Театр одного глядача. Що Путін хотів зробити з брусницею?

Що стосується вішалки, туалету та інших дрібних радощів життя, включаючи навіть крісла в залі і дах над ним, то їх у такому театрі може і не бути зовсім, оскільки на тлі величі Путіна ці дрібниці просто губляться.

Минулої неділі на телеканалі "Росія 1" вийшов первый випуск нової щотижневої програми Володимира Соловйова "Москва. Кремль. Путін". Її зміст в короткому переказі виглядало так.

Анонс. Що Путін хотів зробити з брусницею (правда, інтригує?). Як Путін гуляв по горах, втомивши супроводжуючих. Чи потрібна в тайзі охорона Путіну. Кого любить Путін.

Перший основний блок. Путін — спаситель пенсіонерів. Путін безперервно літає між часовими поясами. Путін невтомний. Путін подивився як живе Сибір. Путін спускався в шахту і зустрів там дуже задоволених шахтарів. Глави регіону починають щось робити для людей тільки в присутності Путіна й за його прямою вказівкою. На щастя, Путін про це знає.

Що стосується відеоряду, то в кадрі Путін був явлений у двох видах: Путін набряклий і Путін моложавий. Один на одного обидва Путіна були зовсім не схожі, їх ніяк не можна було прийняти за одну людину. Зате як два актора, загримовані на одну роль, вони виглядали цілком органічно.

Таке буває у будь-якому театрі: по парних числах грає народний артист Набряклий, по непарних, другим складом — заслужений артист Моложавий, також вони підміняють один одного, якщо хтось піде в запій. Глядачі легко миряться з цієї умовністю, а дух героя, відворення Набряклими і Моложавим, вільно майорить над сценою. Однак повернемося до передачі.

Другий основний блок. Путін їздить по країні по кілька разів на тиждень, щоб побачити, як живуть люди. Він бачить багато нового. Треба думати, що раніше, всі попередні 19 років, він цього не бачив, а тепер не намилується.

Путін — спаситель пенсіонерів. Ця тема жевалась дуже довго. Ймовірно, автори вирішили що літні люди не зможуть запам'ятати, хто їх спаситель, з одного разу. Зокрема жінки, вони для Путіна важливіше всього. Тому він і знизив їм восьмерочку до пенсії, яку накинула було Держдума, до пятерика. Пролунав у передачі і повний патетики питання: навіщо це, мовляв, президент щось робить з пенсіями, якщо міг би нічого не робити до закінчення президентського терміну? Пояснення вийшли багатослівними, але непереконливими. Ймовірно, тому, що вони обережно обійшли найбільш очевидний відповідь: Путін не вважає, що цей термін у нього останній, адже тривалість життя зростає. Тезис про зростання тривалості життя теж пережевывался на всі лади. І звичайно, пенсіонерам пояснювали, що вони будуть жити добре, повторюючи одне і те ж знову і знову з незначними варіаціями: пенсіонери будуть жити добре, дуже добре, вони ні за що не будуть платити, у них будуть пільги, президент так сказав. Пенсіонери будуть жити добре. Добре будуть жити пенсіонери. Жити будуть пенсіонери добре. Будуть жити пенсіонери добре. Особливо жінки. Жінкам буде особливо.

Третій основний блок. Президент пролетів через грозу. Президент спілкувався з дітьми у Сочі, де пройшла блискуча зимова Олімпіада. Всі стадіони в Сочі віддадуть дітям. І готелі. Та медіацентр. (Все одно ці сараї більше нікому не потрібні, та й руйнуються, оскільки збудовані тяп-ляп, по-російськи, хоча більшість будівельників були заробітчан-іноземців, яких кинули не заплативши.) Як формується робоча тиждень президента. Що сталося несподівано для Пєскова. (Ні за що не здогадаєтеся що, хоча відповідь очевидна: похорон Кобзона!) Путін любить дітей. Путін любить людей. У рідкісні хвилини, коли Путін не любить дітей і людей, він займається спортом. Він щодня пробігає кілометр.

Путін любить різних тварин. Його люблять козероги. Вони визнали його своїм. А ведмеді Путіна своїм не визнали, і тому він ходить по тайзі з охороною.

Наступного тижня до Путіна приїдуть гості з В'єтнаму, а Путін поїде куди-небудь за кордон. Куди? Куди-небудь. Ще поїде у Владивосток на економічний форум, де будуть також глави Китаю, Японії і Південної Кореї. Ні, тільки Південній. Ні, Владивосток поки не закордон.

Тут останнім часом різні типи стали публікувати спогади про Путіна. Все це не відповідає реальності, а російська сторона ніколи нічого не пам'ятає, дотримуючись правил пристойності.

