Сядуть не всі. Як лідери косовських албанців опинилися під судом за військові злочини

Дискусії, які ведуться в Україні про перехідне правосуддя, або, просто кажучи, про покарання за злочини військового часу, дуже часто засновані на теоретичних аргументах без урахування реальної сучасної світової практики. Часто-густо нам намагаються пояснити норми міжнародного права без конкретних прикладів, без розповіді про те, як звинувачують, ловлять і судять військових злочинців не "по букві закону", а насправді. Або надають нам неповну інформацію, коли "за бортом залишається" контекст, причини і наслідки саме таких рішень судів або трибуналів.

Щоб Україна, її влада і громадяни могли підготуватися до того, що буде "після війни" — хто і за що може понести відповідальність — треба набагато уважніше вивчати реальні кейси кінця ХХ — початку ХХІ століття.

Одним з таких кейсів є суд над політичними лідерами Косова, що почався кілька днів тому.

Спадщина Гааги

Розбиратися в злочинах, скоєних під час збройного протистояння Армії визволення Косова з владою Сербії/Югославії в кінці 1990-х, почав ще Міжнародний трибунал для колишньої Югославії (МТКЮ). Суд, відомий як Гаазький трибунал, був створений Радою Безпеки ООН у 1993 р. і урочисто закритий в кінці 2017 р. За час його роботи звинувачення були висунуті проти 161 особи, 90 обвинувачених були засуджені.

Понесли покарання і представники сербського керівництва часів косовської війни. Віцепрем'єра Союзної Республіки Югославія (СРЮ) Ніколу Шаїновича і командувача Приштинським корпусом сухопутних військ СРЮ Володимира Лазаревича визнали відповідальними за злочини під час військової кампанії 1999 р.: у вбивстві понад 11 тис. і депортації близько 700 тис. косовських албанців.

З боку косоварів, які воювали в Армії визволення Косова (відомої під албанською абревіатурою UCK/УЧК), Гаазький трибунал засудив одну людину. Це солдат Харадін Балай, який під час війни був охоронцем табору для військовополонених і цивільних осіб. Військові командири і політичні лідери косовських албанців або були виправдані, або не притягувалися до відповідальності.

Зрозуміло, що такий стан речей ніяк не влаштовувало сербів, і ніякі аргументи у вигляді доведених злочинів, скоєних саме сербською стороною, відсутність доказів порівнянних за масштабом злочинних діянь з боку косоварів, до уваги не бралися. Сербське суспільство перебуває у впевненості, що албанці залякували або навіть "прибирали" свідків МТКЮ, тому і довести нічого не вдалося.

Трибунал, та не той

Відповідно, коли постало питання про "нормалізацію відносин" Белграда і Приштини, без чого Сербія не вступить в Європейський Союз, а Косово не стане повноправною визнаною державою і не почне процес приєднання до ЄС, сербська влада наполягла, щоб міжнародне співтовариство знову повернулося до подій кінця 1990-х — початку 2000-х, знайшло і покарало винних з албанської сторони.

Компромісним рішенням стало створення трибуналу для розслідування військових злочинів, скоєних під час війни за незалежність Косова, офіційна назва якого "Переміщена спеціалізована судова установа Косова", або, коротко, Спеціальний суд. Юрисдикція органу обмежена злочинами проти людяності і військовими злочинами, вчиненими в Косові в період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р. Головним завданням трибуналу визначено кримінальне переслідування колишніх членів Армії визволення Косова.

Створення цього органу стало очевидним кроком назустріч сербам — Захід погодився повернутися до, здавалося б, закритого кейсу під назвою "війна за незалежність Косова". Однак і косовари змогли домогтися компромісних поступок. Хоча Спеціальний суд по Косову повністю укомплектований міжнародними суддями, знаходиться в Гаазі і фінансується Європейським Союзом, юридично ця установа є частиною судової системи Республіки Косово і до міжнародних судових органів не належить.

Парламент Косова затвердив створення спеціального судового органу після п'ятирічних дебатів в липні 2015 р., для чого довелося змінити конституцію. Рішення було прийнято під тиском США і ЄС. Вашингтон і Брюссель підкреслювали, що відмова Приштини від створення Спеціального суду може призвести до розгляду цього питання Радою Безпеки ООН, і можливо, закінчиться створенням нового Міжнародного трибуналу.

