Сунь Цзи би плакав. Вибори президента Молдови обов'язково виграє Плахотнюк

Неочікуваний поворот на виборах президента Молдови змішав усі карти. Кандидат від Демократичної партії Маріан Лупу зняв свою кандидатуру на користь Майї Санду, єдиного кандидата від опозиційних правоцентристських сил. За офіційною версією, рішення було прийнято на засіданні виконавчого ради Демпартії, виходячи з того, що Молдові потрібен проєвропейський президент, а шанси Майї Санду перемогти ставленика Росії - кандидата від Партії соціалістів Ігоря Додона вище, ніж у Лупу.

Один поперхнувся, їх залишилося дев'ять

Взагалі-то кандидатів було десять, і залишилося дев'ять, як негренят з відомого вірша. Але шанси пройти в другий тур були тільки у Санду, Додона, і Лупу.

За два дні до зняття Лупу з виборів Додон виступив із заявою про те, що "Крим - це Росія", чим викликав передбачувано бурхливу реакцію української сторони. Так що рішення Лупу зійти з дистанції виглядає, в тому числі, і як відповідна реакція на заяву Додона, що, ймовірно, помітять і в Києві.

За словами Лупу, для Молдови важливо зберегти європейський вектор розвитку. "Молдова потребує проєвропейському президента, який буде працювати разом з парламентом і урядом", - заявив Лупу. Буде Майя Санду таким конструктивним президентом, або - чи буде вона хоча б більш конструктивна у ролі президента, ніж Ігор Додон - питання, взагалі-то відкритий. Але Лупу заявив саме так.

Зрозуміло, від союзу з Лупу - не стільки, втім, з ним самим, скільки з стоячою і за ним, і за Демпартією олігархом Володимиром Плахотнюком, який старанно формує собі імідж "вже чистого" європейського бізнесмена, обидва залишилися прохідних кандидата відхрестилися негайно. Санду вже заявила, що зняття Лупу має відкрити дорогу до президентського крісла Ігорю Додону, а з оточення Додона лунають голоси, що в наявності спроба об'єднати всі антиросійські сили.

Немає недоліку і в конспірологічних версій. Їх, власне, два: змова між російськими кураторами Додона і Плахотнюком, та прийняття рішення про зняття Лупу з дистанції за прямою вказівкою, що надійшло з посольства США. Ходить і версія про обіцянку з боку ЄС великого кредиту в тому випадку, якщо вдасться уникнути приходу Додона до влади.

Проте всі ці версії страждають надлишковою прямолінійністю. Їх автори слабо уявляють собі і те, які відносини в дійсності пов'язують конкуруючих кандидатів, і те, як працюють в Молдові представники ЄС і США. Людині, яка має про це хоча б загальне уявлення просто важко уявити собі й пряму вказівку, і пряме обіцянку того роду, які в цих версіях фігурують. До того ж автори версій не спромоглися вивчити і Конституцію Молдови - той її розділ, де прописані повноваження президента.

Є в цій історії і комічна нотка. Маріан Лупу вже років 7 до непристойності сильно хоче бути президентом. Він хоче цього настільки пристрасно, що в період чергової передвиборної активності нагадує кота Томаса Генрі з оповідання Джерома К. Джерома, з його пристрастю до смаженої качки. Пам'ятаєте? "При вигляді смаженої качки Томас Генрі ставав звичайним котом, підлеглим всім диким інстинктам своєї породи. Почуття власної гідності спадала з нього, як плащ. Заради смаженої качки він пускав у діло кігті, він повзала на череві. Я впевнений, що за шматок смаженої качки він продав душу дияволові".

Так що рішення про схід з дистанції приймалося, звичайно, не Лупу. Маріану Іллічу просто зробили пропозицію з тих, від яких неможливо відмовитися.

Спробуємо ж намалювати реальну версію подій.

Краще з кращого - підкорити чужу армію, не б'ючись

Розстановка сил до відходу з гонки Лупу виглядала так: Додон був лідером, але не абсолютним. З урахуванням усіх супутніх факторів можна було говорити про порівнянних шанси у трикутнику Лупу-Санду-Додон, і про інтриги навколо результату першого туру.

