Приват з Путіним. Назарбаєв підставив Зеленського, але допоміг Україні
Екс-президент, але, зауважимо, не екс-лідер Казахстану Нурсултан Назарбаєв під час конференції з міжнародної політики, яка проходить в столиці Нур-Султана, у вівторок, 12 листопада, виступив з гучною заявою про готовність українського президента Володимира Зеленського до особистої зустрічі з господарем Кремля Володимиром Путіним. Причому зустріч може відбутися в Казахстані. "Зеленський вже погодився зустрітися "один на один", і я повідомив про це президенту Росії. Побачимо зараз (якщо Путін погодиться)", - цитує Назарбаєва Reuters. Він також додав, що обговорив такий сценарій з Путіним у понеділок, 11 листопада. Інформагентство пише, що невідомо, коли Назарбаєв встиг отримати згоду Зеленського. Проте варто нагадати, що вони зустрічалися в Японії 22 жовтня і, як повідомляла прес-служба глави української держави, говорили, в тому числі про війну на Донбасі та її припинення.
Колишній президент Казахстану, швидше за все, говорить правду про наміри Зеленського, адже той неодноразово виявляв гостре бажання побачитися з Путіним, переконуючи всіх, а себе, мабуть, вже переконав у тому, що зможе домовитися з де-факто беззмінним керівником РФ і покласти край конфлікту на Донбасі. Але виникає питання, навіщо Назарбаєв "засвітив" поточний переговорний процес, оскільки, як водиться, такі розмови ведуться кулуарно щоб уникнути найменших ризиків зриву зустрічі.
По-перше, таким чином Назарбаєв демонструє свою вагу в міжнародній політиці, незважаючи на те, що формально самоусунувся від управління державою. Підкреслюємо: формально самоусунувся. Коли Назарбаєв затіяв всю цю історію з передачею влади, ні у кого не виникало сумнівів, що йому спокій лише сниться, і лідер в Казахстані насправді не змінюється. Просто-напросто тепер Назарбаєву навіть комфортніше керувати внутрішньополітичними процесами і впливати на зовнішньополітичні, доки де-юре президентом значиться Касим-Жомарт Токаєв.
Назарбаєв - політик вельми і вельми розумний і досвідчений, володіє хорошим чуттям. Що підводить до другого припущення щодо його заяви щодо зустрічі Зеленського і Путіна: Нурсултан Абішевич насправді не є союзником Володимира Володимировича, а, навпаки, послідовно віддаляється від Росії, зробивши висновки з дій Кремля щодо сусідів, та й самого Казахстану. Це давно відомий факт.
З одного боку, Нур-Султан намагається підтримувати нормальні відносини з Москвою. З іншого боку, влада Казахстану чудово розуміють, що з себе представляє дружба з нею. Тому-то русифікована Алма-Ата втратила столичний статус. Тому-то узбеків з півдня країни мають намір переселити на "окупований" росіянами північ, зокрема, Павлодар, Петропавловськ і Актобе, де в 2016 р., до речі, дуже потужно повіяло проросійським сепаратизмом. Тому-то заборонені георгіївські стрічки та ініційовано перехід на латиницю. І тому-то Казахстан спорадично нівелює вплив Кремля заграванням з Китаєм і Євросоюзом.
Зі своєю ініціативою Назарбаєв, можливо, зазіхає і на "миротворчі" лаври Олександра Лукашенка - тим більше що мінська майданчик позитивно впливає на імідж білоруського режиму на Заході, а його творець тим часом демонструє все меншу лояльність Москві.
І потім, з урахуванням того, що зміна вектора російської гібридної політики дуже навіть реальна, Назарбаєву абсолютно ні до чого, щоб Москва втягла назад на свою орбіту і підпорядкувала Україну, тому що наступним може стати Казахстан.
Отже, в інтересах Назарбаєва засмутити зустріч Зеленського і Путіна в явно програшному для першого форматі. "Злив" підготовки до її проведення на тлі заяв з Кремля і Парижа про те, що дати саміту в нормандському форматі раніше немає, показує, що Москва не особливо на нього розраховує. І так, по суті, Назарбаєв провокує черговий внутрішньоукраїнський криза, підставляючи під удар нашої патріотичної громадськості Зеленського. Який, судячи з усього, попросив у Японії про посередництва, то дійсно вірячи, то намагаючись переконати публіку в тому, що зможе все вирішити, зустрівшись з Путіним віч-на-віч.
З іншого боку, можна припустити, що Назарбаєву нудно або він втратив хватку, а тому раптом розговорився про потаємному. Проте в це складно повірити. Адже ще нещодавно, нагадаємо, він влаштував прекрасно продуманий спектакль з "передачею влади".
