Трамп, Зеленський і рожевий єдиноріг. Коли Україні краще мовчати, а коли не робити
Скандал навколо початку процедури імпічменту президента США за підозрою в зловживанні владою шляхом тиску на Україну заради компромату на суперника у виборчій кампанії набирає обертів. А з урахуванням істеричної стилістики американської політики, що прийшла до Вашингтона з Дональдом Трампом, у цій драмі видно химерні піруети.
Меми-руйнівники
Меми-руйнівники - це записування однією стороною (демократами) в змовники і інформатори чи не всіх причетних до американсько-українським відносинам (а також чи не лобізму Куртом Волкером інтересів виробника протитанкових систем). І це реанімація іншою стороною (табором Трампа) давніх конспірологічних теорій про якісь нібито атакували національний комітет Демпартії українських серверах, а також загрози мафіозного характеру, які прозвучали з Білого дому на адресу викривачів президента.
З точки зору американського законодавства, все це, зрозуміло, токсичне сміття, а ось у рамках зоологічної логіки політичної боротьби изливающиеся вірусні заяви і дії є абсолютно прозорими і зрозумілими, нехай навіть не для середнього американця чи європейця, вже приученного Трампом і Путіним реагувати на примітивний хайп.
Тим не менше за розгортанням цього сюжету необхідно уважно спостерігати у світлі починаються судових розглядів і тактичних вигод і невыгод залучених в малоприємний (хоча, взагалі-то, простий з точки зору мотивів) водевіль сторін. Вже можна сказати, що перегинають палицю обидва табори. Інша справа, що демократи роблять це на емоціях (частково від радості, що, нарешті, наступили Трампу на хвіст), а пропрезидентська частина республіканців - з розрахунком, відповідно до якогось вже узгодженим планом.
Отже, держсекретаря США Майка Помпео зобов'язали надати Конгресу документи про контакти з Україною. Про це сказано в заяві трьох комітетів Палати представників. Порядок Помпео видана в рамках можливої процедури імпічменту президента, тому відмова надати документи стане перешкодою розслідуванню Палати представників", - підкреслюється в документі.
Всі три комітету по закордонних справах, по розвідці і по нагляду - контролюють демократи. Протягом найближчих тижнів ці комітети мають намір взяти свідчення у п'яти посадових осіб Держдепартаменту США. У тому числі у колишнього посла Сполучених Штатів в Україні Марі Йованович, спецпредставник США по Україні Курта Волкера і посла США в ЄС Гордона Сондленда.
У той же час, згідно молотящему глядача імпічментом не першу добу CNN, в загальній складності понад двадцяти українських і американських чиновників виявилися прямо або побічно замішані у скандалі з телефонними переговорами президента США Дональда Трампа та президента України Володимира Зеленського. Крім згаданих уже Волкера, Сондленда і Йованович, у запитах фігурують радник Державного департаменту США Ульріх Брехбул і чомусь генеральний інспектор розвідки США Майкл Аткінсон (ймовірно, вони просто робили свою роботу, пристосовуючись до стилістики Трампа). З боку України в процесі відзначилися колишні генпрокурори Юрій Луценко і Віктор Шокін.
Крім самих президентів Трампа і Зеленського, адвоката Трампа Рудольфа Джуліані, кандидата на посаду президента США, екс-віце-президента Джо Байдена і його сина Хантера, список поповнили і ключові федеральні чиновники. Це генеральний прокурор США Вільям Бар (згадується у розмові), державний секретар Майкл Помпео (був в курсі проблеми?), віце-президент США Майк Пенс, в. о. директора Національної розвідки США Джозеф Магуайр (намагався зупинити хід скарги) і гіперактивний юридичний консультант Білого дому Пет Чиполлоне.
Також, просто за посадою, вплуталися в сюжет і деякі конгресмени - спікер Палати представників Ненсі Пелосі, голова Розвідувального комітету Адам Шифф і головний член цього комітету від республіканців Девід Нуньєс, активний захисник Трампа в процесі розслідування попередніх історіях, грозивших початком процедури імпічменту. Неясність тут полягає в тому, що раціо в допитах демократів, в тому числі нині відповідальних за це розслідування, зводиться до "гарантованого знищення". І в цьому контексті, крім іншого, дуже тривожно, що Волкер подав у відставку на тлі скандалу. Це може призвести до скасування посади спецпредставника по Україні та зниження активності Вашингтона на українському напрямку.
Трамп загрожує
З деяким запізненням клан Трампа почав відповідати на ці бадьорі інвективи. Так, під час інтерв'ю на каналі Fox News Руді Джуліані показав, як він стверджує, частина його листування з Куртом Волкером. З листування випливає, що Волкер обговорював з особистим адвокатом Трампа тему України і допомагав зв'язатися з людьми в адміністрації Зеленського. Зокрема, в повідомленні від 19 липня Волкер пише: "Як ми домовлялися, пов'язую вас з Андрієм Єрмаком, який дуже близький до президента Зеленському".
Відповідно до іншого текстового повідомлення Волкер запропонував Джуліані проконсультувати його про Зеленском і динаміку російсько-українських відносин. При цьому Джуліані наполягає, що він діяв від імені Держдепартаменту США. Колишній мер Нью-Йорка об'єктивно підводить Помпео і весь дипломатичний корпус під монастир, як раніше сам Трамп втравил у скандал свого віце-президента Майкла Пенси, який, зрозуміло, проводив звичайні робочі бесіди з Зеленським, але в силу перманентного політичного Чорнобиля в окрузі Колумбія намагається вдавати з себе гобелен на стіні.
