Образити Кремль. Як Дуда Зеленському незручне зробив пропозицію
Церемонія з нагоди визволення концтабору Аушвіц-Біркенау, на яку 27 січня приїжджають представники десятків країн, це найбільш масштабна можливість обговорити питання історичної пам'яті в Польщі. В цьому році вона стала противагою конференції в єрусалимському Яд Вашемі, де головний голос був наданий Володимиру Путіну.
Чому Дуда вибрав Зеленського?
Варшава очікувала від єрусалимського виступу Путіна продовження історичних претензій до Польщі, які Кремль висловлює з грудня. Польський президент Анджей Дуда навіть зібрав спеціальний штаб істориків, які спланували можливі теми закидів Москви, написали статті і викупили їх розміщення у світовій пресі.
Однак Путін у Яд Вашемі був м'яким до поляків, а замість цього дорікнув в антисемітизмі українців і балтійські народи. Вразило Путіна те, що його нападу консолідують поляків? Або те, що польський президент, а за ним і литовський, відмовилися їхати в Яд Вашем з-за виступу господаря Кремля, зробивши цим резонанс у міжнародних ЗМІ? Або, можливо, в той момент вигідніше було виставити напоказ антисемітизм українців, а не поляків? Або це звичайний хаос "веж Кремля"?
У будь-якому разі одразу після виступу Путіна в Яд Вашемі польська опозиція дорікнула Дуду: мовляв, вимагав міжнародного відсічі атак Кремля, а сам не став на захист партнерів з України та країн Балтії.
Це може бути одним з тлумачень того, чому Дуда вибрав Зеленського. І чому заговорив про спільне святкування сотої річниці Варшавської битви 1920 р.
Як Дуда забув про українців
За тиждень до зустрічі польського і українського президентів у "Газеті виборчій" з'явився текст історика і радника попереднього президента Броніслава Коморовського Томаша Наленча. Він звинуватив Дуду в тому, що, плануючи масштабні святкування перемоги Пілсудського над більшовиками і відображення більшовицького наступу на Захід, нинішній глава польської держави забув про найважливішому союзника Варшави - петлюрівської Україні.
"Ставкою в боротьбі з Радянською Росією була не тільки незалежність Польщі, але й України. Глава держави і головнокомандуючий Юзеф Пілсудський бачив найбільшу загрозу для незалежності в російському імперіалізмі, - зазначив Наленч. - Це бачення було важливим стовпом польської політики протягом останніх десятиліть. Всі польські президенти, праві чи ліві, вміло грали роль захисників проукраїнського курсу польської політики. Це змінилося в 2015 році з приходом до влади Піс. Нова влада все частіше асоціювалася з радикальними націоналістами, які бачили в українцях ворога, а не друга. Варшава більше не стоїть стіною за Київ. Вона також не грає ролі його адвоката в Європейському Союзі. Сьогодні польсько-українські відносини - найхолодніші за останні 30 років".
В той же день, коли було опубліковано лист Наленча, з'явилася інформація про чергове оскверненні українського пам'ятника на горі Монастир у Підкарпатському воєводстві Польщі.
"Ми спостерігаємо дії, спрямовані на підрив добросусідських відносин Польщі, на цей раз з Україною, - прокоментував польський МЗС. - Ми з жалем сприйняли черговий провокаційний інцидент в Монастирі. Відповідні органи будуть розслідувати це питання".
Мова цього твіту був винятковим: досі Варшава намагалася обтічно коментувати акти вандалізму проти українських пам'яток. Зате про провокації, третій стороні і спробах погіршити добросусідські відносини зазвичай говорив у таких випадках Київ.
Варшава - у випадку останнього інциденту - усвідомлено прийняла "київський" мову. Це пояснює контекст зустрічі Дуди з Зеленським перед церемонією в Аушвіці.
"Дружба проти Росії"?
Анджей Дуда зараз фактично в стані ведення виборчої кампанії. Від його перевиборів буде залежати доля того, чи втримає Піс монополію на владу в Польщі. Поки ще не призначена дата виборів, але, швидше за все, вони відбудуться 10 травня, через день після параду в Москві. Це дає шанс Дуді звернутися до народу у суботу, 9 травня, під час дня тиші як чинному президенту Польщі. Таким чином, російські атаки на Польщу і битву з російською історичною політикою в цілому можна зробити важливим елементом виборчої кампанії.
Очевидно, що апарат Дуди в останній тиждень прийняв саме таке рішення. Тому реакція на інцидент в Монастирі була іншою, ніж досі, і тому Зеленський запрошений разом святкувати соту річницю Варшавської битви. Цим рішенням Дуда вибиває аргументи у польської опозиції - а саме вона почала говорити про атаки Кремля на Польщу, критикуючи владу за слабкий опір.
Створення хоча б на час кампанії антикремлівської коаліції також вигідно для "західного фронту. Варшава вступає в черговий конфлікт з Єврокомісією щодо наступу на судову систему. Кремлівські атаки і боротьба з ними можуть стати хорошою заміною порядку.
Тут не треба навіть застосовувати зусиль - половину брудної роботи Кремль зробить сам. У зустрічі Дуди з Зеленським більш важливим стало те, як відреагувала Москва, ніж те, що заявили самі президенти.
"Український президент став на бік Варшави в історичній суперечці з Москвою, вперше поклав провину в розв'язуванні Другої світової війни й на СРСР. Візит до Польщі був покликаний згладити скандал, викликаний відмовою українського лідера від відвідування Міжнародного форуму пам'яті жертв голокосту, що відбувся у Єрусалимі 23 січня. Другий завданням стало зняття розбіжностей між Києвом і Варшавою, загострених на грунті різного трактування "спільного трагічного минулого" і діяльності Степана Бандери. Підґрунтям для консолідації Києва і Варшави залишається "дружба проти Росії"" - написав про зустріч "Комерсант".
Це і справді відмінний хід. З одного боку, - очевидний виклик Кремлю, який, власне, радянську версію історії ХХ ст. нав'язує - в першу чергу колишнім союзним республікам - як єдино правильну. З іншого - це удар по дискурсу, спрямованого проти декомунізації, провідниками якого, зокрема, є і люди в команді Зеленського. Та й сам посил "ми захищали Європу і відстояли Польщу від большевицької навали" - це риторика в дусі Петра Порошенка, хоча, справедливості заради, варто відзначити, що Чуда над Віслою влітку 1920-го без українців могло і не статися.
Загалом, у цій парадигмі всі ролі, реакції і заяви вже розписані, вони розігрувалися десятки разів відносно Москви до країн Центральної Європи. Володимир Зеленський добре вміє грати ролі (як і Дуда), однак йому доведеться надіти маску центральноєвропейського консерватора - саме їм вдавалося переконливо битися з історичною політикою Кремля. Питання в тому, наскільки Дуда і Зеленський це всі вірять (Зеленський, який чимало говорить про закордонних українців, вкотре не знайшов часу зустрітися з українською громадою Польщі). І чи не буде так, що з щирою переконаністю в цей раз буде говорити тільки Кремль?