"Темна конячка" з Середнього Заходу. Кого Камала Гарріс обрала напарником і чого очікувати Україні

Заміщення Джо Байдена Камалою Гарріс в якості кандидата від Демократичної партії на посаду президента США у "двобої" з республіканцем Дональдом Трампом очікувано спонукало нас бодай в загальному плані аналізувати нові реалії, а саме – спробувати зрозуміти, яким же може бути наше партнерство, якщо Гарріс лишиться в Білому домі, але вже як президент.

Попередньо ж можна констатувати: політика США щодо України навряд чи зміниться у гірший для нас бік. Камала Гарріс, яка попри певний медійний аскетизм, за словами інсайдерів видання Slate, насправді, вельми і вельми активно залучена у зовнішню політику Штатів, що зазвичай не є характерним для її посади (аналогічними винятками з правил за останні десятиліття були Дік Чейні та сам Джо Байден).

Звісно, вона ймовірніше також більше уваги приділятиме правам жінок і етнічних груп в Сполучених Штатах, але українська політика у гіпотетичній наступній адміністрації цілком може стати більш рішучою, оскільки Гарріс виступає за жорсткіший політичний курс щодо Росії, є навсупір Трампу противницею ізоляціонизму і, водночас, прихильницею 5-ої статті Північноатлантичного договору. І не в останню чергу впливатиме на це команда Гарріс в Білому домі.

Власне, тому вже зараз варто звернути увагу на кадрові рішення віцепрезидентки, а саме на двох осіб – Тіма Волца і Філіпа Гордона. Адже, за інформацією The Telegraph, Гарріс в разі перемоги може замінити радника Білого дому з питань національної безпеки Джейка Саллівана, держсекретаря Ентоні Блінкена або міністра оборони Ллойда Остіна.

Волца Гарріс назвала своїм кандидатом на посаду віцепрезидента після не надто тривалого процесу співбесід, які при цьому певним чином корегувалися іншими впливовими демократами (наприклад, сенатор від Пенсильванії Джон Феттерман вмовив Гарріс не обирати своїм кандидатом губернатора цього штату Джоша Шапіро, з яким законодавець має власну історію складних взаємовідносин на межі політичних суперечок).

Гордон же є радником Гарріс з питань національної безпеки. А в США традиційно команди віцепрезидентів або їх частина залишаються з тими вже, коли вони обіймають посаду президента. Особливо це стосується радників з питань нацбезпеки.

Для кращого ж розуміння, якою може бути адміністрація Гарріс і як вона співпрацюватиме з Україною, погляньмо ближче на пана Волца і пана Філіпа.

Унікум з Міннесоти

60-річний Тім Волц народився у невеличкому (3,5 тис. осіб) містечку Вест-Пойнт у штаті Небраска, а виріс у ще менших містечках Валентайн і Бьютт, отримавши бекграунд "селюка", яким дуже пишається.

У 17 років пішов до Нацгвардії, де прослужив 24 роки. За цей час також встиг попрацювати у Віченці (Італія) з 2003 по 2004 р. на підтримку операції "Нескорена свобода". За службу отримав Медаль пошани і дві медалі "За досягнення". У відставку пішов у 2005 р. в званні сержанта-майора.

Втім іще до відставки Волц у 1989 р. закінчив державний коледж за спеціальностю "Суспільнознавство", після чого рік був викладачем в Китаї разом з іншими американськими педагогами, які поїхали від КНР в межах погодженої федеральним урядом програми від організації WorldTech.

Після Китаю повернувся до США і працював вчителем географії та тренером футбольної команди в середній школі міста Манкато (Міннесота), де у 1994 р. і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Гвен Віпл.

Волц присвятив своє життя не тільки Нацгвардії, але й викладанню. В 2001 р. підвищив власний рівень освіти – отримав ступінь магістра наук у галузі освітнього лідерства в Університеті штату Міннесота.

Втім, ще під час служби в Нацгвардії Волц зацікавився політикою. Його першим досвідом після відставки стала участь у президентській кампанії Джона Керрі у 2004 р. на посаді регіонального менеджеру штабу.

Вже за два роки його було обрано до Конгресу, при чому в переважно сільському окрузі на півдні Міннесоти, що двічі до цього голосував за Джорджа Буша. Загалом він перемагав там п’ять разів і пробув у Палаті представників США 12 років поспіль. Після чого, у 2018 р., коли з легкістю переміг республіканця Джеффа Джонсона, обрався на посаду губернатору штату, яку обіймає досі.

У цьому й полягає унікальність Волца – він ліберал-лютеранин, який в останні роки добряче полівішав (зокрема, в питанні контролю над ринком зброї), якому вдалося не просто "виживати" в консервативному середовищі Міннесоти, але й перемагати доволі сильних республіканців з неабиякими бюджетами на виборах.

Саме тому він був "білою вороною" в Конгресі в тому плані, що був єдиним демократом з сільської консервативної місцевості Середнього Заходу.

