Тіло державної ваги. Чому в Росії вибухнув вакцинний бунт

Днями "Левада-центр" і "Відкриті медіа" опублікували результати спільного опитування, згідно з яким 58% громадян РФ не підтримують ідею обовʼязкової вакцинації від коронавірусу, а 66% впевнені, що щеплення в принципі повинні бути добровільними. Схвалюють примусову вакцинацію всього 20% опитаних.

Вакцинний бунт

Серед противників обовʼязкової вакцинації 18% не довіряють саме російській вакцині, а ще 10 — вакцинам взагалі. Так чи інакше, більше половини (54%) опитаних чесно визнають, що не готові зробити щеплення. При цьому відсоток готових вакцинуватися, згідно з опитуваннями "Левада-центру", поступово падає. Цікаво, що кількість людей, які сподіваються вакцинуватися за кордоном, становить всього 2%. Всі інші, навіть не бачачи для себе альтернативи у вигляді зарубіжної вакцини, все ж не готові робити щеплення російською. Третина з них побоюється побічних наслідків, 20% респондентів згодні вакцинуватися тільки після закінчення всіх випробувань, а 16% в принципі не бачать сенсу робити щеплення від COVID-19.

Схожі цифри наводять і Центр соціального проектування "Платформа" і компанія Online Market Intelligence. При цьому соціологи стверджують: принципових "антипрививочників" — меншість серед тих, хто не має наміру вакцинуватися від коронавірусу (11%). Серед основних причин і тут на першому місці спостерігається страх перед побічними ефектами, "недовіра до будь-яких препаратів, які виходять на ринок у такий короткий термін" і невіра в ефективність вакцини.

Показово, що окремі релігійні діячі, які виступають проти вакцинації настільки люто, що порівнюють її з вторгненням фашистів і концтабором, при цьому підкреслюють, що не є переконаними антипрививочниками. Більш того, вони ставлять в приклад кампанії вакцинації, що проводилися в Радянському Союзі, і викликають на захист своєї нинішньої позиції цілком політичний аргумент: "Нинішня влада не зацікавлена в здоровʼї власних громадян". Найдивовижніше, на перший погляд, тут те, що саме ця думка стала особливо популярною у тих, кого ще недавно вважали абсолютними лоялістами.

Самогубний конформізм

Втім, подібні одкровення не повинні дивувати. Рівень недовіри "глибинного народу" влади, яка його постійно обманює, завжди був високий, однак лише мала його частина виливалася назовні у вигляді вуличних протестів. Ще більше пʼяти років тому я відзначала, що основною реакцією російської більшості на будь-яке погіршення їхнього життя є бажання за всяку ціну повернути собі відчуття втраченого комфорту, почуття захищеності і стабільності, а головним засобом тут виступає конформізм. Можна виділити три стадії примирення російських обивателів з кожною новою витівкою уряду.

По-перше, це спроба по можливості відмежуватися від основної групи, проти якої був спрямований черговий удар. До тих пір, поки репресії влади стосувалися окремих категорій людей, всі інші намагалися радіти тому, що не належать до Свідків Єгови, прихильників Навального, кримських татар, далекобійників, пенсіонерів, жителів відселених московських пʼятиповерхівок і інших постраждалих категорій, а значить, чергові нововведення і заборони не торкнуться особисто їх. Росіяни звикли до того, що в їхній країні з ким завгодно в будь-який момент може статися що завгодно, і самого факту того, що сьогодні це сталося не з ними, багатьом вже досить для щастя.

Друга стадія, яка настає, якщо відмежуватися не вийшло, — це спроба переконати себе, що нічого, по суті, не змінилося, і нововведення цілком терпимі. Якщо ж і цей прийом зазнав фіаско, настає третя стадія — спроба переконати себе в правильності і необхідності чергових обмежень і заборон, і повірити, що черговий удар по нормальному життю був вимушеним, правильним і вжитим для їхнього ж блага.

Таким чином, пасивність, апатія, бажання максимально віддалитися як від влади, так і від "проблемних" груп в поєднанні з майже самогубним конформізмом довгий час створювали видимість лояльності. Однак у всіх перерахованих тактик була одна важлива підстава: невтручання держави в побутову сферу. У країні, де були максимально зачищені політичні свободи, а найменша економічна активність можлива тільки під дахом бандитів або спецслужб, тільки побутова сфера залишалася тим простором свободи, завдяки якій люди могли повертати собі "ілюзію нормальності". Звична повсякденність дозволяла заплющувати очі на беззаконня і переконувати себе, що "нічого не змінилося", "нас це не торкнеться" або "так було потрібно".

