Два вбивства в Мінську. Навіщо білоруське КДБ штурмувало квартиру айтішника
Збройний опір КДБ РБ — самогубна боротьба громадянина з внутрішніми окупантами, нехлюйство спецслужб чи спланована провокація? І, якщо провокація, то в чиїх інтересах?
З моменту перестрілки на вулиці Якубовського в Мінську, в якій загинув 32-річний Андрій Зельцер, який намагався захистити свій будинок і сім'ю від грабіжників з білоруського КДБ, і був убитий чекіст-бойовик, який відгукувався на кличку Нірвана, пройшло вже дві доби. Новина встигла охолонути і обрости деталями, що дає можливість для спокійного аналізу події.
Нагадаю, що 28 вересня, в рекордно короткі терміни після перестрілки, на сайті КДБ РБ з'явилося відео з місця подій разом з офіційним коментарем. Така відкритість і оперативність у наданні інформації білоруським спецслужбам абсолютно не властива.
Офіційна версія зводилася до того, що при відпрацюванні адрес, за якими "могли перебувати особи, причетні до терористичної діяльності", в одній з перевірених квартир будинку на вулиці Якубовського в Мінську "особливо небезпечний злочинець" відкрив по силовикам стрілянину з рушниці, смертельно поранивши співробітника КДБ, який пізніше помер в лікарні. Нападника застрелили вогнем у відповідь.
Правоохоронці або бандити? Піди їх відрізни...
Генпрокуратура, у свою чергу, повідомила, що співробітники КДБ діяли в рамках закону, а в квартиру увійшли на підставі постанови про обшук.
Тут вже було деяке протиріччя. У повідомленні КДБ РБ мова виразно йшла про профілактичний захід — перевірку квартир, в яких могли знаходитися люди, підозрювані в протиправних діях — а могли і не перебувати. У звичайних країнах такі заходи проводять разом з дільничним, якого можуть супроводжувати один-два-три співробітники спецслужб, але скоріше це будуть оперативники, а не бійці штурмових підрозділів. Тим часом загиблий Нірвана, як пізніше з'ясувалося, був бійцем білоруської "Альфи". Ордер ж на обшук, а також інструменти для відкривання дверей, які ще потрібно прихопити з собою, передбачають більш-менш тверду впевненість в тому, що в квартирі дійсно знаходяться розшукувані особи.
Втім, сьогодні Білорусь не є ні "звичайною", ні "нормальною" країною: там дають реальні терміни за білі шкарпетки з червоною смугою, за непродовження оренди квартири помічниці прокурора або за образу міліціонера в telegram-чаті смайликом "какашка". Так що в профілактичний штурм квартири за однією лише швидкоплинною підозрою повірити можна.
Можна зрозуміти і те, що альфівці з'явилися на штурм без нічого, без бронежилетів і шоломів — штурм же профілактичний, чого побоюватися? Опору вони явно не чекали, а "профілактичні штурми" з картинним зломом дверей були і залишаються частиною загальнобілоруської кампанії з профілактичного залякування всього населення і давно перетворилися для "правоохоронців" в нудну рутину. Ніяких особливих причин для штурму квартири Андрія Зельцера на тлі такої кампанії теж не було потрібно. Цілком достатньо було і того, що він був IT-фахівцем на хорошій позиції — тімлідером по Білорусі в американській EPAM Systems. Яких-небудь конкретних відомостей про участь Зельцера в протестах немає, так що якщо він в них і брав участь, то мимохідь, не проявляючи особливої активності.
Немає підстав сумніватися і в тому, що покійний був людиною осудною і раціональною. Він не міг не розуміти, що опір штурмовикам з "Альфи" з двозарядним дробовиком — явне самогубство, без шансів на виживання, але з важкими наслідками для його близьких. І точно: зараз дружина Зельцера заарештована як "співучасниця", а про долю його сина точних відомостей немає. Виникає питання: навіщо в такій ситуації він взявся за дробовик?
Версію про героїчний опір режиму ціною власного життя залишимо осторонь. Люди, готові і здатні чинити опір зі зброєю в руках, не сидять в квартирі, якщо очікують арешту, а потрапивши в безвихідну ситуацію, не роблять свідомо самогубних дій. Але що, якщо Зельцер просто не знав, що його квартиру штурмує саме "Альфа"?
