Привиди Мореля з Козаком. Ніж "Великий пакет" молдавського президента загрожує Україні
Днями На сайті президента Молдови Ігоря Додона був опублікований документ під назвою "Великий пакет для Молдови". Чутки про те, що в президентській канцелярії розробляється якийсь концепт, в якому буде представлена модель вирішення придністровського питання, ходили вже давно. Серед причетних до його розробки називали і колишнього міністра закордонних справ невизнаної ПМР Валерія Ліцкая, і путінського спецпредставника з розвитку торгово-економічних відносин з Молдовою Дмитра Козака. До речі, призначення останнього в липні минулого року на посаду замість Дмитра Рогозіна, оголошеного Кишиневом персоною нон грата, вже викликало підозру, що Москва готує Молдові другий "меморандум Козака". Перший, як ми пам'ятаємо, з'явився в 2003 р. і містив план реінтеграції Придністров'я шляхом федералізації Молдови.
Меморандум Козака 2.0?
У лютому Ігор Додон, за повідомленнями молдавських ЗМІ, представив "Великий пакет" на Мюнхенській конференції з безпеки. Правда, опоненти молдавського президента відзначали, що його ім'я було відсутнє серед запрошених на конференцію, а презентація концепту пройшла у вузькому колі. У кінцевому підсумку була озвучена версія, що "Великий пакет" був розглянутий "на полях".
Тим не менш відсутність документа породжувало різні версії. Незадовго до парламентських виборів лідери правооппозиционного блоку ACUM заявили, що Додон представив в Мюнхені план федералізації Молдови. Кандидат від блоку ACUM Ігор Мунтяну на своїй сторінці в Facebook написав, що це "план, натхненний Росією, за федералізацію Молдови. Він суперечить Конституції РМ і проголошує "рівність двох держав". Документ має на меті "приднестровизации" Молдови".
Через тиждень після парламентських виборів "Великий пакет" був опублікований на президентському сайті. Чому він з'явився саме зараз, а не, скажімо, до виборів, що було б цілком логічно?
Версія, яка виглядає найбільш близькою до істини, — "Великий пакет" готувався під перемогу соціалістів на парламентських виборах. Соціологічні опитування пророкували ПСРМ до 40% голосів, що вкупі з депутатами від мажоритарних округів давало надію на формування соціалістами уряду. Додон в його нинішньому як не володіє достатніми повноваженнями для самостійних дій як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Межі його реальних повноважень визначаються волею лідера Демократичної партії Влада Плахотнюка. І цілком природно бажання молдавського президента вийти з-під опіки олігарха. Вибори могли дати такий шанс. Але їх результати навряд чи можуть задовольнити соціалістів. Незважаючи на те, що їм вдалося отримати більшість мандатів у парламенті, їх явно недостатньо, щоб сформувати соціалістичний уряд. А раз так, то і "Великий пакет" можна вивести з тіні.
Що кидається в очі при читанні документа, так це велика кількість декларативних заяв при відсутності конкретики. Суть запропонованих трьох сценаріїв проста: збереження статус-кво шкодить розвитку країни, постійні метання між Заходом і Сходом чреваті рецидивом збройного конфлікту, тому єдиний вихід — "політичний діалог як усередині країни, так і на міжнародному рівні". Замість концепції "або-або" пропонується концепція "і-і". Тобто і Захід, і Схід, і Угода про асоціацію з ЄС та Угода про вільну торгівлю в СНД.
Чим передбачається наповнити цей діалог? Передусім досягненням міжнародного консенсусу. Для цієї мети в 2020 р. передбачається скликання Міжнародної політичної конференції по Молдові, на якій буде розроблена модель придністровського врегулювання. Потім послідує постконфліктної довжиною 10-15 років, в ході якого інтегрована Молдова буде користуватися засобами міжнародного Фонду сприяння і постконфліктної розвитку.
Двозначно і невиразно
Основні позиції тут такі. По-перше, нейтралітет Молдови. "Ми розглядаємо міжнародно визнаний статус постійного нейтралітету Молдови як базова умова нашої національної, енергетичної, інформаційної безпеки, а також умова стійкого і стабільного розвитку держави", — йдеться в документі. Слово "нейтралітет" зустрічається в "Великому пакеті" постійно. Зауважимо, що Республіка Молдова є нейтральною державою відповідно до конституції україни. Але цього, вочевидь, недостатньо розробникам документа. Одним з орієнтирів консенсусу є міжнародне визнання статусу постійного нейтралітету Молдови (у вигляді Резолюції Генасамблеї ООН або РБ ООН).
По-друге, "Республіка Молдова — це перспективна можливість вибудовування стратегічного діалогу Росія–ЄС в нових історичних умовах". За рахунок Молдови та вирішення придністровського питання пропонується налагодити стосунки Сходу та Заходу, Росії та Євросоюзу.
