Трамп або Тегеран. Хто виграє війну в Катарі
Країни Перської затоки (в додачу з Єгиптом, Лівією і Мальдівами) ефектно продемонстрували всьому світу, що таке "справжні" санкції, — вчора з еміратом Катар були розірвані всі дипломатичні відносини, а дипломатам дали 48 годин, щоб покинути країну. Учасники санкцій закрили територію для транзиту в Катар, повітряний простір для літаків Катару і територіальні води — для кораблів Катару. Навіть громадянам своїх країн дали два тижні, щоб залишити Катар.
Офіційною причиною таких жорстких заходів послужила заява, яке приписують керівнику Катару, еміру Таміму бін Хамад Аль Тані, який 24 травня нібито заявив, що сварки і вороже ставлення до Ірану треба припинити. Так і з Ізраїлем Катару нічого ділити.
За версією чиновників з Дохи, це повідомлення, що з'явилося на стрічці державного інформаційного агентства країни завдяки втручанню хакерів, за кілька годин було видалено, а ще через день емір розповсюдив офіційне спростування.
Але це вже нікого не цікавило — в країнах Перської затоки здійнялася шалена хвиля антикатарской пропаганди, логічним апогеєм якої стали вчорашні санкції і звинувачення у фінансуванні терористів. Реальним підґрунтям такого звинувачення може бути інцидент з викупом неназваних членів королівської сім'ї з полону Ісламської держави, але історія про це оповита мороком.
Санкції не тільки жорстко вдарять по економіці Катару (яка, до речі, має найвищий показник ВВП на душу населення у світі — $102 тис.), але можуть довести справу до відкритого збройного конфлікту. У самого Катару з його двохмільйонним населенням немає жодних шансів. Якщо, звичайно, Доха не вдасться до послуг союзників. Загалом, конфлікт може розвиватися двома шляхами.
У першому випадку Саудівської Аравії і ОАЕ вдасться знайти в Катарі "здорові арабські сили", які скинуть щодо ліберальний сьогоднішній режим (зараз там жінкам дозволено водити автомобіль, а іноземцям — пити алкоголь). Це, до речі, буде не перша подібна спроба — щось аналогічне мало місце у 1995 р., коли батько сьогоднішнього еміра позбавив влади його дідуся. Тоді держави Перської затоки профінансували змова племінних вождів, які повинні були вбити батька нинішнього еміра, його братів і прихильників і попросити про "зовнішньому управлінні країною. Правда, як виявилося згодом, частина вождів отримувала гроші не тільки від Ер-Ріяда, але і від Дохи, і тому з повстанням в той раз не склалося. Що, втім, не заважає спробувати ще раз.
В іншому випадку емір Катару, тверезо оцінюючи шанси встояти проти об'єднаної могутності держав Затоки, попросить допомоги у єдиного потенційного союзника. Тобто у Ірану. І Тегеран допомогу, в тому числі військову, охоче надасть. Завівши війська в Катар і отримавши контроль над найбільшими на планеті запасами газу. До речі, Іран вже запропонував свої порти для потреб катарських підприємців.
Враховуючи всі обставини, розрулити ситуацію навколо Катару доведеться саме Сполученим Штатам. Оскільки жоден спосіб "природного" вирішення ситуації Вашингтону не сподобається. Знаючи дипломатичний характер нинішнього президента США Дональда Трампа, за його миротворчими зусиллями більшості населення планети хотілося б спостерігати з безпечної відстані.
Притому що Росія в конфлікт, швидше за все, буде зберігати нейтралітет. Бо, з одного боку, проблеми навколо Катару потенційно можуть призвести до зростання ціни на газ, що, безумовно, зіграло б на користь Кремля. З іншого — активну співпрацю, яку Росія веде з Катаром в нафтогазовій сфері, у світлі звинувачень у підтримці Дохою тероризму теж виглядає не дуже презентабельно. Крім того, в Кремлі так і не відмовилися поки від ідеї зайти в країни Затоки зі своїм збройним експортом, тому занадто жорстко підтримувати союзний Іран в цій ситуації, здається, не будуть.
Тому подальші події, схоже, будуть розвиватися в чотирикутнику Доха — Ер-Ріяд — Тегеран — Вашингтон. І хотілося б думати, що ця четвірка виявиться достатньо ефективною, щоб утримати конфлікт в рамках рішучих дипломатичних жестів, не доводячи його до рішучих військових маневрів.
