Інтернет звільнений. США готові полегшити роботу російським тролям в Україні?
Бюро з питань демократії, прав людини і праці (DRL) Державного департаменту США вирішило провести тендер, головною метою якого є просування свободи інтернету в Україні. На проект за контрактом на один–три роки у відомстві готові витратити від $500 тис. до $1,18 млн у вигляді гранту або фінансування в рамках угоди про співпрацю з переможцем тендеру. Його відберуть серед інших кандидатів, які надішлють заявки на участь до 23 квітня.
Згідно Повідомленню про можливості фінансування (Notice of Funding Opportunity, або NOFO) на сайті Держдепартаменту даний тендер проводиться на підтримку Національної киберстратегии США. Що є позитивним уточненням, адже означає, що у Вашингтоні розцінюють безпеку і захист України від втручання Росії як складову американської безпеки. Тут, правда, виникає кілька "але", до яких ми повернемося після ознайомлення як з містяться в NOFO вимогами до учасників тендеру, так і з самою програмою.
Отже, кого в DRL готові бачити в якості борців за свободу слова: експертів у сфері технологій, юристів, представників громадянського суспільства, ЗМІ та представників приватного сектору. При цьому бюро буде приймати заявки на участь в тендері від некомерційних організацій/неурядових організацій (НУО), що перебувають у США і за кордоном, а також міжнародних громадських організацій, приватних, громадських або державних вузів, комерційних організацій чи підприємств.
Як підкреслюється в повідомленні, відомство вважає за краще все ж некомерційні організації, хоча визнає, що бувають ситуації, коли як раз комерційна краще підходить для реалізації поставлених завдань. У будь-якому випадку комерційні організації зіткнуться з більш ретельною перевіркою з боку DRL. І ще, навіть якщо комерційна структура пройде перевірку і виграє тендер, то заробити на реалізовується проект не зможе — Держдеп прямим текстом забороняє отримувати прибуток.
Зазначимо, що, згідно NOFO, бюро особливо бажає бачити заявки від іноземних неурядових організацій зі штаб-квартирою в українській локації або в регіоні. У зв'язку з чим виникають питання: чи буде проводитися детальний "аудит" заявників на предмет їх обізнаності в українських питаннях, їх дійсних і вірогідних зв'язків/контактів... Раптом це виявиться який-небудь побратим австрійського інституту ICEUR-Vienna?
Що стосується безпосередньо проектів, то вони повинні збільшувати багаж знань вищезазначених учасників (юристів, активістів, журналістів і т. д.) у сфері пропаганди, "щоб підтримувати міжсекторальну участь у вирішенні внутрішніх проблем свободи інтернету і боротися з регіональними та внутрішніми загрозами свободі вираження думок в інтернеті". Далі з переліку вимог: надання зацікавленим сторонам допомоги у сфері цифрової безпеки і заохочення застосування досвіду в цьому напрямку. Також програми "повинні бути спрямовані на досягнення консенсусу серед українських зацікавлених сторін щодо свободи вираження поглядів під час конфлікту. Зокрема, стосуватися вирішення питань самоцензури і взаємозв'язку інтересів національної безпеки зі свободою вираження думок в інтернеті" і пов'язати українських захисників свободи інтернету з колегами за кордоном.
Ініціатива в цілому правильна і вкрай необхідна, якщо ставити собі за мету викорінити принцип "в інтернеті неправий не я", що виявляється в повсякденному житті в мережі. Однак не занадто оптимістичні та наївні такі очікування? Адже велика ймовірність, що чудово розписаний, деталізований і до неможливого райдужний проект пройде тендер DRL, але в кінцевому рахунку виявиться марним. Або навіть дуже корисним для російської медиамашины. Ну і, звичайно ж, quis custodiet custodes ipsos? Хто оцінить об'єктивність сторожів і захисників свободи інтернету?
Відповідний проект в теорії має допомогти Україні краще справлятися з гібридно-інформаційними діями Росії, однак дотепер глибоко інкорпоровані в український інформпростір агенти впливу і ретранслятори їх... пардон, Кремля, тез упереміш з шкутильгає індивідуальної медиагигиеной користувачів мають всі шанси отримати захист з боку цих, визначених тендерами, мережевих арбітрів. Або кажучи простіше: переможець тендеру, просуваючи свободу інтернету, може одночасно заступатися за "ольгинцев'або інших маніпуляторів з місцевими корінням. Причому необов'язково свідомо.
Все залежить від того, наскільки ці мережеві арбітри будуть підготовлені, наскільки добре будуть розбиратися у внутрішньополітичній, економічній, міжнародній ситуації, в особливості відносин України з Росією, а також в особливостях гібридної війни, яку веде Москва. Хоча не тільки. Бюро Держдепу для визначення цих параметрів, у свою чергу, також потрібно бути абсолютно зануреним у внутрішню специфіку України, так і Росії. Чи можливо таке повне занурення працівників закордонних відомств навіть при самому тісному співробітництві між країнами? Питання більшою мірою риторичне.
В іншому випадку можна очікувати не тільки більш комфортних умов як для тролів з РФ, так і для місцевих проросійських ЗМІ в мережі, але і збільшення кількості скандалів, які завдають шкоди репутації України. Взяти хоча б свіжий приклад з австрійським журналістом Крістіаном Вершютцем. У його матеріалах видно, що кремлівські тези, і він привертав до себе увагу скаргами на загрози життю. СБУ заборонила в'їзд в Україну. Відень ж вустами Карін Кнайсль, міністра закордонних справ і любительки танців з Путіним, і колег Вершютца заявила про цензуру в Україні і взагалі про те, що країна, мовляв, не готова до євроінтеграції. Правда, враховуючи піввікову энергодружбу Вени з Москвою, перевалку російських грошей в австрійських банках і звідси високу частоту політичних контактів, може слід задатися питанням: а чи відповідає Австрія принципам євроінтеграції?
На прикладі з журналістом ORF видно наступне: з одного боку, здавалося б, є факт ігнорування свободи слова — перед Вершютцем зачинили двері і все цим обурені; з іншого — його распасовок з Кремлем при цьому піклувальники свободи слова намагаються не помічати. У підсумку хайпи багато, раціо — нуль. І таких випадків, але вже в рамках захисту свободи інтернету, може бути більше.
Власне, Україні таке "звільнення інтернету" може принести чимало головного болю, причому не стільки в силу "неготовність до свободи", скільки через зовнішніх факторів. В принципі і в Сполучених Штатах владі після втручання Росії довелося задуматися про врегулювання життя Facebook і Twitter. В той же час не варто впадати у відчай, оскільки, незважаючи на те що в мережі часом "скубуться, аж пір'я з них летить", в Україні існує досить сильний громадський тиск, свого роду громадський усний договір, що гарантує свободу інтернету, нехай місцями і по-українськи пуританську.