Причому вельми по-садистськи, Джуліані сказав у тому інтерв'ю, що держсекретареві Помпео, якого Конгрес зобов'язав надати документи по цій справі, не про що хвилюватися, оскільки його підлеглі "не зробили нічого поганого". Він додав, що Помпео знав про його спілкуванні з Волкером. Джуліані також сказав, що йому "дуже шкода", що відбулося зі спецпредставником, і відкинув припущення, що саме той може бути автором скарги, поданої в рамках програми захисту викривачів корупції. Схоже, що незалежно від психологічних характеристик самого Джуліані, висловлені ним тези є заготовкою чогось більшого.
Справа в тому, що радники апарату Білого дому готують для Трампа широкомасштабну стратегію реагування на загрозу імпічменту. Стратегія може з'явитися вже в перших числах жовтня. Серед тих, хто готує план швидкого реагування, - виконуючий обов'язки шефа апарату Білого дому Мік Малвейни і все той же юрисконсульт Пет Чиполлоне (судячи по наростанню згадок про нього, що знаходиться на підхваті у Джуліані, але займає офіційну посаду).
В адміністрації президента США поступово визнають, що скоординований правовий, політичний і громадський відповідь необхідний, щоб допомогти Трампу у зв'язку з загрозою імпічменту. Білий дім розробляє свій план, враховуючи досвід Білла Клінтона. То є загроза втрати влади сприймається адміністрацією вкрай серйозно.
Її, схоже, усвідомлює і сам Трамп - і притому знову "косячит". Так, він заявив, що хоче зустрітися зі співробітником розвідки, який на нього написав скаргу після розмови з українським президентом (що, зрозуміло, заборонено процедурами - при всій проевшей Вашингтон корупції спроби причарувати тут явно недоречні). Також він хоче поспілкуватися і з людиною, слившим йому інформацію, погрожуючи за "шпигунство за американським президентом" якимись "серйозними наслідками" та нагадуючи разоблачителям про часи, коли з шпигунами "обходилися по-іншому". Що, звичайно, миттєво нагадало про фільмах Скорсезе і методи організованої злочинності в США, за межі зв'язків з якої весь час займається еквілібристикою 45-й президент.
Не дивно, що голова комітету Палати представників з розвідки, конгресмен-демократ Адам Шифф заявив, що члени комітету практично блискавично домовилися заслухати - причому без застережень з боку мін'юсту та Білого дому - викривача, чия скарга стала підставою для розслідування по можливості імпічменту. "Ми вживаємо всіх можливих заходів, щоб заслухати це свідоцтво таким чином, щоб захистити особистість викривача", - заявив Шифф в ефірі каналу ABC News.
Між тим адвокати анонімного викривача звернулися в комітет Сенату у справах розвідки з листом, в якому висловили серйозне побоювання за безпеку свого клієнта і "всіх інших осіб, пов'язаних з цією справою". При цьому один з адвокатів в інтерв'ю онлайн-виданню The Hill зазначив, що, всупереч повідомленням про те, що викривач знаходиться під захистом федеральної, її йому не надавали.
Це важлива заява, хоча б у силу того, що у російської та італійської мафії в США на обох узбережжях і справді досить довгі руки. Особливо В умовах, коли табір Трампа підвищує градус протистояння.
Не вчасно і не до місця
На цьому досить похмурому тлі дивує та нова стилістика в українській зовнішній політиці, особливо щодо Америки, яку можна назвати "стратегією рожевих єдинорогів" (тобто віри в неможливе). Виявляється, команда Зеленського після повернення з Нью-Йорка зайнялася плануванням наступного офіційного візиту в США. Про це заявив помічник президента Андрій Єрмак (той самий, якого споглядати у Вашингтоні хочуть, мабуть, вже обидві сторони конфлікту) в інтерв'ю ТСН.
Зазначимо, Єрмак поки не назвав дату, регламент та склад делегації для цього офіційного візиту. Так що це, до того ж, ще й абстракціонізм в рамках "стратегії рожевих єдинорогів". Але, що показово, Банкова намагається - досить незграбно - змастити тему мимовільної провокації нею процедури імпічменту "великого вчителя" Дональда Трампа і бюрократично відступити на позиції не персональних, а ділових та технічних контактів з Вашингтоном. Однак тепер це навряд чи вдасться.
Тим більше що почали реагувати і інші фігуранти цього скандалу з української сторони. Так, не перший місяць грає в свою макиавеллистскую гру, колишній генпрокурор Юрій Луценко в інтерв'ю BBC підтвердив, що обговорював з Джуліані можливість розслідування в відношенні екс-віце-президента Джо Байдена і його сина Хантера. Але при цьому він заявив, що в українських правоохоронних органів не було підстав для розслідування їхньої діяльності. Спритний маневр - м'яч знову перекинутий через океан. Адже і Трамп хотів стимулювати Зеленського зіграти в м'яч, чи не так? Можливо, не зовсім так, як їм обом хотілося, але саме це сьогодні і відбувається.
Образливих моментів, в якості проміжних висновків щодо скандалу, в ситуації поки що три.
Перший - шкода, що постраждав ряд американських дипломатів, які в умовах дестабілізації політичної системи США беззаконням, намагалися забезпечити ефективність американсько-української взаємодії в найкращих інтересах обох країн.
По-друге, знайомство Зеленського та Трампа, типологічно досить схожих персонажів, планувалося все ж не таким і було зіпсовано зажерливістю президента американського і зайвої піддатливістю (німецька преса використовує більш міцні вирази) українського президента.
Нарешті, по-третє, в силу цього політичного землетрусу цілком імовірна чергова виктимизация України, як це називав один з головних американських експансіоністів в Європі Брюс Джексон в контексті справи Юлії Тимошенко. І прикро в даному випадку те, що тут-то сама Україна точно ні при чому.
