Як прийняла Канада Зеленського? Тепла ванна з кубиками льоду
Триденний візит в Канаду - найкраще, що могло трапитися з Володимиром Зеленським з моменту обрання президентом. Принаймні, на міжнародній арені. Цінність його європейських турне, ще з квітневих "оглядин", легко зводилася до простого факту готовності тамтешніх візаві приймати його хоч до Берліна з Парижем, хоч в Брюсселі і підтримувати милі сміхотливі бесіди.
Тим більше, що розмови ці, як показали подальші події, носили світський характер і ні до чого не зобов'язує: повернення Росії в ПАРЄ, млява реакція на дипломатичне хамство Кремля у питанні звільнення українських моряків і відсутність скільки-небудь виразної реакції на зрив "хлібного перемир'я" - тому цілком наочні приклади. Додамо сварку з Вашингтоном через кадрового питання і зарозуміле нехтування Кремля - і отримаємо більш-менш повну картину стану справ Зе-команди на зовнішньополітичному поприщі. Причому тут непринципово, наскільки цей стан було успадковано, а наскільки значними - принципова демонстрація успіху. І чим наочніше вийде картинка - тим краще. Канада підійшла ідеально.
Візит, по-перше, аж ніяк не був спонтанним: його підготовка, по всій видимості, почалася ще в ході травневого візиту в Київ канадського міністра закордонних справ Христі Фріланд. Тоді вона особисто поспілкувалася з новообраним президентом і запевнила його "в твердій рішучості відстоювати суверенітет і територіальну цілісність України, а також повну підтримку демократичних перетворень", про що й повідомила на своїй Facebook-сторінці.
По-друге, прибуття перших осіб України відповідає інтересам і приймаючої сторони. Причому по ряду причин. Почати можна, мабуть, з особистого фактора - зі схожості українського президента і канадського прем'єра, яке відразу після наших виборів відзначала все та ж Христя Фріланд. Подібності, зрозуміло, не фізичного (якщо не брати до уваги фактор віку), а кар'єрного: незважаючи на те що обрання викладача французької мови Трюдо лідером Ліберальної партії в 2013 р. призвело до сплеску популярності, на парламентські вибори 2015 р. вона йшла третьою за рейтингом, і її перемога стала оглушливої сенсацією. Неабиякою мірою це було особистою заслугою Трюдо.
Правда, за минулий час захоплення поразвеялись (сигнал для Зеленського?), а нові вибори не за горами - вже в жовтні. І в лібералів, судячи з соцопитувань, шанси на перемогу так собі. Причому їх погіршує не тільки загальне розчарування в прем'єрі, але і корупційний скандал з "любими друзями" Трюдо з будівельної фірми SNC-Lavalin, що попалася на хабарі режиму Муаммара Каддафі. Згідно з канадським законодавством такі махінації караються незалежно від географії. Ось тільки в лютому генпрокурор країни Джоді Вілсон-Рейбоулд подала у відставку, пославшись на тиск з боку канцелярії прем'єра: мовляв її змушували зам'яти справу. Спалахнув скандал, в результаті якого Трюдо довелося розпрощатися з головним політичним радником і близьким другом ще з університетських часів Джеральдом Баттсом. Але відновити репутацію прем'єру так і не вдалося.
Так що візит Зеленського для нього - це свого роду перепочинок. І, зрозуміло, передвиборна технологія, враховуючи, що з 35,1 млн осіб населення Канади без малого 1,4 млн. становлять етнічні українці. Тому анонсоване Христей Фріланд виділення додаткових $45 млн на підтримку українських політичних інститутів ($33 млн на "допомогу у розвитку, демократичні реформи і заохочення гендерної рівності", $6,5 млн - на навчання українських поліцейських) можна - хоч і з відомою часткою цинізму - назвати підкупом виборців.
Але, зрозуміло, справа не тільки у внутрішніх справах. У своїй зовнішній політиці Канада зазвичай йде в другому ешелоні "першого світу" і рідко виступає активним гравцем. Український напрям як раз і дозволяє їй цю проявити активність. Тут варто зазначити, що канадський прем'єр зустрівся з новим президентом України раніше, ніж американський колега останнього. Для Дональда Трампа це, зрозуміло, не має значення, але може виявитися корисним для Володимира Зеленського. У сенсі, так би мовити, консультативному. Тут, правда, варто обмовитися, що внаслідок "экоскептицизма" Трампа і після епопеї з переглядом NAFTA його відносини з Трюдо залишаються, висловлюючись дипломатично, дещо натягнутими. Так що такого роду консультації Зеленському навряд чи допоможуть - як би навпаки не вийшло. Втім, якщо не холодний, то контрастний душ у Вашингтоні його чекає в будь-якому випадку.
