Трансформація Причорномор'я. Хто робить з Болгарії ворога України
Російська агресія проти України не тільки обрушила існувала до цих пір систему міжнародної безпеки. Одним з її наслідків стало порушення існуючого балансу сил на Чорному морі. Крім того, вона істотно вплинула і на відносини України з країнами Чорноморського регіону: Молдовою, Румунією, Болгарією, Туреччиною та Грузією. Десь, як, наприклад, у відносинах Києва і Бухареста, стався радикальний поворот, десь, хоч без нього і обійшлося, акценти почали розставлятися дещо інакше. У будь-якому випадку, Причорномор'ї вже ніколи не буде таким як раніше. Стаття про Болгарії продовжує цикл публікацій, присвячених трансформації регіону.
Відносини України з Болгарією не зазнали істотних змін за останні три роки. Питома вага товарообороту як був, так і залишається незначним. Порівняно з Румунією Болгарія виглядає як "слабка ланка" НАТО і ЄС, схильна до сильного російському впливу. Одним з ключових в двосторонніх відносинах залишається питання болгарської діаспори в Україні, яку Росія намагається розіграти в "гібридну війну".
На відміну, приміром, від Румунії, відносини між Україною і Болгарією не характеризувалися ні якими-небудь конфліктами, ні інтенсивним співробітництвом. Незначним були і обсяги зовнішньої торгівлі. Питома вага Болгарії в українському експорті коливався в межах 1,1-1,2%, а частка болгарського імпорту не перевищувала 1%. У цілому величина, якою можна було б знехтувати. Від Радянського Союзу у спадок дісталася поромна переправа Іллічівськ (нині Чорноморськ) — Варна, однак зниження інтенсивності торговельних відносин позначилося і на завантаженні цієї лінії. Контакти на рівні президентів двох держав також не відрізнялися сталістю. Розрив між відбувся в липні 2015 р. офіційним візитом президента Болгарії Росена Плевнелієва і його попередника Георгія Пирванова становив 12 років. Прем'єр-міністр Болгарії в останній раз відвідував Україну в 2009 р.
Фактично значення Болгарії для України визначалося наявністю в Одеській області значною болгарської діаспори. Цей фактор залишився визначальним досі. В Україні проживає понад 200 тис. болгар, з них 150 тис. - в Одеській області, переважно на півдні, в українській Бессарабії. Бессарабські болгари відомі своїми симпатіями до Росії. Правда, ця проросійськість до сих пір виявлялася в основному у голосуванні за відповідні партії: спочатку це були комуністи, потім - Партія регіонів.
Однак у Росії є сильна спокуса використати ці симпатії для провокування сепаратизму. На це, власне, було націлена спроба створення у квітні 2015 р. Народної Ради Бессарабії, яка загрожувала Україні створенням "Бессарабської Народної республіки". У створенні Ради взяв участь і представник болгарської націоналістичної партії "Атака". Правда, ця спроба була припинена СБУ в самому початку. Так і національні товариства, що представляють етноси Бессарабії, включаючи болгарське, тут же заявили, що вони не мають ніякого відношення до даної організації, що було правдою. Тим не менш привид БНР ні-ні, та з'являється на українському політичному обрії.
Тільки в 2017 р. було організовано дві провокації з використанням "болгарського фактора". У лютому в Болграді облили фарбою пам'ятник болгарським ополченцям, а також написали на одній зі стін "чемодан вокзал Софія". А в квітні Служба безпеки України повідомила про запобігання ще однієї провокації в Одесі: планувалося проведення фейкового маршу нібито болгар, які під болгарським консульством повинні були провести мітинг проти національних утисків. За організацією маршу, за словами представників СБУ, стояла Росія. Схожі "фотосесії" проводяться не в перший раз. І якщо в Україні вже звикли до подібних прийомів інформаційної війни в Болгарії, де російська пропаганда працює дуже інтенсивно, звістки про переслідування болгар можуть викликати додатковий негатив в українсько-болгарських відносинах. Тим більше, що националисическая партія "Атака", представник якої брав участь у спробі створення Народної Ради Бессарабії, сьогодні входить в правлячу коаліцію.
У тому ж ряду опинився й реальний інцидент в Білгород-Дністровському, коли українські активісти облили зеленкою депутата від партії "Наш край" етнічного болгарина Василя Кащи за його відмову голосувати за надання дозволу на будівництво церкви УПЦ КП. І хоча нам'яли боки Кащи зовсім не за те, що він болгарин, інцидент спробували представити саме як етнічний конфлікт.
