Цькування Валенси. Навіщо Качиньський руйнує основи польської державності
У сусідній Польщі знову витягли на світло історію "агента Болека", колишнього президента і лідера "Солідарності" Леха Валенси, про співпрацю з держбезпекою Польської народної республіки.
Активними учасниками публічних обговорень-засуджень є представники провладної партії "Право і Справедливість" і в першу чергу її голова, так і неформальний керівник країни сьогодні — Ярослав Качинський.
Польський політикум і суспільство переживають процес трансформації поглядів у бік більш очевидного націоналізму. Цінності, традиції, віра, держава — стандартний набір. Недавня коронація Ісуса Христа — тому підтвердження. Син Божий тепер офіційно є польським монархом.
Двигуном, коригувальним думку електорату, природно, виступає "Піс". Партія Качиньського і Дуди послідовно нарощує свою присутність, домагаючись уваги і симпатій. Однією з базисних платформ вже розпочатої передвиборної кампанії і виступає націоналізм, який, як писав напередодні автор gazeta wyborcza Павло Вронський, дещо схожий з українським. Це, на його думку, і провокує зіткнення лобами Києва і Варшави — конфлікт на ґрунті трактування загальної історії.
Такий розворот курсу адвоката України в Європі насправді пояснюється суто внутрішньою політикою в Польщі. Рейтинги "Піс" досить високі, але, як будь-яка політична сила, яка сповідує радикальні або нестандартні ідеї, вона може в будь-який момент серйозно "просісти". Взяти, приміром, "друга" Путіна Франсуа Фійона, кандидата в президенти Франції від Соцпартії. Після корупційного скандалу з виплатою зарплати його дружини Пенелопи, яка займала неіснуючу вакансію, він втратив лідерство в соцопитуваннях. Фійон поступився незалежної "зірці французької політики" Еммануелю Макрону.
Загалом, коли рейтинги потрібно утримати, а тим більше наростити, необхідно зробити опудало. Це древній як світ прийом створення зовнішнього ворога. Однією Росії полякам не те щоб мало, але її агресія — це давно відомий, звичний факт. Він нудний. Він не чіпляє виборця так, щоб забезпечити необхідний приплив голосів. А от якщо, грубо кажучи, "ворогом" стане один — Україна — це вже дуже хороший хід. І те, що в сусідній країні все ще тепло ставляться до українців, начебто створює певні ризики для критиків України. Однак насправді така гра на грані фолу того варто. Трамп уже довів це на особистому прикладі.
Але Україною "Піс" вирішили не обмежуватися. Звичайно ж, одного зовнішнього ворога явно недостатньо, оскільки ще потрібно затьмарити конкурентів з ліберального крила. У такій стратегії оптимальним варіантом буде втоптати в бруд ікону не тільки опонентів, але й значної частини польського суспільства — Леха Валенсу. Особливо якщо враховувати той факт, що Валенса і партія "Громадянська платформа" (головний конкурент Качиньського) восени оголосили про співпрацю заради перемоги на майбутніх парламентських виборах. Які, нагадаємо, відбудуться в 2019 р.
Епопея з "агентом Болеком" почалася ще в минулому році, коли в будинку колишнього представника влади ПНР, екс-прем'єра і екс-міністра внутрішніх справ Чеслава Кищака знайшли документи про агента з таким позивних. Графологи, тобто ті, хто створюють психологічний портрет людини за почерком, Інституту національної пам'яті Польщі провели експертизу і встановили, що цим агентом нібито і був Валенса.
Згідно з "залізним" результатами такого дослідження, майбутній президент "Болек" з 1970-х, тобто під час кривавого розгону учасників страйку в Гданську, і до 1976 р. був таємним агентом гебістів. Прокурор Анджей Позорский на прес-конференції в інституті заявив, що лауреат Нобелівської премії миру був донощиком і отримував за це гроші. Хоча зробив "знижку" — назвав лідера "Солідарності" потерпілим.
Валенса заявляв раніше, що не співпрацював з ГБ, а підписував документи, які повинні були допомогти співробітникові спецслужб капітану Грачеку, бравшему "гроші для себе".
По суті, це продовження, точніше, чергова актуалізація факту розколу в "Солідарності". А передумови до нього спостерігалися ще у 80-х, у часи створення цього профспілкового руху, куди стрімко вступили до 1982 р. до 10 мільйонів польських громадян. Тоді активні учасники страйків поступово сформували більш радикальне і консервативне крило — фундаменталісти вимагали силового повалення комуністичної влади.
Ярослав Качиньський, зазначимо, разом з покійним братом входили в "Солідарність" в якості юристів та радників страйкового комітету. Остаточний розрив стався вже в новому тисячолітті. "Право і справедливість" та "Громадянська платформа" (обидві засновані в 2001 р.) походять з "Солідарності". Перша, як відомо, є правою, консервативно-католицької, популістською партією, друга — ліберальної та проєвропейською.
І зараз відбувається новий виток протистояння протиборчих сил з самої "Солідарності".
Але якщо врахувати особливості державного ладу комуністичної Польщі тих часів, то співпрацювати з спецслужбами тоді можна було по-різному. Зовсім не обов'язково Валенсі було бути інформатором. Цілком достатньо, як він сам каже, сприяти збільшенню польським гебистам до зарплати в обмін на спокій.
Важливо те, що нинішні праві, напевно, не розуміють, — своїми діями вони можуть дискредитувати події в Гданську 1970-х років, а потім і 1980-1982 рр.., коли був створений перший незалежний профспілка, який очолили Лех Валенса, Анджей Ґвязда і Ришард Калиновський. Безпрецедентний на той час випадок — перший незалежний профспілка в умовах реального соціалізму. Причому сильно налякав владу, яка виявилася неготовою до такої рішучості працівників важкої промисловості. Грубо кажучи, такі уколи на адресу Валенси виставляють народну революцію і подальше створення польської незалежної держави інспірованим спецслужбами заколотом.
Виникає парадоксальна ситуація, коли для зведення піраміди пропольському ідеологічної держави її будівельники беруть камені з її заснування, щоб закінчити вершину.
