Тайванський прецедент. Які наслідки для України матиме маневр британських законодавців

Зокрема про це йдеться у присвяченій Індо-Тихоокеанському регіону доповіді комітету із закордонних справ Палати громад, оприлюдненій 30 серпня, на тлі візиту очільника британського МЗС Джеймса Клеверлі до Пекіну, де він закликав КНР допомогти припинити війну Росії проти України.

Китай, як відомо, заперечує державність Тайваню (Китайської Республіки) і наполягає на дотриманні світом принципу "єдиного Китаю". Водночас очільниця вищезгаданого парламентського комітету Алісія Кернс заявила, що позиція Китаю Британії відома, але "ми як комітет її не приймаємо".

Тим паче, що не Лондон першим розпочав ставити під сумнів територіальну цілісність Китаю, а навпаки, лідер Сі Цзіньпін під час візиту президента Аргентини Альберто Фернандеса до Китаю у спільній заяві оголосив британські Фолклендські острови частиною Аргентини.

Автори доповіді зазначають, що Тайвань має всі ознаки державності – постійне населення, визначену територію, уряд, взаємовідносини з іншими державами. Але йому бракує лише більшого міжнародного визнання, додають вони.

У Пекіні на доповідь відреагували очікувано негативно. Речник МЗС КНР Ван Веньбінь закликав парламент Британії дотримуватися принципу "єдиного Китаю" і припинити "посилати неправильні сигнали сепаратистським силам, які виступають за незалежність Тайваню".

Тайбей, як пише Taipei Times з посиланням на пресреліз МЗС, навпаки подякував британським парламентарям за увагу до Тайваню і загалом до регіону, де зростає загроза з боку КНР; і нагадав, що вважає Велику Британію своїм надважливим партнером. 

До зміцнення відносини з Тайванем британський уряд закликає і комітет із закордонних справ Палати громад: "Велика Британія могла б налагодити тісніші відносини з Тайванем, якби не була надто обережною через страх образити комуністичну партію Китаю…Велика Британія має послабити власні обмеження щодо того, хто може спілкуватися з тайванськими офіційними особами. США та Японія показали, що спілкування можливе навіть на найвищому рівні".

Законодавці також конкретизували можливу співпрацю – разом з Тайванем і Японією взаємодіяти у сферах кібернетичної та космічної оборони.

Глобальна Британія

Лондон в межах концепції "Глобальної Британії", сформованої після Brexit, і посилення взаємовідносин зі Сполученими Штатами з 2020 р. послідовно втягується у протистояння з КНР, що прагне посісти місце світового "гегемона" замість США.

Вельми показовою була реакція ще уряду Бориса Джонсона на створення Пекіном через ухвалення закону про національну безпеку механізмів жорстких репресій щодо опозиції у Гонконгу, який до 1997 р. належав Британії. У відповідь на дії КНР Лондон розширив візові можливості для власників паспортів британського громадянина за кордоном (BNO). Таким чином гонконгці отримали можливість перебувати на території Сполученого Королівства 12 місяців замість шести, а також право на роботу і навчання; і спрощення процедури отримання британського підданства.

А вже в березні 2021 р. британський уряд ухвалив нову оборонну доктрину, в якій пріоритетним визначено Індо-Тихоокеанський регіон як потенційний "двигун економічного зростання" в усьому світі.

Крім того, Лондон після ухвалення з Вашингтоном Нової Атлантичної хартії, разом з США та Австралією створив військово-політичний союз AUKUS, який з часом може розширитися за рахунок Японії, Південної Кореї, тощо. А отже, стати дійсно вагомою противагою китайській експансії в регіоні.

Кейс з комітетською доповіддю є продовженням політики уряду Джонсона щодо Індо-Тихоокеанського регіону. І вона може стати також певним інструментом стимулювання союзників по НАТО з ЄС до більш активної участі у протистоянні з Китаєм, адже доповідь відкидає політку "єдиного Китаю" і розігрує карту Тайваню, напруга довкола якого значно зросла після повномасштабного вторгнення РФ до України через військову активізацію КНР (подекуди у взаємодії з РФ) біля острову.

Простіше кажучи, британські законодавці вразили Китай у найболючіше місце. І це є елементом не просто стримування КНР у регіоні, але вже своєрідним політичним наступом на авторитарний Пекін з його планами майбутнього домінування і підтримкою режиму Путіна. І дуже схоже на те, що Вашингтон був у курсі планів комітету, оскільки синхронно надійшло повідомлення про схвалення Держдепом першої військової допомоги Тайваню за програмою для суверенних держав на суму $80 млн.

Сигнал і аргумент

Втім, варто зазначити, що у цього британського маневру є зворотній бік, який може нести негативні наслідки вже для України саме через те, як Москва використає прецедент для риторичної легітимації окупації українських територій і може заразом наново витягнути з нафталіну Януковича, Азарова та інших "регіоналів". Тобто йдеться про аргументи для подальшого спотворення дійсності й історії.

Попри те, що між створеним Кремлем міфом про "один народ" і кейсом Тайваню існує величезна відмінність.

Якщо ми з росіянами ніколи не були цим "одним народом", то влада Тайваню, наприклад, а з нею і Штати до речі, не приймає наратив про окрему націю.

Заселення Тайваню, за даними археологів та істориків, почалося ще 6 тис. років тому людьми з південно-східного Китаю, яких вважають предками сучасних корінних народів острову (хокло, хакка, тощо), чиї мови належать до австронезійської мовної родини. На сьогодні 95% населення Тайваню становлять ханьці (домінуюча етнічна група Китаю).

Наступна хвиля переселення з Китаю відбулася вже в епоху колонізаторства, коли у 1603 р. на острів прибув китайський експедиційний флот. За 45 років було створено префектуру Тайвань.

А от Китайською Республікою острів став уже після громадянської війни у Китаї між Гомінданом і комуністами. Коли націоналісти програли війну, вони перебралися на Тайвань і створили у Тайбеї тимчасову столицю, водночас КПК у 1949 р. проголосила створення Китайської Народної Республіки. Обидві республіки не визнають одна одну. І КНР прагне отримати повний контроль над Тайванем.

Тож, як бачимо, відмінність між російською і китайською експансіями є і вона суттєва. Хоча вона не завадить російським пропагандистським ресурсами притягнути за вуха цей приклад. І вже з акцентом саме на західній аудиторії. Це раз. По-друге, прецедент буде використано Росією на політико-дипломатичному рівні у міжнародних організаціях (ООН, наприклад) і судах; під час налагодження тісніших відносин з Глобальним Півднем.

Проте з іншого боку, британські законодавці своєю підтримкою Тайваню (який, нагадаємо, теж надає нам велику допомогу у відновленні країни) де-факто висловили сумнів у легітимності влади у КНР – не тільки Сі Цзіньпіня, але й Мао Цзедуна, Дена Сяопіна, Цзян Цземіна і Ху Цзіньтао.