Зрівняв з Путіним. Навіщо Макрон відшмагав Трампа

Неозброєним оком видно, що ажіотаж навколо паризького саміту" з нагоди столітнього ювілею закінчення Першої світової війни сильно перебільшений. Оскільки це якраз той випадок, коли привід виявився куди серйозніше, ніж, власне, "захід на злобу дня".

Як не можна краще такий саміт, насичений глибокими історичними висновками, підходить для продукування тих чи інших геополітичних сигналів на захист єднання, миру і в цілому гри за загальними правилами. Один з них виявився цілком очевидний: фактично самопроголошені рульові ЄС з мовчазної згоди старої Європи підтвердили курс на подальшу реорганізацію співтовариства. Центр Парижа став трибуною для заяви про створення загальноєвропейської армії. Роль глашатая і фундатора на себе взяв господар саміту - президент Еммануель Макрон. Трохи раніше - 7 листопада - в рамках Європейської ініціативи швидкого реагування (European Intervention Initiative) відбулася перша зустріч глав міноборони і лідерів десяти країн EII (до ініціативи приєдналася Фінляндія). Макрон як один з її авторів підкреслив, що коаліція стане кроком до створення "справжньої європейської армії".

Символічно, що офіційне оголошення прозвучало в столітній ювілей завершення Великої війни, головним театром якої була Європа. Макрон і Меркель створили потужний, як їм здається, символ західноєвропейського примирення і єднання, подолання розбіжностей. Причому Німеччина і Франція до цього - до єдиної армії і лідерства на двох - йшли вже давно. Тепер же послідовне просування концепції нової Європи перейшла в нову якість: хто раніше встав, того і танки. Іншими словами, Берлін і Париж є головними претендентами на формування кістяка нової континентальної армії.

Навіщо? Відповідь давно дала Меркель. А за нею ті ж тези повторив і Макрон: ЄС більше не може покладатися на захист Вашингтона перед обличчям таких сил, як Росія, Китай і навіть США". Трамп, до речі, засмутився. Воно і зрозуміло. Гаразд, Китай і Росія. Але цей молодий французький друг поставив в один ряд з ними і Сполучені Штати. Своїми почуттями президент, природно, відразу ж поспішив поділитися з усім чесним "Твіттером": "Президент Макрон тільки що запропонував Європі створити свої власні військові сили, щоб захистити себе від США, Китаю і Росії. Дуже образливо, але, можливо, Європі спочатку слід заплатити справедливу ціну у фінансуванні НАТО, яке в значній мірі субсидують США!". Загалом, в боргу не залишився.

Суперечка двох, очевидно, не сердечних друзів, до речі, не могла не порадувати ще одного гостя з підмоченою репутацією - президента РФ Володимира Путіна. Господар Кремля не пройшов повз армії ЄС. І якою б неприємною йому була ця форма об'єднання європейців, Путін зумів розгледіти в ній іншу сторону - ту, яка є клином, вбитих в Атлантику. За словами російського президента, ідея Макрона про європейської армії - "позитивний процес" для такого потужного економічної освіти, як Європа. Прогин зарахований? Звернув Макрон увагу на компліменти гостя з Москви?

Можливо. Хоча більше схоже, що французький президент потребував не в приємних словах Путіна, а в ньому самому - як фігурі, ще більш неприємною і викликає невдоволення в Європі, ніж Трамп. Обидва вони в очах європейців ідеально підходять для відважування політичних стусанів. З одного боку, вся Європа, а з іншого - два аутсайдера, яких вона змушена терпіти. Той факт, що Вашингтон підтримує ЄС, ООН, НАТО і болючіше всіх б'є по Росії за її поведінку, не змусив лідера П'ятої республіки мучитися докорами совісті. Навпаки, він підлив масла у вогонь, вже по суті дивлячись в очі заокеанського гостя, коли під час Дня поминання назвав націоналізм зрадою моральних цінностей і повною протилежністю патріотизму. Зрозуміло, що ці слова він адресував і Путіну, і Трампу.

Причому Європа давно і особливо останнім часом, нехай не дуже щиро, критикує націоналізм. Але тут заходить дідусь з повадками тінейджера і каже, що він, взагалі-то, націоналіст. Публіка шокована, а, прийшовши в себе, вирішує дати предметну відповідь негодников з Нью-Йорка під Тріумфальною аркою. Але дає несильно, бо в Париж пустили ще одного хлопчини, що обожнює підлітковий гумор та розіграші.

Ось це - армія ЄС і порка Трампа - єдина суть церемонії. А на повірку весь інформаційний шум виявився порожнім. Урочистим нічим, під час якого кілька смущенному Путіну пощастило перекинутися парою фраз з Трюдо, помацати пальто Трампа і посміятися над жартами Меркель. Хоча так, "мемасики" і фоточки виявилися кумедними.

Якщо привід для заходу - зібратися і згадати про жахи війни, погодитися з тим, що Європі потрібно зробити все для недопущення подібних трагедій, то, загалом, в Парижі з цим облажались. Далі слів справа не пішла. Тому як на східному рубежі ЄС зараз йде найбільший з часів балканських військовий конфлікт. Щоб уважити, ті ж Макрон і Меркель зустрілися з Петром Порошенком, і після очікувано, в загальному, заявили: ми не визнаємо "вибори" в ОРДЛО, оскільки їх проведенням Росія порушує Мінські угоди і домовленості "нормандської четвірки".

Який реальний вага цієї заяви? Тобто спасибі, звичайно, за демонстрацію підтримки України про відмову спілкуватися з Путіним. Але що з того? Чи підуть далі засуджень в Європі, яка як вогню боїться ескалації і війни? Особливо в сторіччя закінчення Першої світової. Допустити новий жах ЄС дозволити не може, але вплинути на Кремль не вдається. Тому цілком ймовірно, на тристоронній зустрічі європейські партнери намагалися умовити президента України знайти хоч якісь точки дотику, щоб спробувати домовитися. Тільки, якщо це припущення вірно, той же Порошенко собі не може дозволити таку політику, оскільки це поховає його надії на другий термін в кріслі президента.

Як би те ні було, найдієвішим серед світових лідерів в плані протистояння Росії виявився саме той заокеанський "хлопчина", який під саміт у Парижі ввів чергову порцію санкцій щодо РФ і її маріонеток на окупованих територіях України. Крім того, Держдепартамент оголосив про підготовку обіцяної "другої хвилі" санкцій за застосування РФ хімічної зброї.

В цей же час в ЄС не вщухає обговорення єдності. Хоча на ділі бачиться поглиблення розколу між "старою" і "новою" (за класифікацією глави Пентагону при Буші-молодшому Дональда Рамсфельда) Європою. Нова Європа - Східна - фактично першої на континенті піддалася спокусі націоналізму в дусі Трампа. У Польщі Ярослав Качиньський ходить з маршами націоналістів, а в Угорщини Віктор Орбан невтомно розганяє тріанонський реваншизм і т. д. Ось і виходить, що поки в "старій" Європі марять про загальноєвропейської армії і т. п., насправді все не так райдужно. Європейська єдність - не фікція, але значною мірою міфологічна конструкція. І підтримувати її стає все більш клопітно. Хоча не все втрачено, адже якщо постійно повторювати про єдність, то, гляди, в якийсь момент це єдність і утворюється. Головне, щоб не занадто пізно, коли знехтуваний ними націоналіст реалізує те, чого добивається і без друзів у Європі.