Бути крутішим за Путіна. Навіщо Шойгу лякає росіян долею Югославії

У вівторок, 10 серпня, міністр оборони Росії і перший номер у виборчому списку "Єдиної Росії" Сергій Шойгу зайшов на Всеросійський молодіжний освітній форум "Територія смислів", щоб, власне, наповнити голови своїх можливих підлеглих цими самими смислами.

Ключовий посил, запропонований Шойгу, — без консолідації всього суспільства, насамперед його вчорашніх реципієнтів, країні загрожує крах. За словами російського міністра, зовнішня загроза — це ще квіточки в порівнянні з загрозою внутрішньою, якою є "розкладання суспільства" в Росії.

Саме цей фактор, переконував він юних слухачів, став причиною демонтажу держави в Югославії, Іраку, Лівії, Тунісі, Сирії, Єгипті. Деякі держави якось впоралися з внутрішньою загрозою, а деякі не витримали і розпалися.

Саме така доля — відділення суб'єктів Федерації — чекає Росію, якщо росіяни не впораються з "внутрішньою загрозою". Прямо пальцем ні на кого Шойгу не вказував, розширюючи тим самим приховані смисли.

"До 2000 року всі були переконані, що з цією країною все зрозуміло: вона поступово, поступово буде деградувати, ми її заженемо в борги, ми її поставимо в таке становище, що вони будуть вічно розраховуватися то по Європейському банку реконструкції і розвитку, то Міжнародному валютному фонду і так далі, і так далі, і так далі", — пояснив Шойгу.

Тобто, з одного боку, глава міноборони натякає на підступи суперників — США і Європи, але водночас дає зрозуміти, що і політичне керівництво країни зробило явно недостатньо для боротьби з "внутрішньою загрозою", хоча ворогам і не вдалося "добити" Росію.

Але чи вдасться, якщо терміново не приймати більш радикальні заходи, дає зрозуміти Шойгу.

Повзуче наступництво

Так, ці висловлювання міністра можна вважати його новою заявкою на конкурс наступників Володимира Путіна.

Попередні, обов'язковим ритуалом яких були поїздки з президентом в тайгу, були провальними. Не в останню чергу тому, що Путін за рахунок компанії з популярним міністром оборони "лікував" власний рейтинг.

Цього разу заявка подана у сприятливий час — напередодні виборів до Держдуми, які відбудуться в середині вересня.

Це перші вибори після внесення поправок до конституції РФ, що обнулили терміни Путіна і які також повинні забезпечити нормальне функціонування його оновленого режиму і майбутній транзит влади.

Завдання зберегти монополію "Єдиної Росії" в парламенті покладено насамперед на Шойгу як першого в списку. Він повинен надати електоральний імпульс завдяки образу російської армії, що користується попитом.

Але вибори в Держдуму — це не тільки кількість мандатів для партії влади, її сателітів та кишенькової опозиції. Насамперед вибори — це важлива віха для всіх веж Кремля, оскільки йдеться про підготовку до зміщення одряхлілого Путіна.

Силовики проти лібералів

Той факт, що першим номером у списку ЄР поставили "яструба" Шойгу, є маркером значного просідання впливу умовних "лібералів", до яких належить Дмитро Медведєв. І знаменує собою активізацію боротьби між представниками російського клану ВПК і горезвісними лібералами, тому що замість Медведєва в кріслі прем'єра зараз сидить інший ставленик останніх — Михайло Мішустін, креатура Олексія Кудріна.

Для Шойгу це проблема, оскільки якщо півроку тому він в рейтингах посідав другий після Путіна рядок, тоді як Мішустін — п'ятий, то, згідно з останнім соцопитуванням "Левада-Центру", "срібло" сьогодні вже у прем'єра, а Шойгу опустився на четверту позицію, поступившись ще й Володимиру Жириновському.

Статус лідера списку ЄР на додаток до поста міністра дає Шойгу можливість скоротити розрив і, можливо, навіть втерти носа "слабакам-лібералам", які говорять про те, що нинішня модель економіки РФ себе зжила і потребує серйозних трансформацій.

Про це, зокрема, не так давно говорив глава Рахункової палати Кудрін, запропонувавши абсолютно фантастичний вихід — створювати інноваційну продукцію, яку б купував світ. Але для цього Росії потрібні сучасні технології, а значить, Москві потрібно повернутися в цивілізоване поле і відмовитися від гібридної війни мало не з усім світом.

Останнє не входить у плани ні силовиків, включаючи Шойгу, ні більшої частини "чекістів" (за винятком, можливо, глави СЗР Сергія Наришкіна).

Крутіший за Путіна

Силовики роблять ставку на агресивні моделі реалізації стратегії щодо повернення впливу над колишніми радянськими країнами. І пропозиції лібералів не відповідають сьогодні антидемократичному, мілітаристському курсу Росії, заданому Путіним і його оточенням в 2007 р. Тому на тлі лібералів на кшталт Кудріна чи Мішустіна "яструб" Шойгу виглядає в очах електорату з категорії "можемо повторити" реалістом і сильним лідером.

Його похмуре пророцтво про Югославію лише служить тому підтвердженням. Міністр оборони, по суті, використовує путінську концепцію "Обложеної фортеці" як відправної точки для власної ідеї національної ідеології.

Шойгу йде далі, ніж його шеф. Він де-факто говорить росіянам, що фортеця, може, й в облозі, але в неї змогли проникнути полчища диверсантів, які безкарно риються в особистих речах (в головах) росіян. Це камінь у город президента, який хоч і намагався якось справлятися з проблемою, але не зміг. І тому його вже час замінити на більш жорсткого стронгмена. Тобто на Шойгу.

І, треба зазначити, у того є серйозні шанси на успіх — на те, щоб стати-таки наступником Путіна.

Шойгу сколотив значний політичний капітал, будучи главою МНС цілих 18 років, потім губернатором Московської області, і ось уже дев'ять років він міністр оборони. А це одне з ключових відомств у сьогоднішній державній системі Росії.

Немає проблем у його сім'ї і з грошима. Роль "годувальниці" виконує його 30-річна дочка Ксенія, чия бізнес-імперія, як писали 25 червня "Відкриті медіа", тільки за 2020 р. принесла родині близько 3 млрд рублів. І це ті суми, які на виду.

Тому Шойгу цілком під силу прикупити потрібну кількість виборців. Навіть цілий регіон виборців, наприклад, в рідному Сибіру, куди він напередодні запропонував перенести столицю Росії і побудувати там великі економічні кластери.

Таким чином він зможе "перебити" свій 11-відсотковий рейтинг. Завдяки грошам, а також завдяки всій російській армії. Він аж ніяк не просто так на все тому ж молодіжному форумі заявив, що сьогодні рівень довіри до ЗС Росії знаходиться в межах 79–86%, що втричі більше, ніж у Путіна.

А ЗС Росії — це він, Шойгу. Виходить, що він може зшити свій образ з образом армії, засовуючи в тінь і Путіна, і "чекістів", і "лібералів", і тих силовиків, які вважають, що їх вести повинен не цивільний, а справжній генерал.