В кінцевому результаті голови Одеської облдержадміністрації Максиму Степанову довелося-таки зустрітися з послом Красимиром Минчевым та іншими болгарськими дипломатами, щоб роз'яснити ситуацію. Були надані роз'яснення і з іншого питання, який останнім часом опинився в центрі уваги. Проходить децентралізація, процес об'єднання територіальних громад і медична реформа викликають у бессарабських болгар побоювання, що Болградський район, де проживає основна маса болгар, буде ліквідований, а Болград втратить статус районного центру.
Як би те ні було, але фактор бессарабських болгар буде і надалі відігравати важливу роль для обох країн. А отже, можливі нові провокації і нові інформаційні кампанії.
Тим більше, що після взаємних візитів президентів двох країн у 2015 і 2016 роках в українсько-болгарських контакти на вищому рівні настав період затишшя (варто зазначити, що активізація контактів не привела, на жаль, до істотного розширення договірної бази). У Болгарії пройшли дострокові президентські і парламентські вибори, внаслідок яких змінилося і співвідношення сил в країні, і настрої всередині еліти.
У листопаді минулого року на президентських виборах у Болгарії переміг Румуна Радев, колишній командувач ВПС країни, якого підтримувала Болгарська соціалістична партія, відома своїми проросійськими симпатіями. Сам Радев в лютому нинішнього року заявив, що "санкції проти Москви не несуть ніякої конкретної користі і тільки шкодять економік Росії і ЄС". Йому вторила віце-президент Ильяна Йотова, яка аргументувала свою позицію на користь скасування санкцій тим, що болгарські сільгоспвиробники та представники малого і середнього бізнесу несуть від них величезні збитки.
У розпал весняної кампанії з виборів до болгарський парламент стало відомо, що Болгарська соціалістична партія отримала від російської сторони стратегію, яка повинна була допомогти Радеву перемогти на виборах. Цей Документ нібито передав директор Російського інституту стратегічних досліджень генерал-лейтенант Служби зовнішньої розвідки Леонід Решетніков.
Безсумнівно, що Росія буде і надалі продовжувати кампанію щодо пом'якшення антиросійських санкцій, використовуючи при цьому позицію болгарського керівництва і впливаючи на настрої болгарського суспільства. І хоча парламентські вибори 26 березня не принесли перемогу проросійськи налаштованим соціалістам (лідер Болгарської соціалістичної партії Корнелія Нинова напередодні виборів заявила, що продовження санкцій щодо Росії зашкодить болгарським національним інтересам), тим не менш політичну ситуацію в країні не можна назвати стійкою. Нову парламентську коаліцію створюють партії "Громадяни за європейський розвиток Болгарії" (ГЕРБ) і "Об'єднані патріоти". Разом вони мають 122 мандати з 240, критичне більшість. Болгарія - парламентська республіка, новий уряд з усією очевидністю перебуває в опозиції до президента, який, незважаючи на обмежені повноваження, є все ж публічною фігурою.
В Чорноморському регіоні Болгарія залишається свого роду слабкою ланкою не тільки з точки зору політики ЄС. Так, висунута Бухарестом ідея про створення флотилії НАТО, що включає кораблі Румунії, Болгарії і Туреччини, не знайшла підтримки з боку Софії. "Мені не потрібна війна на Чорному морі", - заявив болгарський прем'єр Бойко Борисов.
Треба сказати, що відновлення будівництва газопроводу "Турецький потік" може вдарити і по Болгарії, оскільки призведе до скорочення транзиту російського газу по її території в Туреччину, Грецію та Македонію. Так, обсяг транзиту до 2016 р. склав склав 14,6 млрд кубометрів, що принесло Болгарії близько 160 млн дол. Таким чином, Росія отримує додаткові важелі тиску на Софію, шантажуючи її тим, що маршрут "Турецького потоку" піде не через Болгарію, а через Грецію.
Значення Болгарії і для України, і для Росії підвищується тим, що з 1 січня 2018 р. вона буде головувати в ЄС. Крім того, в Софії висловлюють відверте невдоволення концепції "Європи двох швидкостей". Загалом, у Москви з'являється додаткова можливість пограти на внутрішньоєвропейських протиріччях.
Читайте також: