Лідер вільного світу. Трамп сунув Меркель поліцейську палицю в руки

Перше закордонне турне президента США Дональда Трампа, що тривало дев'ять днів, умовно можна розділити на успішну і провальну частини під соусом із викликають сміх проколів. Якщо з Саудівської Аравії він відвіз угоду, що відкриває дорогу до продажу Ер-Ріяду зброї на $350 млрд, то в Європі, м'яко кажучи, всіх розчарував.

І справа не в його ненавмисно клоунському поведінці: відштовхуванні прем'єра Чорногорії, нових-старих звинуваченнях на адресу союзників по НАТО щодо витрат на оборону, приїзд із запізненням на спільне фотографування з лідерами G7 на гольф-карі, погрози позбавити американців якісних німецьких авто. Ні, як вже писала "ДС", від його манер і хамства навіть є певна користь, якими він викриває лицемірство дипломатії.

Напевно більше всіх исстрадалась канцлер ФРН Ангела Меркель. Що ж, це передбачає її статус — багаторічного лідера багаторічного держави — лідера Європи. Наприклад, що стосується витрат на оборону. Німці нарощують їх і вже майже досягли 2%, про яких постійно долдонит Трамп. Притому що Берлін дуже багато коштів вливає в різні гуманітарні та інші місії мирного характеру. А Трамп вирішив не заспокоюватися, коли відповідно до своєму гаслу "Америка насамперед" знову напав на німецький автопром.

Це кілька прикладів "особистих" образ. А адже ще є ігнорування зміни клімату, а значить, і Паризького угоди, і, власне, суперечка навколо торгівлі між ЄС і Штатами.

Тому не дивно, що пані Меркель після закінчення саміту в Таорміні закликала європейців до більшого єднання, поскаржившись на розбіжності ЄС і США Трампа. "Часи, коли ми могли повністю покластися один на одного, минули. В останні дні я чітко це зрозуміла. Звичайно, нам потрібно мати дружні стосунки з США, і з Сполученим Королівством, і з іншими сусідами, включаючи Росію. Тим не менше ми повинні самі боротися за власне майбутнє", — сказала канцлер на святі в Мюнхені.

Президент Ради з міжнародних відносин (США) Річард Хаас справедливо назвав коментар Меркель "переломним". Для Німеччини це явно був неприємний досвід зустрічі з Трампом на міжнародних майданчиках. Враховуючи, що особиста взаємодія двох лідерів було вельми позитивним. По суті, президент США частенько консультувався з Меркель по лінії поведінки з Путіним. Але "залізний канцлер" порадила Євросоюзу більше не заглядати в рот Трампу.

З іншого боку, не все небо затягло чорними хмарами. Неприємна блоку і Берліну зокрема позиція Трампа між тим відкриває нові можливості для ФРН щодо зміцнення свого становища в тепер вже континентальному союзі в якості незаперечного флагмана "ЄС 2.0". Передумови до створення якого назріли вже давно, а після президентських виборів у Франції отримали додаткову актуалізацію. Закріплять успіх парламентські вибори знову ж таки у Франції та Німеччині.

Новообраний лідер П'ятої Республіки Еммануель Макрон не став відмовлятися від спадщини Франсуа Олланда у вигляді гарних відносин з Меркель. Навпаки, він, користуючись рейтинговостью своєї перемоги, почав ще більше прагнути до зміцнення союзу Німеччина–Франція. Перший візит Макрона після інавгурації був в Берлін, де він обговорив з канцлером "поетапний план майбутнього Європи". Меркель ж тоді заявляла, що дві провідні економіки ЄС планують "додати нову динаміку" роботі за підтримки співдружності. "Ми домовилися з канцлером Меркель про створення поетапного плану майбутнього Європи, щоб зробити єврозону сильніше", — додав Макрон.

Як відомо, Макрон під час кампанії обіцяв сприяти подальшій інтеграції єврозони, закликав створити посаду міністра фінансів єврозони та загальний бюджет, а також парламент єврозони, куди б увійшли депутати Європарламенту від країн — учасниць цієї зони. Близький прибічник Меркель і претендент на посаду президента ФРН до угоди з есдеками, віддав його Франка-Вальтера Штайнмайеру, міністр фінансів Вольфганг Шойбле заявив, що схвалює реформи Макрона. "Ми з паном Макроном повністю згодні. Є два способи зміцнити єврозону: шляхом зміни договору або прагматично (за допомогою угод) між державами", — сказав він в інтерв'ю італійській газеті La Repubblica.

Наявності союз Німеччини і Франції у своїй більш інтенсивній формі. Хоча така дружба несе репутаційні ризики для Макрона через чималого числа критиків у Франції германофільства як серед правих, так і серед лівих, однак, якщо їм вдасться ребутнуть Європейський Союз, то гра коштувала свічок.

Провідні країни блоку вже давно просувають ідею "багатошвидкісний Європи" — в першу чергу сама Ангела Меркель. Маючи в рукаві тісну кооперацію з новим президентом Франції, канцлер ФРН нарешті може її запустити. Та й інші лідери на кшталт Італії тільки за. Насправді концепція керівництва Європою Німеччиною вже збудована. Справа за малим.

Цікаво, але подружка Путіна Марін Ле Пен виявилася права, коли заявила Макрону на теледебатах, що "Францією в будь-якому випадку буде керувати жінка — якщо не я, то Ангела Меркель". І нещодавні вибори у вотчині опонентів — СДПН — довели це, незважаючи на гучний старт кампанії Мартіна Шульца.

Звичайно, "багатошвидкісний союз" задвигает на узбіччя Східну, Центральну і частково Південну Європу, провокуючи подальше зростання внутрішньої напруги. Таким чином, війна периферії ЄС за суб'єктність у справах союзу буде лише набирати обертів. Тим більше що фактична втрата національними урядами контролю над цілими галузями власних економік буде посилювати їх прагнення повернутися в "зону комфорту". Внаслідок цього створюються передумови для посилення відцентрових настроїв у ЄС навіть після "правильних" голосувань у Нідерландах і Франції. І купірувати ці настрої буде дуже непросто.

Так що Кремль, який міг зажуритися після поразки Герта Вілдерса в Нідерландах, Марін Ле Пен і Франсуа Фійона у Франції, напевно продовжить гру, спрямовану на розкачку ЄС. В рамках "багатошвидкісний Європи" Росія отримує можливості грати на протиріччях між членами елітного клубу і його потенційними членами. Євроскептики під влади інших країн, якщо їм не нададуть певну компенсацію, будуть варити воду, пручаючись "диктату" Брюсселя і Берліна. Місцеві заслані козачки Москви зможуть розвернутися на повну котушку, підколюючи то одного, то іншого.

Яким буде ставлення Вашингтона до побудови нової Європи? Штати будуть триматися осторонь, оскільки лідерство Німеччини в Євросоюзі їм тільки на руку. Звичайно, адміністрація Трампа продовжить тиснути на Росію, але відповідальність за вирішення українського конфлікту, як і прогнозувалося, буде в повній мірі перекладена на німців і французів.

З іншого боку, обамівський курс на помірний ізоляціонізм, який, хоч і з інших міркувань, продовжує Дональд Трамп, може повернути на порядок денний питання створення єдиної європейської армії. Втім, поховати НАТО Німеччина і ЄС теж не можуть собі дозволити, оскільки це означає руйнування північноатлантичної моделі безпеки, яка сформувалася після Другої світової.