Вашингтон втрутився в діалог між "Газпромом" і арабськими експортерами
Португалія чекає американський газ
Минулого тижня відбулася знакова подія - США відправили в Південну Європу перший танкер зі скрапленим газом. Транспортне судно має прибути до берегів Португалії в кінці квітня. Першу партію газу з США готується прийняти LNG-термінал Sines португальської корпорації REN Atlantico. Таким чином, слідом за Литвою і Польщею Португалії вдасться розширити джерела імпорту природного газу за рахунок прийому танкерів-газовозів, що перевозять зріджений природний газ (LNG).
Цей єдиний в Португалії газовий термінал раніше був орієнтований на контракти і родовища португальських компаній в Нігерії, Анголі і Мозамбіку. Але заощаджуючи на логістиці, португальські нафтогазові інвестори в Африці воліли акумулювати свої ресурси на нігерійських терміналах. З-за високих цін на газ з цих джерел не вдавалося повністю завантажити потужність терміналу Sines (з 2015 року вона становить 7,8 млрд. куб. м газу в рік). Термінал покривав лише близько 40% імпорту в Португалію, тоді як основна частина, близько 60%, припадала на довгострокові контракти на постачання трубопровідного газу, який надходить в країну з Алжиру та Іспанії за кількома афро-європейських газопроводів. Простіше кажучи, більш дешевий арабська трубопровідний газ йшов в португальську теплову енергетику і державний сектор. А більш дорогий і географічно більш "дальній" газовий ресурс, рагезифицированный терміналом Sines, йшов на два більш прибуткових ринку.
Перший з них - ринок заміщення поставок алжирського газу у Францію та Італію. Економлячи на логістиці, трейдери терміналу Sines передавали компаніям Алжиру своїх місцевих клієнтів, і отримували від них взамін покупців в Центральній Європі, куди прямував черговий танкер-газовоз. Другий ринок - постачання місцевої хімічної, стекольно-фаянсової та цементної промисловості. Ці галузі в Португалії (як, втім, і в багатьох інших країнах світу) готові змиритися з будь ціною на природний газ, оскільки не мають альтернативи цьому виду хімічної сировини та пічного палива.
Обсяг споживання природного газу в Португалії за європейськими мірками вважається невеликим, але близькість до Алжиру підвищує цінність португальського ринку. У 2003-2014 роки він щороку споживав від 3.4 млрд. куб м до 5.2 млрд. куб м природного газу. Але через зростання частки сонячних і вітряних електростанцій в португальській енергетиці цей показник почав знижуватися.
Взаємовигідний обмін
На перший погляд, у нинішній ситуації сприятлива цінова кон'юнктура може призвести до повного заповнення потужностей терміналу Sines газом із США. Теоретично це загрожує створити суттєвий профіцит на місцевому ринку газу з Алжиру. Але втрата 1,5-2 млрд. куб. м поставок на португальський ринок не представляє серйозної загрози для Алжиру. Насправді, вихід США на газовий ринок Португалії набагато масштабніший дрібної конкуренції. Його перспективна мета - майбутній торговий альянс між трейдерами, які беруть американський газ в Португалії, і компаніями-експортерами з Алжиру. Американці зможуть максимально збільшити поставки в Португалію та Іспанію, які раніше вважалися суто алжирськими нішами. У свою чергу Алжир отримає можливість заміщати своїм газом майбутні поставки американського газу в інші країни ЄС.
Алжир має дуже потужні експортні позиції. Але вони довгі роки штучно стримувалися через слабкість трубопровідної і портової інфраструктури, що зв'язує Алжир і Європу. З незрозумілих причин араби і європейці ніяк не могли домовитися про розширення транспортного сектора. У 2015 році алжирські компанії експортували в ЄС 34 млрд. куб. трубопровідного газу. Це стало другим показником після російського "Газпрому", який наростив свою частку до 158,6 млрд. куб м, випереджаючи Катар, Лівію і Норвегію.
В кінці 2015 року, анонсуючи запланований на 2017 рік запуск чергового газопроводу з Алжиру Midcat, чиновники в Брюсселі задумалися над простим питанням. Чому Алжир, маючи запаси газу 4,5 тлн. куб м, а також більш ближнє плече доставки газу в Європу, ніж родовища РФ, не тіснить тіснити "Газпром" з європейського ринку? Відповідь на нього можна знайти в політичній сфері. Точніше, в слідах російських спецслужб при створенні осередків тероризму в Північній Африці, а також значних і часто відверто дармових постачання зброї Алжиру, запуганному штучно створеними регіональними терористичними погрозами. У 2015 році, наприклад, Алжир зайняв 3-е місце у світі з імпорту озброєнь і спецматеріалів з РФ на суму $0,9 млрд., поступившись тільки Іраку ($1,5 млрд.) і Індії, який закупив російської зброї на $1.1 млрд.
Москва веде з алжирськими арабами відчайдушну гру. Кремлівські геостратеги невтомно натякають, що тисячі російських громадян у складі Ісламської держави, безумовно, "надсилає Вашингтон". Отже, з такої "спільної" для Алжиру і РФ загрозою як ІГ сторонам треба боротися спільно, усіма доступними методами. Один з них, наприклад - списання частини вартості поставок російської зброї Алжиру під різними приводами - "порушення умов контрактів", "непоправного боргу", "невідповідність марок техніки" і так далі.
Але подібний підхід обіцяє Європі розбрід і полеміку, якій одразу ж скористається Москва. Більш прагматичний підхід - пропонувати Алжиру робочі варіанти збільшення експорту газу в ЄС, і спостерігати за його реакцією. Саме таку тактику і обрали європейці.
В даний час працює кілька трубопроводів, що зв'язують Алжир з Іспанією та Італією, яких алжирцям явно недостатньо. Це Trans-Mediterranean пропускною здатністю 30 млрд. куб. м, газопровід Maghreb-Europe, потужністю 9 млрд куб м (бренд Pedro Duran Farell), і газопровід Medgaz потужністю 8 млрд куб м. В минулому році для розширення цих експортних потоків комісія ЄС запропонувала Алжиру побудувати до 2017 року два нових газопроводу - Gasdotto Algeria Sardegna Italia (Galsi) потужністю 8 млрд. куб м і газопровід Midcat потужністю 14 млрд. куб. м.
Якщо секретні алжиро-російські угоди про підтриманні високих цін на газовому ринку ЄС дійсно існують, алжирській стороні не залишиться нічого іншого, як саботувати ці проекти і тягнути час. Корпорації США в такому випадку зможуть скористатися нинішнім виходом на LNG-ринок Португалії для того, щоб в подальшому безпосередньо витісняти алжирський газ з ринку країн Середземного моря, розширюючи постачання зрідженого газу.
Якщо ж чутки про алжиро-російському взаємодії на ринку трубопровідного газу Європи залишаться тільки чутками, і Алжир активно включиться в проекти нових газопроводів в ЄС, американські компанії зможуть почати набагато більш перспективний двосторонній арабо-американський бізнес. Вони отримають можливість збільшувати по наростаючій продаж алжирським компаніям американських ресурсів LNG, які будуть потрапляти на ринки Португалії та Іспанії. Натомість вони почнуть отримувати від арабів ресурси в інших країнах Європи, таких як Італія та Австрія, де позиції "Газпрому" вважаються найвпливовішими.
