США трансформує "червоні лінії" для України на "зелене світло" для Кремля: експерт пояснив сенс заяв про удари по НПЗ

Таку думку висловив у Facebook президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар, передає "ДС".

"Отже, міністр оборони США Ллойд Остін слідом за речниками Білого дому (адмірал Кірбі) та Держдепу (Мюллер) деякий час тому, висловився проти українських атак на російську нафтопереробку. Сказав, що "ці атаки можуть мати ефект доміно для глобальної енергетичної ситуації". Мовляв, "для України корисніше йти по тактичних і оперативних цілях, які можуть одночасно вплинути на поточну боротьбу". Про абсурдність подібних тверджень вже сказано багато, як і про нікчемність такого американського підходу взагалі. Але не поспішайте кидати камінням в Остіна", — пише експерт.

Як пояснює Гончар, частка бензинового експорту Росії у світовому його споживанні трохи більше за 1%, дизеля — 3%. Тож якби весь російський експорт бензинів та дизеля зник водночас, то інші постачальники швидко заповнили би цю нішу — зокрема індійські, турецькі та китайські, які виробляють його з російської ж нафти.

"Я вже писав раніше, що проблема зростання цін на американському паливному ринку криється в бездарній близькосхідній політиці тріо Байдена-Бернса-Саллівана. Практично, ця трійця штовхнула саудитів в обійми Росії та Китаю. В форматі ОПЕК+ правлять Росія з Саудівською Аравією та Іран, яким потрібні високі ціни на нафту. Домовляються про скорочення експортних квот і глобальний ринок трохи недоотримує барелів, а тут ще й хусити, які діють суголосно інтересам Тегерану та Росії й гонять танкери по довгому маршруту, а ще й недолугість дій західної коаліції (читай — США), які вже кілька місяців не можуть приборкати хуситів", — продовжує Михайло Гончар.

Як наслідок — ціни на сировину зростають, додає він. Відповідно зростає вартість продуктів переробки нафти, зокрема й на внутрішньому ринку США.

Утім, вважає Гончар, це "не все і далеко не основне", що формує позицію Сполучених Штатів.

"Насправді, там не було єдності у ставленні різних відомств до наших ударів по російським НПЗ. Якраз у відомстві Остіна, на відміну від ЦРУшного господарства Бернса та Раднацбезу Жеки Селіванова, він же Джейк Салліван (жартома — ред.), цілком з розумінням ставилися до українських ударів, оскільки НПЗ — законні цілі для ураження, тим більше, що Росія стала нищити українські нафтобази та нафтопереробку ще з 2022 року. Відомство Блінкена було в характерній дипломатичній позі "на шпагаті", — розповідає Гончар.

За його словами, знакові американські генерали — Годжес, Кларк, Петреус — у своїх коментарях цілком чітко висловлювались щодо обгрунтованості стратегії України на нищення критичної енергетичної інфраструктури агресора, тим самим підтримуючи неартикульовану офіційно позицію Ллойда Остіна.

Експер переконаний, що на Остіна натиснули — і тим більше, що за питання міжнародної безпеки у нього відповідає Селест Валандер.

"Прикметно, що ця доволі відома з початку 2000-х в певних академічних колах леді була призначена на посаду помічника міністра оборони вже за тиждень після відомої зустрічі Байдена та Путіна у Женеві 16 червня 2021 року. А призначена вона була з посади президента і генерального директора Фундації США — Росія, якою керувала з 2017 року. Хоча вона в минулому не відзначалася проросійськими симпатіями, але й не помічена в активній протидії Росії на відповідальних посадах. Якраз ця леді 10 квітня потрапила в повідомлення ЗМІ через своє дике висловлювання на слуханнях у Комітеті зі збройних сил Палати представників США щодо цивільного характеру нафтової і газової інфраструктури Росії. Прийшла на допомогу шефу, так би мовити. Ймовірно, їй поаплодували в Кремлі", — припускає Михайло Гончар.