Реакція на вакцинацію показала: росіяни зовсім не готові підпускати державу так близько до себе і сприймають спроби регламентувати побут і, вже тим більше, тілесну цілісність як пряму агресію. Драматично, що така реакція прокинулася, коли йдеться про дійсно небезпечну і смертельну хворобу, проте вона лише відображає тенденцію, що давно існувала.

Жертви власної пропаганди

Ще одним фактором, що вплинув на зростання ковід-дисидентства і антивакцинаторських настроїв, є власна російська пропаганда. У той час, коли пандемія коронавірусу вже вирувала в Європі, російські федеральні телеканали практично відкрито оголошували епідемію "підступами Заходу", покликаними приховати системну кризу "англо-саксонської цивілізації" під виглядом нової глобальної катастрофи. Показово, що навіть в кінці березня 2020 року, коли офіційна влада вже не могла приховувати, що Росія охоплена епідемією, близький до російського Міноборони сайт "Військовий огляд" все ще писав, що пандемія була свідомо запущена "глобальними елітами", щоб списати на неї крах західної цивілізації.

Потім, навіть в розпал епідемії у власній країні російська пропаганда продовжувала вдаватися до конспірологічних теорій про британське або американське походження вірусу, що транслюються навіть відомчими російськими ЗМІ. Для ультраправої аудиторії поширювалися ще більш радикальні теорії про те, що "Світовий уряд" спровокував пандемію, щоб знищити "зайве" населення, обґрунтувати геноцид, ослабити державу і управляти скороченим людством".

Кремль не тільки не переслідував радикалів-конспірологів, а й надавав їм досить широкі майданчики для вираження своїх поглядів, наприклад, на федеральному інформаційному агентстві REGNUM. На початку травня минулого року відомий російський режисер Микита Михалков у своїй авторській передачі оголосив, що вакцина від коронавірусу, яка розробляється в США, насправді є чипізацією, що проводиться Біллом Гейтсом для контролю над людьми і скорочення населення Землі. 2 травня влада схаменулась, і передача була в спішному порядку знята з ефіру телеканалу "Росія 24", однак залишилася на Youtube, де набрала сотні тисяч переглядів.

Основний сенс конспірології зводився до того, що коронавірус був створений західними спецслужбами, щоб потім, під приводом вакцинації від нього, позбутися від "зайвого" населення планети, забезпечити контроль над людьми і змінити їхній генофонд. До цього додавалися моторошні історії про нібито високу смертність після західних вакцин, які природним чином переносилися населенням і на російський "Супутник". Словом, пандемія і вакцинація були органічно включені в загальну систему антизахідної пропаганди.

У звʼязку з цим цілком логічно, що будь-які наступні спроби російської влади переконати населення вакцинуватися стали сприйматися споживачами такої пропаганди як доказ того, що країна "знаходиться під зовнішнім управлінням" і "місцева еліта виконує накази світової еліти зі знищення власного населення", тобто є агентами того самого "Світового уряду". Ці аргументи поширюють в першу чергу люди антизахідних поглядів, що відрізняються "ура-патріотизмом" правого або лівого спрямування, які роками зрощувались офіційною пропагандою.

"Не як у людей"

Третій блок недовіри до російської вакцини повʼязаний з недовірою до будь-яких препаратів російського виробництва як таких — на відміну від попередніх конспірологічних теорій, цілком обґрунтованою. Масла у вогонь підлила і російська влада, схваливши вакцину ще до того, як вона пройшла третю фазу клінічних випробувань, тобто фактично продемонструвавши населенню, що на них випробовують неперевірений препарат. До слова, "Супутник" досі не отримав схвалення ВООЗ і ЕМА.

Досить позитивна публікація про російську вакцину в авторитетному медичному журналі The Lancet могла дещо розвіяти скептицизм, проте не варто забувати, що російська пропаганда до цього посилено звинувачувала The Lancet в ангажованості. Тому не дивно, що для "глибинного народу" ця публікація не тільки не додала "Супутнику" довіри, але і зайвий раз підтвердила, що "російська влада виконує змову світової закуліси". Особливо після того, як в тому ж виданні вийшов матеріал, який спростовує попередню публікацію, а Словаччина заявила, що отриманий нею вакцинаційний матеріал не відповідає описаному в журналі і відмовилася від закупівлі.

Словом, ситуація з вакцинацією розкрила всі давно визрілі гнійники сучасної Росії: тотальна впевненість в зловмисності влади і неприйняття її втручання в повсякденне життя, а також недовіру російської продукції і запевнення чиновників, що парадоксальним чином поєднується з вірою в антизахідну пропаганду і зростанням радикально-патріотичних настроїв.