Це характеризує Волца як дійсно вправного політика і управлінця, здатного знаходити спільну мову не тільки з іншими демократами, але й консервативними виборцями і законодавцями. До речі, у 2015-2017 рр. Волц був співавтором законопроектів, більшу частину яких було подано республіканцями.

Запорука його успіху серед консервативних виборців – це імідж простого хлопця, сім’янина, який любить наукову фантастику, свій старенький International Scout, полювання на фазанів, не вживає алкоголю з 1995 р. після того, як його у нетверезому стані зупинила дорожня поліція. І попри те, що він захищає право жінок на аборти та загалом дотримується, на перший погляд, аж надто ліберальних для консерваторів поглядів.

Іншими словами – і вашим, і нашим. Тим більше, що Волц, враховуючи як стрімко зростає популярність його екаунтів у соцмережах, має неабиякий потенціал для збільшення впізнаванності і медійності.

Тому Волц, най і фактично маловідомий донедавна, навіть серед демократів, дійсно виглядає як непоганий вибір Гарріс, також з точку зору його управлінських і політичних якостей, державницького досвіду, і з точку зору протиставлення його дуету Трампа-Венса.

І це добре не лише тому, що він, ветеран, як і Венс,підсилить Гарріс, але й тому, що Волц – послідовний прихильник підтримки України, особливо з самого початку повномасштабного вторгнення Росії, яке одразу ж засудив.

А наступного дня, 25 лютого, спільно з губернатором Огайо Майком ДеВайном (республіканець) від імені дорадчого органу при федеральному уряді – Ради губернаторів – заявив про двопартійну підтримку України.

Волц також підписав указ із вимогою до відомств Міннесоти розірвати будь-які контакти з росіянами, а також закликав бізнес відмовитися від співпраці з РФ. З його ж ініціативи 6 березня 2022 р. став у Міннесоті Днем солідарності з Україною.

Окрім рішень на користь України на рівні штату Волц також бере активну участь у зовнішній політиці, контактуючи з іншими світовими лідерами.

А на другу річницю вторгнення він і голова Чернігівської ОДА В’ячеслав Чаус підписали меморандум про співпрацю між Міннесотою та Чернігівською областю в аграрному секторі. Міннесота – фермерський штат, нагадаємо. Проте там також розташовані підприємства двох оборонних гігантів — Northrop Grumman і BAE Systems, що безпосередньо залучені до надання Штатами військової допомоги Україні.

Плюс як ветеран Волц є достатньо компетентною особою в питаннях військової допомоги, а отже в питаннях національної безпеки як США, так України і Європи загалом. В цьому плані у Волца теоретично може скластися ефективна співпраця з вищезгаданим Філіпом Гордоном.

"Французький європеєць"

Доктор Філіп Гордон вважається одним з найдосвідченіших експертів Білого дому в сфері взаємодії з Європою і Близьким сходом.

Цей висококваліфікований інтелектуал встиг попрацювати на посаді керівника з питань Європи у Раді нацбезпеки в адміністрації Білла Клінтона, а також вів цей напрямок у Держдепі за часів Барака Обами і Гілларі Клінтон. Після чого заснував центр американсько-європейських відносин в Інституті Брукінгса.

Експосол США в РФ Майк Макфол по собі про Гордона пише наступне: "Ніхто в усій адміністрації Байдена не знає про Європу краще, ніж Гордон".

І дійсно цей завсідник Мюнхенської безпекової конференції, який володіє чотирма мовами (французькою, німецькою, італійською і трохи іспанською), тяжіє до Європи, і не тільки до її політики, але й до класичного футболу, ще зі студентських років у 1980 рр., коли він за обміном поїхав французького міста Тур.

Франція, вочевидь, навіки отримала чимале місце у серці Гордона, оскільки він свого часу переклав і книгу експрезидента Ніколя Саркозі, і докладно писав про ядерну та оборонну політику Шарля де Голля. Також він писав книги про Німеччину, Туреччину і Близький Схід; і є дописувачем для The New York Times, The Washington Post, Financial Times, The Atlantic, Foreign Policy та Politico, де з’являються його статті про міжнародні відносини.

В Європі вже десятки років знають Гордона і цінують його як експерта США з європейської політики, яких в Штатах стає все менше, в той час як там більшає експертів з Близького Сходу і Китаю. Тим більше, що Філіп Гордон є прихильником оборонної автономії Євросоюзу, яку послідовну просуває президента Франції Еманюель Макрон.

Втім і Гордон останнє десятиліття теж більше почав опікуватися Близьким Сходом, однак як радник Гарріс він теж був залучений у комунікацію з Україною щодо військової допомоги, тобто він добре поінформований про поточну ситуацію і не потребуватиме часу на "ознайомлення" з деталями в разі, якщо його буде підвищено до радника вже президента.

Тим більше, якщо потенційна адміністрація Гарріс загалом дійсно стане більш наполегливою і рішучою у підтримці, в тому числі військовій, України, саме Гордон як наступник "голуба" Джейка Саллівана, буде одним з тих, хто матиме серйозний вплив на безпекову і оборонну політику США.