Куди більш імовірно, що лідер Казахстану зіграв в контексті реалізації конкретної схеми, що стосується України. Причому, можливо, за згодою та участю самої України. Враховуючи, що за кілька годин до заяви Назарбаєва глава української дипломатії Вадим Пристайко в ефірі ICTV заявив, що "ми, українці, які дали шанс конкретній людині - Володимиру Зеленському - стати президентом і повести цю країну вперед, не тільки розраховуємо, а вимагаємо від нього, щоб він зробив цю спробу" - спробувати домовитися з Путіним. "Він зараз робить, ми зараз спостерігаємо", - додав глава МЗС.
Дуже схоже на те, що Пристайко намагався підготувати грунт для проведення особистої зустрічі президентів України і Росії. І те, що Назарбаєв незабаром сказав те, що сказав, можна розцінювати як відповідну репліку. Ясність вніс спікер Кремля Дмитро Пєсков, який сказав, що зустріч - це, звичайно, добре, і Путін цінує внесок Назарбаєва, але "зустріч заради зустрічі принесе мало користі". За словами Пєскова, Путін, мовляв, хоче реанімації відносин з Україною, але "зробити це неможливо без взаємності з боку Києва". Переводимо з пісківської на зрозумілу мову: зустрічі, на яку натякав Назарбаєв, не буде. Незалежно від того, буде це нормандський формат або нур-султанський, саміт відбудеться, коли Київ озвучить конкретні пропозиції і коли Зеленський беззастережно виконає всі вимоги Москви, включаючи стосуються судових спорів навколо поставок і транзиту газу.
До речі, до заяви Пєскова свій коментар з цього приводу дав експерт афілійованого з урядом РФ Фінансового університету Дмитро Єфремов. Він, зокрема, запевняв, що виступ Назарбаєва - свого роду альтернатива спробам Києва включити в переговори США і Великобританію. Альтернатива, покликана закупорити переговорний процес в рамках СНД (і зніме з Парижа і Берліна тягар відповідальності, що їх вже порядком втомило). Загалом спробував переконати публіку в тому, що все так і планувалося, Назарбаєв грає в російській команді.
Однак оцінка Пєскова перспектив зустрічі розставила все на свої місця. Мало того, тепер зрозуміло, що крок Назарбаєва застала Кремль зненацька. Єфремов намагався спотворити бачення ситуації, погасити інерцію, викликану екс-президентом Казахстану. Воно, загалом, і зрозуміло: згода на прямі переговори без додаткових умов буде означати, серед іншого, визнання на вищому рівні того, що Росія є стороною конфлікту на Донбасі.
І, швидше за все, зненацька Назарбаєв застав також команду Зеленського. На момент написання даного матеріалу реакції безпосередньо Банковій ще не було, але, мабуть, це завдання доручили представнику Кабміну в Раді Ірині Верещук. І, між іншим, її коментар за смисловим навантаженням перегукується із заявою Пєскова: Назарбаєв виявляв інтерес до переговорів між Україною і Росією, але якщо мета зустрічі "лише змінити місце, країну, де зустрітися", то необхідності в ній немає, але є, якщо "зустрітися і дійсно вирішити питання по суті". Очевидно, що після того, як Назарбаєв активував свою інформаційну бомбу в столиці Казахстану, між Києвом і Москвою почалася вкрай жвава бесіда і твердження більш-менш тотожних позицій.
Але куди важливіше те, що лідер Казахстану дуже сильно підставив в медійному плані самого Зеленського, оскільки кремлівський відповідь відповіддю, але кремлівські пропагандисти як у РФ, так і в Україні, отримують можливість запустити цикл цікавих розмов про те, як чудово-то - Зеленський хоче тет-а-тет домовитися з Путіним, процес мирного врегулювання набирає обертів, а Європі зі Штатами пора б задуматися про швидке скасування санкцій.
В той же час (як би не був впевнений у своїх силах Зеленський) зустрічатися один на один з президентом Росії без підтримки навіть не вселяють вже довіри президента Франції Еммануеля Макрона або канцлера ФРН Ангели Меркель, для нього небезпечно. Є різниця в тому, скільки людей сидять за одним столом: якщо четверо, то витоків щодо ходу переговорів не уникнути, якщо лише двоє, то обидва - Зеленський і Путін - будуть зацікавлені в тому, щоб приховати всю таємницю переговорів. Особливо якщо другий може примусити першого до капітуляції, нехай президент України запевняє, що її як би немає. Так що, повертаючись до причин, сподвигшим Назарбаєва на його заяву, зазначимо, що, може, Зеленського він і підставив, але Україні, хоч і переслідуючи свої інтереси, в цілому зробив величезну послугу.