Отже, продовжує він, після цих висловлювань Остіна і Валандер тепер є консолідована позиція ключових американських відомств — від Державного департаменту і Пентагону до Білого дому. ЦРУ офіційно не висловлювало свою позицію, але, як стверджує Гончар, "неофіційно відомо, що якраз вони почали першими "гнати хвилю" на берегах Потомаку".

"Чому? Офіційно це звучить так, що перед виборами угрупованню Байдена-Саллівана-Бернса потрібні низькі ціни на стелах АЗС. Звісно, це правда. Але не вся правда", — каже експерт.

Гончар звертає увагу, що високі ціни на нафту цікавлять не тільки агресивні режими Москви та Тегерану, але й провідні нафтові компанії США.

"Особливо ті, що добре заробили в 2022 році на піку нафтових цін. Дві з них особливо прикметні тим, що традиційно мають впливове лобі в американських адміністраціях, незалежно від того, хто сидить у Білому домі. Мова йде про топові "ЕксонМобіл" та "Шеврон", інтереси яких традиційно важать багато для американської політики з 20-х років минулого століття. А ще вони відомі тим, що беруть участь з 90-х років в масштабних проектах видобутку нафти в Казахстані. Особливо "Шеврон", — зазначає Михайло Гончар.

Нафта, нагадав він, видобувається в Казахстані, а транспортується на світовий ринок через Росію, нафтопроводом "Тенгіз – Новоросійськ" Каспійського трубопровідного консорціуму. 1511 км труби пролягає в основному через Росію з відвантаженням нафти на терміналі Южная Озєрєєвка поблизу Новоросійська. Оператор КТК — російська нафтотранспортна монополія "Транснефть".

"Тобто, Росія жорстко контролює нафтовий потік американських компаній з Казахстану. Хочете зберегти свої прибутки, American oil guys? Тоді дійте так, щоб вам і нам було добре, бо в іншому випадку перекриємо нафтовий кран", — говорить Гончар.

Він також процитував корпоративний звіт Exxon Mobil, у якому йдеться: "…якщо Росія вживе контрзаходів у відповідь на існуючі санкції до її військових дій в Україні, можливо, що транспортування казахстанської нафти через трубопровід КТК може бути перервано, згорнуто, тимчасово призупинено або іншим чином обмежено. У такому випадку Корпорація може зазнати втрати грошових потоків невизначеної тривалості".

Для компанії Chevron, що була, за висловом Гончара, піонером освоєння казахстанських родовищ ще з пізньорадянських часів, родовище "Тенгіз" є "золотою жилою глобального масштабу".

"Спільне підприємство "ТенгізШеврОйл" (Chevron (50%), Exxon Mobil (25%), "КазМунайГаз" (20%) і "Лукойл" (5%)) 6 квітня минулого року відзначило свій 30-річний ювілей. Компанія продовжує розвивати видобуток на родовищі й інвестувала понад 40 млрд доларів США в нову фазу його розширення", — наводить дані експерт.

Він також проілюстрував цифрами масштаб цих компаній і ймовірну ступінь їхнього впливу на Білий дім. Так, У 2022 році дохід Chevron склав 235,71 млрд доларів, збільшившись у порівнянні з доходом 2021 року, який становив 155,60 млрд доларів. У Exxon Mobil — 413,68 млрд доларів за 2022 рік та 285,64 млрд доларів роком раніше. Для порівняння, ВВП України у 2022 році становив 160,5 млрд. доларів.

Як відзначали західні галузеві аналітики, Chevron очікує, що родовище Tengiz залишатиметься високоприбутковим, і дивіденди акціонерам за 2023 рік будуть вищими, ніж у 2022 році, додає Гончар. Водночас, галузеві аналітики попереджали, що маршрут трубопроводу КТК та СП "Тенгізшевройл" залишаються вразливими до потенційної помсти Росії проти міжнародних санкцій, запроваджених США та європейськими країнами минулого року у відповідь на вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.

"Однак насправді "Шеврон" не дуже переймається можливою "російською помстою". Йому куди простіше вирішити питання через ланцюжок своїх людей та лобістів у Вашингтоні, ніж займатися диверсифікацією маршрутів вивозу 30 млн тоне видобутої нафти з Казахстану в обхід Росії", — стверджує Михайло Гончар.

