Тальятелле з ароматом російського газу. Про що Байден вирішив не домовлятися з Меркель

15 липня Ангела Меркель прибула до Вашингтона — швидше за все, вже з останнім візитом як канцлера Німеччини. Її зустріла і привітала віце-президент Камала Харріс. Разом вони поснідали в Військово-морської обсерваторії. На території її комплексу, закладеного в 1842 р., розташована також резиденція віце-президентів США.

Харріс, яку вважають ймовірною спадкоємицею Байдена, як повідомляють в Білому домі, обговорила з гостею "внутрішні і міжнародні питання, включаючи поточні проблеми, історію відносин між двома країнами".

Що до президента США Джо Байдена, то з нагоди прибуття давньої приятельки і її чоловіка Йоахіма Зауера, він закотив "гулянку" в Білому домі.

Компанію їм склали кілька конгресменів, колишніх і нинішніх чиновників, наприклад, держсекретар Ентоні Блінкен, його попередники Хілларі Клінтон і Колін Пауелл; а також лідери республіканців у обох палатах Конгресу — Мітч Макконнелл і Кевін Маккарті.

Пригощали гостей хрусткими тальятелле з соусом з морського окуня. Так завершився вечір того дня. Вийшло дійсно лампове, сентиментальне прощання з багаторічною главою німецького уряд, що піде на пенсію цієї осені, .

І, в принципі, цією нотою була пронизан весь візит Меркель до Вашингтона.

Ні, звичайно, вона прибула до столиці Сполучених Штатів в надії утрясти деякі питання у відносинах з адміністрацією Байдена, а можливо, і Харріс, для свого наступника.

Але Байден вирішив не розставляти крапки над "i" щодо спірних моментів. Їх зустріч пройшла під гаслом "За все хороше і проти всього поганого". Про що свідчать підписані угоди і заяви, озвучені під час спільного брифінгу, що відбувся ввечері.

Так, Байден і Меркель підписали "Вашингтонську декларацію", яка передбачає створення міжурядового майданчика з красивою і пафосною назвою "Німецько-американський форум майбутнього".

За словами президента США, цей документ підтверджує "нашу прихильність твердим демократичним принципам, які лежать в основі обох наших країн, а також те, як ми будемо їх застосовувати, щоб відповідати на найбільш значущі виклики сьогоднішнього і завтрашнього дня".

Фактично угода закріплює ідеологічну установку Байдена "Демократії проти автократії". І, відповідно, головним елементом просування цієї парадигми в контексті забезпечення безпеки Європи є Організація Північноатлантичного договору (НАТО).

Крім того, лідери підписали документ про партнерство в галузі енергетики та захисту клімату, який декларує прихильність країн боротьбі зі зміною клімату, розвитку "зеленої енергетики" і підтримки енергобезпеки.

Два камені спотикання — Китай і СП-2

Китай. Погляди Меркель і Байдена на те, якими мають бути відносини з Китаєм, значно відрізняються.

Якщо 46-й президент, як і його попередник, небезпідставно вважає КНР головним суперником США і готовий вибудовувати багаторівневу систему стримування Піднебесної, то Ангела Меркель дотримується іншої думки.

Так, вона розуміє, що в Китаї порушуються права людини, що Пекін використовує вакцини дипломатію для поширення впливу, але канцлер також виступає за більш гнучку політику з важливим торговим партнером Німеччини.

Байден, за даними американських ЗМІ, прямо заявив Меркель, що з Китаєм потрібно поводитися жорсткіше. Глава уряду ФРН же наполягає на тому, що з Китаєм потрібно співпрацювати з низки питань: наприклад, по боротьбі зі зміною клімату і пандемією Covid-19.

Але категорично відкидати діалог зі Сполученими Штатами за китайським питання вона також не збирається, сподіваючись, що в майбутньому відносини Вашингтона і Пекіна все ж стабілізуються.

"Північний потік-2". Ось тут у Байдена і Меркель куди більше проблем.

Господар Овального кабінету зробив крок назустріч канцлеру під тиском радників, які вважають, що протидія СП-2 зашкодить відновленню нормального діалогу з Берліном.

Він скасував введення санкцій відносно оператора трубопроводу Nord Stream AG, залишивши в силі обмежувальні заходи, спрямовані проти судів і компаній, зайнятих в будівництві газопроводу.

У той же час Меркель, як головний лобіст проекту, розраховувала, що їй вдасться переконати американського президента ще більше послабити хватку.

Її надіям не судилося збутися. Хоча Джо Байден публічно жорстко не критикував Берлін за підтримку російської труби, обмежившись "стурбованістю", але і не дав Меркель ніяких натяків на готовність дати СП-2 зелене світло.

Тобто ймовірність того, що Штати не скасують санкції проти страховиків, що не дозволить трубопроводу запуститися, як і раніше дуже висока. Замість цього канцлеру довелося задовольнитися пропозицією президента США попросити їх радників спільно подумати над тим, які "практичні заходи" можна зробити, щоб не виникла загроза енергетичній безпеці Європи і України з боку Росії.

І не сказати б, що радники зможуть визначити і погодити дійсно ефективні заходи "дресури" режиму Путіна, якщо той раптом повністю припинить транзит блакитного палива через територію України. Тим більше що "Газпром" вже почав скорочувати обсяги газу, який йде в Європу по українській ГТС. Меркель залишалося лише непереконливо завіряти американських партнерів у тому, що СП-2 не замінить ГТС України, а "доповнить" її.

Так що ідея Байдена спустити питання до рівня обговорення його радниками є радше спробою затягнути процес обговорення, з огляду на те, що нинішній уряд Німеччини наполягає. А президент США не бажає ставити під загрозу свій проект по відродженню трансатлантичного партнерства і співпраці з Берліном в перехідний період.

Куди безпечніше дочекатися осені, коли стане відомо, яким буде новий федеральний уряд Німеччини і хто його очолить в результаті. Поки можливі два варіанти майбутньої коаліції: партія Меркель, "Зелені" (противники СП-2), Вільна демократична партія; і партія Меркель, соціал-демократи (прихильники СП-2), Вільна демократична партія.

Потрібно враховувати і те, що всередині меркелевського ХДС немає єдиної думки щодо "Північного потоку-2". Там є як прихильники, так і критики проекту.

До останніх, наприклад, відноситься видатний християнський демократ і "спец" по Росії Родер Кизеветтер, з доповіддю для внутрішнього користування якого ознайомилася газета Der Spiegel. І він прямо говорить про те, що керівництво Німеччини, в тому числі вірогідний наступник Меркель Армін Лашет, зайняли неправильну позицію по СП-2.

Не менш важливо і те, що реалізації проекту намагаються перешкодити і всередині ЄС. І їм вдається. Так, в 2016 р. Єврокомісія дала добро на розширення доступу "Газпрому" до трубопроводу Opal, що поєднує першу гілку "Північного потоку" з газотранспортною системою Центральної і Західної Європи.

Варшава це рішення оскаржила в суді в 2019 р. І Європейський суд підтримав сторону Польщі, заборонивши "Газпрому" використовувати більше 50% потужностей цього газопроводу. Втрутилася Німеччина: подала апеляцію до Європейського суду юстиції. Але днями той її відхилив. Та ж ситуація і з другої ниткою трубопроводу: "Газпром" не зможе використовувати його на повну потужність.

Ну, а якщо Штати не змінять своєї позиції щодо санкцій, то і решта 50% можуть скоротитися до 0%.