The Guardian: Кремль відбирає церкви у росіян, які тікали від більшовицького перевороту

Кореспондент The Guardian Кім Уіллшер в своєму матеріалі розповідає про "агресивну" війну Кремля з російськими емігрантами за право власності на храми у Франції.

Кремль звинувачують в проведенні "агресивної" кампанії по поверненню права власності на другу російську православну церкву в Ніцці.

Парафіяни церкви Святих Миколая та Олександри, розташованої на півдні Франції, бояться, що їх уже вдруге виженуть з церкви після того, як Російська Федерація минулої середи звернулася до французького суду з проханням визнати її законним власником церкви.

Місцеві жителі, нащадки емігрантів, які втекли від революції 1917 р., кажуть, що вже втратили можливість відвідувати місцевий собор Святого Миколая, коли суддя девʼять років тому визнав Росію його власницею.

Церква Святих Миколая та Олександри вважається першою російською православною релігійною спорудою, побудованою в Західній Європі.

У 2014 р. Російська Федерація зажадала у французькому суді позбавити права власності місцеве Православне російське культурне обʼєднання (Acor). Acor назвав ці дії "агресивною стратегією російської держави, спрямованою на захоплення будь-якими засобами православних церков, побудованих за межами Росії до більшовицької революції".

У 2010 р. суд Ніцци передав Acor собор Святого Миколая, побудований в 1912 р., що є найбільшим православним храмом в Західній Європі. Через рік це рішення скасував апеляційний суд, який постановив: навіть якщо російська держава не використала будівлю протягом майже століття, терміну давності для предʼявлення претензій на повернення контролю над своєю власністю немає.

За словами Алексіса Оболенського, віцепрезидента Acor і професора на пенсії, сімʼя якого прибула до Франції з Росії у 1921 р., після того, як прихід втратив цей собор, він переїхав до церкви Святих Миколая та Олександри, відкритої у 1859 р. Але її він тепер теж може втратити.

Москва в суді домоглася повернення не тільки будівлі собору Святого Миколая, а й закривавленої білої лляної сорочки і синього вовняного форменого мундира з вишивкою золотою ниткою, який, за деякими даними, належав царю Олександру. II. У цьому одязі цар був убитий в Санкт-Петербурзі у 1881 р.

Сімʼя імператора починаючи з 1850-х рр. часто гостювала в місті на Лазурному березі, тим самим популяризуючи цей курорт серед російської знаті. Acor і Російська Федерація, між тим, воюють і за право власності на міське "російське кладовище".

У 2014 р. Москва заплатила 20 млн євро за реконструкцію собору, яка тривала два роки.

Як розповів в інтервʼю Le Monde Оболенський, нащадки російських емігрантів по всьому світу, в тому числі в Аргентині і Південній Кореї, сьогодні борються за збереження контролю над релігійними спорудами.

Однак не всі члени російської православної громади Ніцци підтримують Acor. Пʼєр де Фермо, який заснував організацію-конкурента "Друзі Російського православного собору", вважає, що "у Москви є право повернути собі місцеву спадщину".

"Я думаю, цілком логічно, що собор має повернути Росії, оскільки саме вона його побудувала. Комунізм закінчився, Росія повернулася", — стверджує він.

У минулому році Андрій Єлісєєв, протоієрей Свято-Миколаївського собору, що нині перебуває під управлінням Москви, заявив, що спір не має нічого спільного з релігією. "Особисто для мене це більшою мірою суперечка навколо власності. Хоча багато пояснюється також психологічною травмою, нанесеною емігрантам подіями в Росії", — сказав він.

"Багато з цих людей під час революції втратили своє майно, тому вони так категоричні щодо будівлі тут. Але ми говоримо про вигнанців у четвертому поколінні. Це, схоже, свого роду генетична травма".