Справа Тачі

Найгучнішим процесом в спеціальному Гаазькому суді обіцяє стати суд над Хашимом Тачі, який до недавнього часу займав пост президента, а під час війни був політичним керівником Армії визволення Косова. Разом з ним звинувачуються ще чотири його соратники, однак Тачі є найбільш відомою і значущою фігурою. Саме Тачі з 1990-х до останнього часу не просто займав ключові посади в косовській владі, а й брав від імені Косова участь в переговорах з Белградом за посередництва міжнародної спільноти. Так що вирок йому стане не стільки правовим, скільки політичним і в якійсь мірі символічним актом.

Спеціальна прокуратура в Гаазі висунула звинувачення проти тоді ще президента Косова Хашима Тачі 24 червня. Обвинувальний акт був підтверджений 26 жовтня. Після цього Тачі подав у відставку і відправився до Гааги, де був узятий під варту.

Звинувачення складається з 10 пунктів і містить звинувачення у вбивствах, викраденнях людей, переслідуванні і тортурах, які відбулися з березня 1998 р. по вересень 1999 р. в Косові і північній Албанії. Як вважає спеціальна прокуратура, злочини були скоєні проти сотень осіб, які не брали участі в бойових діях, але вважалися противниками УЧК.

Звинувачення висунуті також проти двох ексспікерів парламенту Косова, екскерівника розвідки Армії визволення Косова Кадрі Весели і колишнього прессекретаря УЧК Якупа Краснічі, проти колишнього командира УЧК, глави парламентської фракції опозиційного руху "Самовизначення" Реджепа Селімі і проти колишнього командира УЧК, колишнього керівника розвідувальних органів Косова Салиха Мустафи. Всі вони затримані і перебувають під вартою в Гаазі.

В основі обвинувального акта — матеріали про злочини УЧК в Косові та Албанії в 1998-2000 рр., підготовлені і представлені в 2011 р. спеціальним доповідачем Ради Європи Діком Марті (Швейцарія).

Тачі, як і інші обвинувачені, відкидають всі висунуті проти них звинувачення — як з боку представника Ради Європи, так і з боку Спеціального суду в Гаазі. Краснічі назвав звинувачення у військових злочинах образливими для народу Косова, який боровся і створив свою власну державу "у співпраці з НАТО, ЄС і ООН".

Злочинці? Герої!

У Косові сподіваються, що колишніх лідерів УЧК виправдають. У Сербії впевнені, що Тачі і його соратники сядуть, і надовго. Прогнозують, що процес затягнеться на роки.

Формально, судовий розгляд ніяк не торкнеться переговорів Приштини з Белградом про нормалізацію, які проходять за посередництва то Вашингтона, то Брюсселя. Після того, як Тачі висунули звинувачення, процес продовжився — переговорну команду очолив прем'єр-міністр Авдулла Хоти. Але після того, як Тачі був затриманий і відправлений за ґрати, нинішня виконуюча обов'язки президента, спікер парламенту Косова Вьоса Османі запропонувала призупинити переговори з Белградом.

Тиск Заходу може змусити владу Косова все ж не переривати переговорний процес. Але ніщо не вказує на те, що в Приштині рішуче і безповоротно готові "перегорнути сторінку" і забути, перестати підтримувати Армію визволення Косова і перестати вважати героями її командирів заради "нормалізації відносин" з Сербією, західних інвестицій і євроінтеграції.

Тим більше що ще не стерся з пам'яті "хорватський кейс", коли сотні тисяч хорватів були готові відмовитися від членства в Європейському Союзі через винесення вироку генералу Антє Готовінє. І Гаазький трибунал — тільки інший, Міжнародний — за кілька місяців до вступу Хорватії в ЄС виправдав героя війни.

***

Як, хто, ким і коли буде залучатися до відповідальності за військові злочини під час конфлікту на сході України, передбачити і навіть просто уявити дуже складно. Однак необхідно усвідомити: будь-який подібний суд так чи інакше буде мати політичну або навіть геополітичну підоснову, хоч як міжнародні юристи і фахівці по перехідному правосуддю цього не старалися ігнорувати.