За його інформацією, ця компанія "є одним з провідних учасників цікавої конфігурації такого собі "Діалогу Форт-Росс", ініційованого і спонсорованого російськими "Транснефть" і "Совкомфлот" та американської "Шеврон".

"Російський посол Антонов у своїй промові на ювілейному 10-му форумі Діалогу у 2021 році відзначив: "…Попри всі труднощі, Москва та Вашингтон після червневого саміту лідерів двох країн у Женеві змогли встановити стійкий діалог по лінії Рад безпеки та зовнішньополітичних відомств". А ось ще трохи пафосу: "Совкомфлот", "Транснефть" та Chevron — багаторічні спонсори проекту "Діалог" Форт Росс". З 2012 року три компанії підтримують ініціативи щодо збереження та популяризації російської культурно-історичної пам'ятки в Каліфорнії, а також сприяють розширенню діалогу між Росією та США", — пише експерт.

На його тверджуння, Росія "сповна користується різними конфігураціями", зокрема для того, щоб розв'язати питання припинення українських атак на російські НПЗ.

"Звісно, черговий форум Діалогу Форт-Росс ніхто скликати не буде, а ось задіяти закулісні важелі можна і без зайвого пафосу та шуму. Нічого такого — це лише діалог між Росією і США в складний час геополітичної напруженості, де збереження доходів американських компаній і виплата дивідендів акціонерам є предметом турботи американської адміністрації, особливо перед виборами", — зазначає Гончар.

Експерт каже, что чотиритактний алгоритм впливу Москви на Білий дім з використанням механізму КТК спрощено виглядає так (дослівно в дописі):

• "Кремль через "Транснефть" (нинішній її очільник Микола Токарєв в минулому — начальник Путіна в дрезденській резидентурі ПГУ КГБ СССР) "по-дружньому" звертається до "Шеврона" "попрацювати у Вашингтоні";
• "Шеврон" активує своїх людей та лобістів, формулює й розподіляє завдання разом з операцією прикриття, щоб залишатися самому за кулісами;
• Лобісти біжать до урядових установ з відповідними дорученнями і проектом "правильних меседжів", що мають прозвучати на адресу України;
• Речники урядових агенцій озвучують "правильні меседжі".

"А щоб прибрати неприємний присмак приниження вашингтонськими побігеньками керівництва світового нафтового гіганта, "Транснефть" виплачує дивіденди акціонерам КТК, з-поміж яких і дочірні структури "Шеврона" та "ЕксонМобіл": Chevron Caspian Pipeline Consortium Company – 15%, Mobil Caspian Pipeline Company – 7,5%. За 2023 рік акціонерам КТК виплачено 1,34 млрд доларів дивідендів. Звісно, це не багатомільярдні суми дивідендів від основної діяльності з експорту видобутої нафти, але теж немалі гроші", — говорить Гончар.

З огляду на необхідність формування та підтримання виборчого фонду, у команді президента США Джо Байдена є підвищений інтерес "отримати додаткові донати", вважає він.

"А тут така нагода! Тим більше, що гроші не пахнуть. А для Кремля це ефективний механізм елегантного корумпування геополітичного противника (цікаво, чи буде якесь антикорупційне розслідування колись з цього приводу?) та ще й перетворення його на пасивного спільника через червоні лінії, які він малює Україні", — стверджує Михайло Гончар.

Ось так, підсумовує експерт, "червоні лінії" Вашингтона для Києва перетворюються на "зелене світло" для Кремля".

"Сьогоднішня атака на об’єкти критичної енергетичної інфраструктури України — тому підтвердження. Показово, що удари приходяться не тільки по об’єктах електроенергетики, але й системи підземних сховищ газу. Адже жодних червоних ліній тріо Байдена-Саллівана-Бернса для Москви не накреслило. Їм куди легше нагнути Остіна й випустити Валландер з ідіотськими заявами", — резюмує Михайло Гончар.