Але повернемося до Трюдо. Його промови напередодні і в ході зустрічі з Зеленським - знову-таки те, що потрібно обом. Підтримка територіальної цілісності України, неприйняття російської анексії Криму, засудження повернення Росії в ПАРЄ на тлі неповернення нею українських моряків і обіцянку продовження санкцій проти неї - кожен з цих пунктів, служачи чітким маркером принципово жорстку позицію Канади, піарники напевно запишуть в актив як її прем'єра, так і президента України. Подвійний профіт, що називається.
Те, що про роль саме цих двох тут можна говорити з великою натяжкою - справа вторинна. Куди важливіше, що принциповість підкріплена конкретними кроками. Насамперед - у сфері оборонного та оборонно-технічного співробітництва. Такими є як продовження до 2022 р. місії UNIFIER, в рамках якої канадські інструктори тренують українських бійців, так і "принципове", за словами Зеленського, "рішення про можливість поставок оборонного озброєння та новітньої військової техніки" - насамперед, броні. Правда, це все з розряду "майбутніх новин". І не факт, що уряд консерваторів буде дотримуватись цих угод.
Сумніватися, начебто, причин немає: досі Канада демонструвала завидну послідовність і наступність у зовнішній політиці. Але, з іншого боку, дотепер вона залишається одним з останніх прихильників лібералізму і ціннісного політики на тлі зростаючого захоплення Realpolitik як у сусідів, так і по цей бік Атлантики. Залишається сподіватися, що вона встоїть перед спокусою "прагматичних рішень". У той же час незрозуміло, про які саме типах озброєнь йдеться і від кого виходила ініціатива щодо бронетехніки. Можна припустити, що предметом розмови були бронетранспортери. З одного боку, це позитивний момент, який демонструє, що Україна - перспективний ринок, тим більше що уряд Канади вніс її в перелік держав, куди дозволено поставляти зброю. З іншого - чи не постраждають від цього вітчизняні виробники, тим більше що спільне з Канадою виробництво такої техніки теж вже налагоджено? Втім, канадські інвестиції у виробництво боєприпасів в Україні, про що говорив Трюдо, - справа хороша.
Як і інвестиції взагалі - але вони, що за минулі п'ять років стало чи не мантрою, безпосередньо прив'язані до ходу реформ. І в цьому сенсі участь Зеленського у міжнародній конференції в їх підтримку є правильним ходом. Ця конференція - вже третя. Першу в липні 2017 р. провели МЗС України і уряд Великобританії. Тоді ж були окреслені і формат, і основні меседжі: план реформ до 2020 р., боротьба з корупцією, створення незалежної судової системи. Порядок денний другої конференції, що відбулася в Копенгагені, залишилася, загалом, тієї ж - з тією різницею, що учасники визнали загрозу з боку олігархів ключових секторів економіки.
Так що нинішня конференція виявилася одночасно і стереотипної, і пікантною. Причому не тільки в силу характеру зв'язків нового президента України, але й з огляду на те факту, що захід обійшлося без українського міністра закордонних справ. Матч, звичайно, повинен був відбутися за будь-якої погоди, але ця обставина стало зайвим свідченням триваючого шторму в українській владі. Втім, цей майданчик в будь-яких обставинах добре підходить для "виходу в світ": три сотні міністрів і топ-менеджерів міжнародних структур - не найгірший ерзац саміту в Осаці.
На цьому тлі той факт, що голосували в Канаді громадяни України в основному підтримали Петра Порошенка, як і насторожене ставлення з боку діаспори (ймовірно, ледь яка впорається з когнітивним дисонансом від обіцянок Зеленського захищати українську мову і пасажів глави його офісу регіональною російською) виглядають малосущественными. А дрібниці, пов'язані з порушеннями протоколу, - і зовсім нормальними людськими дивацтвами. Начебто смішних шкарпеток Трюдо. Загалом, прийом для Зеленського виявився теплій ванні з кубиками льоду. Цілком по-канадськи.