По-третє, про виведення російських військ з Придністров'я зовсім невиразно: "трансформація миротворчої операції в Молдові виключно в рамках політичного врегулювання придністровської проблеми". Виключно — це якраз і є основна умова Москви, яка ставить виведення своїх військ і трансформацію миротворчої місії в залежність від політичного врегулювання придністровської проблеми. "Вранці гроші — увечері стільці." Іншими словами, російські війська будуть на території Придністров'я до політичного врегулювання, тобто як мінімум ще 10-15 років "постконфліктного періоду".
По-четверте, про федералізацію в самому концепті ні слова. Навпаки, один з орієнтирів консенсусу: "Республіка Молдова — єдине, демократичне, правове, нейтральне, багатонаціональна держава". Зауважимо, що про багатонаціональності, як і про нейтралітет, у документі говориться неодноразово. З чого напрошується логічний висновок — питання про статус російської мови "як мови міжнаціонального спілкування" хоч і винесено за дужки, але все-таки тримається в розумі.
І нарешті, найголовніше, що робить цей документ важливим для України, міститься в примітці: "Молдавський проект може служити основою вибудовування поетапного мирного процесу з врегулювання конфліктної ситуації на території України". Те, що російська агресія названа "конфліктною ситуацією", нікого хвилювати не повинно. Концепт "Великого пакету" не міг би з'явитися без благословення Москви. Більше того, аналіз концепту дозволяє говорити про те, що перед нами чергова спроба Росії зробити крок на шляху до "Ялті-2", формування системи світопорядку з поділом на сфери впливу, де доля третіх країн буде вирішуватися шляхом домовленостей між великими державами, до яких Росія зараховує і себе.
Молдові в рамках цього концепту відводиться роль полігону. Якщо запропонована модель буде прийнята основними гравцями, а саме США і ЄС (позиція Росії зрозуміла апріорі), то її цілком можна буде застосувати і по відношенню до України. До речі, кажуть, що презентація на полях Мюнхенської конференції була не єдиним заходом. Представники Додона намагалися зондувати і позицію окремих держав, зокрема США, але не дістали належної підтримки.
Модель для України
Як, за аналогією, має виглядати модель "Великого пакету" для України?
Для початку скликання великий конференції заради пошуку міжнародного консенсусу. І тут мимоволі проглядається збіг з проектом "Будапешт плюс", що просуваються Юлією Тимошенко. Нагадаю, що цей кандидат у президенти неодноразово заявляла про необхідність знову звернутися до Будапештського меморандуму, який гарантував територіальну цілісність України в обмін на збереження кордонів. Країни — гаранти Будапештського меморандуму: США, Великобританія, Росія, Франція і Китай. Якщо до цього "Будапешт плюс" критикували швидше як нездійсненних мрій (як можна вирішувати питання про збереження українських кордонів з тим, хто ці межі брутально порушив), то в світлі "Великого пакету" ідея Тимошенко виглядає досить логічно: великі держави будуть вирішувати долю України.
Що в такому випадку може бути ціною за врегулювання "конфліктної ситуації на території України"?
1. Нейтралітет, можливо, міжнародно гарантований на рівні ООН. Ілюзія безпеки, бо нейтральний статус — не гарантія від посягань агресора, досить прикладу Бельгії в двох світових війнах. Але саме цей статус перекриє для України шлях до вступу в НАТО, а це один з головних подразників і страхів російського керівництва.
2. Повернення до політики багатовекторності, отримання вигоди від співпраці як з Росією, так і з ЄС. Горезвісна ідея України як моста між Сходом і Заходом, яку активно просували в період Януковича. До слова сказати, збанкрутіла. По суті справи, зупинка курсу на євроінтеграцію.
3. "Міжнаціональний мир". Адже з точки зору Москви, в Україні утискають росіян і російськомовних. В цих умовах логічним виглядало б визначення статусу російської мови, згортання політики українізації культурного контенту, зняття обмежень на трансляцію російських каналів і російські соціальні мережі і т. д. В результаті — повернення до ситуації до 2013 р.
4. Федералізація поки за дужками. Але тільки поки. Можливо, мова піде про якомусь особливому статусі.
Кінцевий підсумок цієї стратегії — перетворення як України, так і Молдови в сіру зону, де будуть враховані інтереси провідних гравців, і в першу чергу Росії. А в перспективі — повне позбавлення цих держав суб'єктності. З усіма витікаючими наслідками.
Поки що реалізація цього плану застопорилася. Але не варто забувати, що в Москві, навіть при всіх зроблених помилках, вибудовують довготривалу стратегію, в той час як Україна діє швидше реактивно. До того ж майбутні президентські і парламентські вибори, за розрахунками Росії, можуть наблизити вироблення Москвою Великого пакета для України".