Путін йде в гору 8 км і знайшов білі гриби і брусницю, а міністр оборони знайшов маслюків. Путін сидить на обриві. Путін пливе на човні повз підкореної ним гори, на якій, по всій імовірності, в пам'ять про це споруджений скромний обеліск. Шойгу ходив у гори один, без Путіна, але його вершини були нижчі згідно субординації. А глава Туви після походу по горах з Путіним взагалі не може ходити.

Путін пересаджує кедр, у якого не було шансів вирости без Путіна. Путін знайшов воду і зварив чай з місцевих трав. Такою була тиждень президента Володимира Путіна.

Треба сказати, що радянська лениниана і навіть брежневиана були менш пафосні, та й виглядали цікавіше. Новий виріб Соловйова по мірі смутності впритул підійшло до прямим трансляціям партійних з'їздів останніх років СРСР. Правда, поки воно не перевершило їх, але це попереду, адже немає такого дна, що не пробило би радянське телебачення.

Я не обмовився — воно в Росії радянське. Кілька гипетрофированное, але, тим не менш, саме радянське. І Соловйов — цілком радянський держслужбовець-телеведучий, одягнений у френчі з алюзією на Сталіна, хоча з причини загальної деградації російського виробництва шити їх йому доводиться в Австрії. Втім, цей факт особливо не афішується. Хто буде це дивитися? Ну, як, хто — радянські люди! Їм це точно має сподобатися і образ вождя, і алюзії на Сталіна. Хоча Соловйова, звичайно, цікавить тільки один радянський людина — Путін-глядач, від якого залежить величина вмісту Соловйова, що дозволяє йому виписувати з Австрії сталінські френчі.

Тут ми підходимо до найцікавішого: навіщо все це потрібно взагалі? Задля самомилування? Але Путін все ж надто раціональний, щоб отримувати задоволення від факту споглядання себе на екрані, до того ж за два десятиліття у влади це йому повинно було неабияк набриднути. Отже, Путін — а вихід такої передачі, безсумнівно, стверджував він особисто, — хоче впливати на передбачувану аудиторію. Але де ця аудиторія? І чи є вона у такої передачі взагалі?

Звичайно, прагнення попіарити себе на теле - чи кіноекрані, поставши людяним іншому народу, властиве всім диктаторам. Ступінь успіху таких підприємств залежить від правильно обраної тактики. Краще всього працює особиста присутність перед глядачами і прямий діалог, що симулює "розмова з народом". І всі успішні шоу такого роду були побудовані саме і тільки на симуляції особистого контакту. Приміром, "Алло, президент" Уго Чавеса, в якому Чавесу міг поскаржитися на життя і розповісти про свої проблеми будь-який житель Венесуели — на практиці, не будь-якої, звичайно, і не про всякі проблеми, але передача позиціонувалася саме так. Або "Команда" Рамзана Кадирова, яка вийшла на "Росії 1" у 2016 р., в якій глава Чечні "добирав собі помічника", причому стати їм у теорії міг будь-який глядач, незалежно від статі, віку, соціального статусу та рівня освіти.

Але Путін до такого не готовий, причому відразу з кількох причин, головна з яких — постійний страх. З-за цього страху Путін не спілкувався з народом — з цим народом — приблизно стільки ж років, скільки він перебуває при владі. Всі його масовки підставні, і це легко доводиться одними і тими ж персонажами, які сьогодні можуть бути фермерами, завтра рибалками, а післязавтра будівельниками. Весь "свій народ" для масовки Путін возить з собою. А про реальний народі він дізнається від облесливого і рептильного оточення, прагне зберегти своє місце біля тіла вождя. І тому його шоу вийшло свідомо провальним.

Одним словом, на наших очах, хоча і в дещо фарсовому вигляді, повторюється історія СРСР. Вона вже давно повторюється в Росії в усьому і ось зараз повторюється і в інформаційному форматі. В СРСР "партія і уряд", а також особисто "дорогий Леонід Ілліч" апелювали до радянського людині, портрет якого їм намалювала їх обслуга: середніх років, скромному, тверезого, з партійним або комсомольським квитком, що стежить за ходом чергового пленуму і обсуждающему його рішення на комсомольському або партійних зборах. Верхівка СРСР, десятиліття не ступавшая на вулиці, по якій ходили звичайні жителі Союзу, — навіть на московські, всерйоз вважала, що такі люди десь є, і була дуже здивована, зіткнувшись з реальністю.

Приблизно ті ж процеси і з тим же передбачуваним фіналом стартували зараз в Росії завдяки новому шоу Соловйова. І в нього обов'язково з'являться клони і наслідувачі, оскільки на такі видовища є замовлення. Добре оплачений замовлення, хоча і досить вузькою, з одного тільки глядача, аудиторії.