Трампери, споживачі "локшини", "месники", "слони" зі стажем. Хто вони, виборці Трампа

Ще довго політологи та аналітики сперечатимуться про причини поразки Камали Гарріс. Про помилкову ставку демократів на віце-президентку, яка до висунення перебуваа в тіні Джо Байдена і не вважалася самостійною фігурою. Про те, що демократи вдруге невдало ввійшли в річку з кандидаткою-жінкою проти політичного мачо Трампа. Про хибність із залученням до виборчої кампанії Барака Обами та людей із його оточення. До екс-президента в американському суспільстві неоднозначне ставлення, багато хто вважає його символом політичного лівацтва, воукізму. Цими, як видається, серйозними помилками і обмежимося, натомість уважніше подивимося на обличчя виборця Трампа.

Трампери та любителі оманливих обіцянок

Перша, але не найбільша за чисельністю частина його виборців — трампери. Трампізм як суспільно-політичний феномен виник в процесі сходження Дональда Трампа на вершину світової політики. Ідеологія трампізму — мішанка націонал-популізму, правого популізму, антимігрантських наративів, торговельного протекціонізму та ізоляціонізму. До цього долучені різноманітні теорії змови, де обов’язково присутні "поганці" — переважно ліві ліберали, прихильники мультикультуралізму, політкоректності, пропагандисти гендерної рівності, фінансові спекулянти з Волт стріт, "білі комірці" тощо. Дослідники цього феномену навіть схиляються до думки, що трампізм — не ідеологія, а емоція, яка підігрівається ЗМІ, соцмережами, провідниками конспірологічних теорій на будь-який смак — від "темного просвітництва" для інтелектуалів до QAnon та сповідників концепції змови кінця часів для забобонних людей, які при цьому можуть бути глибоко віруючими християнами. Саме емоція сформувала у свідомості американців різних соціальних груп образ Трампа як харизматичного ідола, здатного зламати існуючу систему.

Трампери склали кістяк виборців 47-го президента США, але тільки їх для перемоги було б замало. Свою кампанію Трамп побудував на великій брехні з усіх ключових тем. Його гасло MAGA ("Зробимо Америку великою знову") — великий обман, адже у глобальному світі ізолюватися і будувати економічний рай в окремо взятій державі Сполучені Штати просто не зможуть. Так само великою брехнею є обіцянка обгородитися високими парканами від мігрантів. Цим намірам суперечить глобальна економіка з її вільним ринком робочої сили. 

Дуже багато брехні з вуст Трампа чули і про Україну. Про мільйони загиблих, золоті куполи церков у руїнах, про буцімто здатність зупинити війну в Україні простим рішенням — посадити за стіл переговорів путіна і Зеленського, про удар по "чортовій Москві", якщо Путін не відчепиться від України. Навіть у своїй першій промові після виборів Трамп заявив, що за його правління більше не буде війн. 

Публічна брехня стала візитівкою цього політика давно. У січні 2020 року The Washington Post з посиланням на свій фактчекінговий сервіс вказувала, що протягом першого президентського терміну Трамп зробив понад 16 200 брехливих або таких, що вводять в оману, заяв. У середньому він публічно брехав або вводив в оману по 14,8 разів на день. Підраховували кількість брехливих заяв політика і під час нинішньої кампанії. Так, згідно з аналізом CNN, в ході дебатів із Камалою Гарріс він збрехав понад 30 разів: про буцімто більше допомоги Україні від США, аніж від країн Європи, про те, що при ньому не було інфляції, що кримінальні справи проти нього порушені бездоказово, що Гарріс зустрічалася з путіним за кілька днів до повномасштабного вторгнення росії в Україну. А найгучніша брехня — що мігранти "їдять домашніх тварин" у Спрингфілді, штат Огайо. Вона навіть стала мемом у соціальних мережах.

Під час резонансного інтерв’ю Ілону Маску Трамп збрехав щонайменше 20 разів. Зокрема, що за часів Байдена "понад 20 мільйонів людей прибули до США, і більшість з них прибули з в’язниць, із психіатричних закладів, і ба більше, вони божевільні". А Гарріс буцімто хоче звільнити всіх ув’язнених "поганих хлопців". Хоча аналітики й закликали американців критично сприймати ці та інші заяви, спростовували їх, посилаючись на статистичні дані, однак страшилки Трампа свого досягли. Значною мірою завдяки лояльним до нього ЗМІ, таким як Fox news. Медіа ретранслювали слова політика без жодних упереджень, без інших точок зору. У той час як прихильні до демократів ЗМІ цього собі не дозволяли. Найвідоміша історія — з газетою Washington Post, яка традиційно вважається політично лояльною до демократів. Її редакція готувала матеріал на підтримку Гарріс, однак читачі його так і не побачили, оскільки власник видання мільярдер Джефф Безос вирішив, що його газета більше не підтримуватиме жодного з кандидатів у президенти. Після цього від неї відписалися понад 200 тис. читачів, а Безоса критики звинуватили у боягузливості.

Отже, демократи грали з Трампом у шашки, а проти них грали в "чапаєва". Гарріс сподівалася перемогти, апелюючи до критичного мислення американців, а опонент намагався викликати у виборців вир емоцій. Звідси і нахабний стиль поведінки, грубощі, обзивання суперниці та демократів загалом, використання простої але дієвої технології "простих рішень" в стилі "закінчу війну за три дні". То ж до свідомих трамперів великою брехнею вдалося долучити значну групу виборців, які повірили в обіцянки Трампа.

Республіканці з діда-прадіда та ображені на демократів

Третя група виборців — громадяни, які традиційно голосують за республіканців. У США здавна склалася політична традиція голосувати за якусь партію та її кандидата у президенти. Яким би він не був сучим сином, але це — наш сучий син. Проголосувати за представника іншої політсили — ганьба і зрада. Передовсім для себе і родини. До речі, більшість виборців з української діаспори в США традиційно відає перевагу республіканцям. За статистикою, найбільше українців мешкає у Пенсільванії, штаті Нью-Йорк, у Нью-Джерсі, Каліфорнії, Іллінойсі та штаті Вашингтон. Скрізь, крім Пенсільванії (у цьому штаті в липні на Трампа було здійснено замах і сюди у вересні на боєприпасний завод приїздив Володимир Зеленський), першість отримала Гарріс. Не беремося стверджувати, що місцеві українці сприяли Трампу своїми голосами. Втім, нашого квіту в Пенсільванії понад 10 тис. У "хиткому" штаті, де кандидати йшли ніздря в ніздрю, навіть половина з цих виборців могла посприяти перемозі когось із претендентів на Овальний кабінет.

Нарешті, четверта група — ті, кого з різних причин не влаштовували дії Білого дому. Ці люди вирішили просто змінити політичну "платівку" з демократичної на республіканську, сподіваючись на краще. Президентство Байдена припало на важкі часи — пандемія коронавірусу і пов’язаний із нею економічний спад, війна в Україні, ескалація конфлікту між Ізраїлем і Палестиною. Частково голосування на виборах було протестним: ця категорія могла мотивуватися логікою помсти демократам за якісь свої проблеми і негаразди.

Отже, загальний портрет виборця Трампа можна скласти з цих чотирьох пазлів. Два з них — кого мобілізують брехнею та ілюзіями простих рішень і ображені на владу — завжди були, є і будуть. Зазвичай вони швидко розчаровуються у своєму виборі. І це розчарування Трамп відчує на собі вже досить скоро.