Як таке можливо? Так дуже легко. З одного боку, силові органи Білорусі вже давно перетворилися в бандитів, яким ніякий закон не писаний — і які не дотримуються прописаної в законі процедури обшуку і арешту. Вони могли навіть не представитися, обмежившись криками "відкривай, сука, а то вб'ємо", а після того, як їм не відкрили — почати негайно розкривати двері. З іншого — і це абсолютно очевидно — білоруський кримінал не міг не скористатися можливістю і не почати працювати "під силовиків", а також по їх наводці, і навіть при їх співучасті, в неробочий час. Те, що нам не повідомляють про такі випадки, ще не означає, що їх немає. Їх просто не може не бути, до того ж в значній кількості. Іншими словами, Зельцер міг прийняти "правоохоронців" за банальних бандитів — тим більше, що "на штурм" вони з'явилися без нічого.
Ймовірно, він або його дружина спробували додзвонитися в міліцію — але цього ми вже не дізнаємося, всі дані про дзвінок на пульт чергового напевно вже підчищені. Потім, коли двері були розкриті, Зельцер встав на шляху бандитів з дробовиком. Його дружина знімала те, що відбувається, на смартфон, однак запис не сплив в мережі! Вона не вела пряму трансляцію, що було єдино можливим кроком, якби мова йшла про документування штурму "Альфи". Вона документувала бандитський напад для надання доказів міліції!
Коли бандити увірвалися в квартиру, тут би Зельцеру їх і валити, прямо на вході. Більш зручного моменту і місця, ніж вузький коридор, у нього не було. Але в цей момент він зрозумів, що, як не дивно, це не бандити, а саме "правоохоронці". Після чого відступив углиб квартири, намагаючись здатися, але був застрелений переляканими гопниками з КДБ, так і не зробивши жодного пострілу.
Звідки впевненість, що Зельцер не стріляв? На відеозапису, викладеному на сайті КДБ і, до речі, неабияк підчищеному, не чути пострілів з дробовика — а вони дають дуже характерний звук. Безумовно, Нірвану завалили його ж спільники, які безладно палили з переляку, чому відеозапис і довелося підчищати. Варіант: у когось з банди/штурмгрупи були до Нірвани рахунки, і він скористався нагодою — але це вже деталі.
А далі гопникам і їх начальству потрібно було прикрити себе, представивши подію як героїчний штурм, а не ганебний провал. Дані про дзвінок в міліцію і відео з місця подій були зачищені, відео, яке знімала дружина Зельцера, — вилучено, сама вона арештована як співучасниця, і ще невідомо, чи доживе до суду. А в інформаційний простір вкинули нашвидку зляпану версію про "небезпечного терориста", з якої в усі боки стирчать явні нестиковки.
Що буде далі
Дружина Зельцера для кагебешників — небезпечний свідок, так що її доля, ймовірно, буде трагічна. Але історія з загибеллю Нірвани отримала широкий резонанс. З підстреленого покидька по-швидкому зліпили героя, а влада напевно використає його смерть як привід для посилення репресій.
Сам Лукашенко за всіма ознаками схильний грати ва-банк, продовжуючи загострювати ситуацію внутрішнього протистояння.
Власне кажучи, у мінського диктатора вже і немає інших варіантів. Ні про який компроміс і примирення, що включає в себе збереження Лукашенка при владі, не може бути й мови, а бігти йому особливо нікуди. Можна, звичайно, в Росію, не виключені також Китай і КНДР, але в Мінську Лукашенку звичніше і затишніше. І він буде витоптувати будь-який опір своєму режиму, навіть скороминущу думку про можливість чинити опір, доводячи Білорусь до остаточної північнокореїзаціі.
З Москви, де ведуть свою гру, "батькові" також настійно рекомендують утримувати позицію, закручуючи гайки, а заодно кошмарять, повідомляючи про змови, про підготовлювані замахи, тренувальні табори бойовиків і інші пристрасті. Завдання Кремля — довести репресії до максимуму, з тим щоб знищити і видавити з країни всіх, хто здатний на більш-менш активний протест. Решта білорусів після декількох років наростаючого жаху вітатиме будь-яку заміну Лукашенкові, яку в потрібний момент їм підсуне Москва. Путін, який посприяв такій заміні, зможе набрати на ній очки не тільки в очах білорусів, але на Заході.
Але Лукашенко ще не готовий до повалення, він повинен дозріти, досидіти до потрібної кондиції, створивши собі ще більш чорний образ.