараз Марков - член СВОП, голова Правління "Візантійського клубу" та інше в тому ж дусі.
Перелік таких метаморфоз і перетинів можна продовжувати ще довго, але загальна тенденція вже очевидна: між умовно прозахідними і безумовно чорносотенними командами росіян йде ротація кадрів, у якої в західну сторону зараз намітився перекіс. Це нерідко тлумачиться як підготовка до заміни "колективного Путіна" на умовно прозахідну команду, "колективного Навального".
Так от, сенс цього перекосу інший. Ми спостерігаємо серію активних заходів, що проводяться російськими спецслужбами для створення інформаційно-іміджевого демпфера між Заходом і Кремлем.
Перед Кремлем стоять сьогодні дві задачі. По-перше, йому необхідно зберегти і, по можливості, розширити своє ресурсне поле (Україна для Кремля - теж ресурс). Разом з тим Кремлю потрібно вибудувати стосунки з Заходом, щоб той не критикував внутрішні російські справи, але при цьому уникнути змін у Росії.
З цією метою майстра інформаційної війни і споруджують "проміжну Росію", яка, після деяких ротацій в Кремлі, не обов'язково пов'язаних з заміною особисто Путіна, створить ілюзію "відлиги", забезпечивши режим видимістю "людського обличчя".
Щоб було зрозуміліше, про що йде мова, уявімо, що до Герцену, издающему в Лондоні свій "Дзвін", підійшли б фахівці з активним заходам з III Відділення, залегендовані під якихось прогресивних купців першої гільдії, і запропонували б інвестування. А потім почали обережно впливати на політику журналу, створюючи образ не настільки вже й дикого, а в чомусь навіть і привабливого російського самодержавства.
У самій Росії все могло залишатися по -, як і раніше, але вже без західного осуду, бо людське обличчя - ось воно, про нього пишуть навіть в опозиційному журналі. А якщо якісь ретрогради і творять на місцях щось непотрібне, то це тимчасові труднощі. Наприклад, переносячись вже у наші дні - якщо школярку, яка написала Путіну лист зі скаргою на безпросвітну бідність швиденько довели до самогубства, але СК відкрив справу про халатність чиновників, то все йде добре, і людське обличчя Володимира Володимировича це анітрохи не псує, чи не так?