Якщо говорити про гаманцях кампаній та партій, то за Лупу варто Володимир Плахотнюк, який зараз в Молдові є де-факто верховна й одноособова влада, незважаючи на скромну посаду віце-голови Демпартії; за Додоном - АП РФ, за Санду - побіжні олігархи Віктор і Віорел Цопи, мріють про повернення і реванш. При виході будь-яких двох із трійки лідерів у другий тур, аутсайдер неминуче продовжив би гру на боці одного з минулих. При цьому, проти Лупу, вийди він у другий тур, неминуче працювала б його зв'язок з Плахотнюком, начисто програв у Молдові боротьбу за "народну любов". Це не означає, що у Лупу при виході у другий тур не було б шансів. Це навіть не означає, що в певній ситуації на його боці не міг би почати грати третій кандидат. Але для внутримолдавского іміджу Плахотнюка, і пов'язаної з ним у суспільній свідомості "влади" як такої, перемога Лупу спрацювала б однозначно зі знаком мінус.

І тоді виникало питання: а за що, власне битися? Посада президента в Молдові маловлиятельна. Реальна влада сьогодні - це Плахотнюк, і ніякої, хоч тричі опозиційний до нього, президент, нічого в цьому розкладі кардинально не змінить. Тобто, президентський пост - це максимум позиція для торгу між Плахотнюком і силами, які стоять за спиною президента, якщо, звісно, перемогу не здобув би Лупу. У гіршому разі, якщо б домовитися не вдалося - це джерело хаосу, але слабкий. Прикрий, як одинокий комар, але не більше того. Чи Не простіше у такій ситуації поступитися президентський пост однією з сил, і потім домовлятися з переможцем?

Зрозуміло, європейський імідж Молдови зобов'язував Плахотнюка - а, точніше, Лупу, оскільки Плахотнюк діє з тіні, підіграти Майї Санду. Однак, по суті справи Плахотнюка влаштовує будь-який результат боротьби двох лідерів перегонів.

Незалежно від цього результату, він зробив красивий жест - простягнув руку проєвропейської опозиції, і формально зробив все можливе, для того, щоб Додон програв. Це зміцнить його позиції в очах Заходу, а в разі виграшу Санду, поліпшить імідж Плахотнюка і в очах її прихильників, змусивши саму Санду зменшити викривальний тон. Крім того, Санду, пройшовши на посаду президента, вже не буде потребувати Цопах. У підсумку, Цопи можуть бути знову загнані в ізоляцію, а з Санду збудовані цілком конструктивні відносини.

Якщо проходить Додон, то, по-перше, Плахотнюк в очах західних партнерів, все одно герой, який намагався запобігти такий результат. По-друге, Додон, через незначність президентських повноважень, Плахотнюку абсолютно не небезпечний. У третіх, карта "проросійського президента" може бути успішно розіграна на придністровському напрямі, тим більше, що Додон не раз заявляв, що Придністров'я має бути повернуто у Молдову.

По-четверте, "проросійський" Додон може бути не тільки російським лобістом в Молдові, але і молдавським - в Росії. І Плахотнюку є за що вхопити цей інструмент: у Додона уразливий м'ясний бізнес і нормальна - то є, дає масу приводів для взяття грубими пальцями за чутливе місце - історія шляху до успіху. А Росія і Молдова сьогодні виявляють зацікавленість у співпраці, де Молдова, формально зберігаючи європейське обличчя, стала б російської хвірткою з чорного ходу, для обходу антиросійських санкцій, технологічних і фінансових. І переміг Додон може бути використаний в якості зручного містка в таких переговорах, де кожна із сторін намагатиметься виторгувати собі найкращі позиції.

При цьому, неакуратні заяви Додона по Криму роблять його і його бізнес ще уязвимей, а його самого - ще поступливішою по відношенню до Плахотнюку. Крім того, в особі Додона Молдова отримала б зручний громовідвід у спілкуванні із Заходом, коли всі огріхи можна було б списувати на сильний вплив Москви.

Словом, при будь-якому розкладі Володимир Плахотнюк виходить переможцем. Президентські вибори з блиском виграні ним за чотири дні до голосування. Виграні в один, ретельно продуманий хід.

Такі успішні комбінації сьогодні велика рідкість. На тлі загальної примітивізації політичних процесів, причому, не тільки в пост-СРСР, а по всьому світу, фігура Влада Плахотнюка, безсумнівно, сяє яскравою зіркою.