Чому спецслужби НАТО не встигають відловлювати російських шпигунів
У минулі вихідні італійська поліція затримала в одному з римських кафе колишнього співробітника Служби безпеки та інформації Португалії (SIRP) Фредеріку Карвальо Жила, який довго і "плідно" працював з російськими спецслужбами, поставляючи їм важливу інформацію в обмін на гроші. Причому чималі. Затриманий був і його російський куратор, ім'я якого, із зрозумілих причин, розголосу влади не зраджували.
Португальці давно підозрювали, що у них завівся "кріт". Полювання на нього почалася в 2014 році за сприяння ЦРУ. 57-річний Жив, який з кінця дев'яностих займався в SIRP контррозвідкою і боротьбою з тероризмом, засвітився, в принципі, з-за власної необережності. Підвели його під монастир любов до колишнім радянським країнам у Східній Європі, чого він не приховував в Facebook, і жінкам звідти ж. Шлях до серця чоловіка лежить, всім відомо, через шлунок. Але Москві потрібен був не ШКТ Жила, а його мізки, які відключаються завдяки абсолютно іншому органу. Використання "жіночого ресурсу" для обробки потенційних зрадників у лавах іноземних держав - давня і часто використовувана російськими спецслужбами тактика. Знають про це і на Заході, тому й зацікавилися португальцем.
Операція, як зізналися в італійській поліції, яка працювала в зв'язці з Португалією і США, була дуже складною. Але принесла плоди, т. к. був спійманий не тільки Жив, але й покупець інформації - співробітник Служби зовнішньої розвідки РФ. Причому цікаво, що росіянин виявився працівником дипломатичного представництва, яке служить прикриттям для агентів СЗР за кордоном, а так, нелегалом. Такі розвідники - еліта СЗР, які не так часто потрапляють в руки країн Заходу.
"Гонорар" Жила становив $11 тис. за документ. І Москва платила справно. Отже, дані були цінними. Але чим міг зацікавити Кремль колишній співробітник SIRP? Дуже сумнівно, що якимись секретами своєї країни. Не сказати, що Португалія сама по собі лежить поза сферою інтересів Росії, адже Москва дуже ретельно промацує будь-які тріщини в єдності Європейського союзу, а невелика країна на Піренейському півострові, яка перебуває у скрутному економічному і політичному положенні, прекрасно вписується в стратегію по дробленню ЄС. Але виділяти тисячі доларів і посилати елітного розвідника... Тут масштаб дещо ширше.
Португалія, як старожил НАТО (вступила в 1949 році), природно, має доступ до секретів альянсу. Жив, звичайно ж, завдяки своєму високому становищу в португальській розвідці також накопичив значний багаж даних, на які облизуються в Росії. Навіть незважаючи на те, що він вже давно вийшов у відставку, не означає, що, по-перше, його база секретів втратила актуальність, а по-друге, що він втратив зв'язку з SIRP. Тобто, цілком імовірно, що в португальській розвідці є ще кроти, які безпосередньо не стикаються з росіянами, але отримували частину "гонорарів" Жила.
А це в свою чергу розкриває серйозну проблему Альянсу у протидії шпигунської активності. Аж надто довго НАТО був неповороткий, знову переходячи в режим "холодної війни". За цей час Москва, де до влади прийшли реваншисти з КДБ, встигла наповнити своїми людьми всю Європу без винятку. Наприклад, влітку минулого року правоохоронці Фінляндії, Швеції і Норвегії в своїх рапортах констатували небувалу активність російських шпигунів на території Скандинавського півострова. Причому вона зросла з початку військової агресії РФ на Донбасі. Скандинави ж представляють інтерес для Москви, бо Швеція, реагуючи на поведінку Росії, все більше поглядає в бік НАТО, і Фінляндія не проти переглянути свій нейтральний статус.
Ще один регіон, до якого нерівно дихають росіяни - це Балтія. Литва, Латвія і Естонія, м'яко кажучи, не в захваті від того, що Кремль творить поблизу їхніх кордонів. Так і в межах їх країн, між іншим, теж. У 2015 році в Литві був затриманий співробітник ФСБ 1977 року народження, який проводив операції з метою впровадження своїх людей в уряд, правоохоронні органи та спецслужби. А до цього Вільнюс зі скандалом вигнав російського консула Володимира Малигіна за звинуваченням розвідувальної діяльності. Ще один приклад: в цьому році Тартуський повітовий суд Естонії посадив за ґрати трьох чоловіків за співпрацю з російськими спецслужбами. Перший - Максим Груздєв - передавав інформацію про поліції безпеки, другий - Олександр Руднєв - про діяльність сил оборони і роботі прикордонного кордону Південної префектури, а третій - Павло Романов - про обороноздатності країни.
Це лише кілька доказів бурхливої розвіддіяльності РФ в європейських країнах. Розмах ж може бути набагато більше, т. к. не про всіх шпигунів влади країн повідомляють, і ще більше таких завербованих зрадників або безпосередньо агентів продовжують працювати на благо "третього Риму".
Шаленство, з якими РФ загрожує світу своїми "іскандерами", по своїй суті і забарвленням схожа фанатизму. Але фанатики в Росії, звичайно ж, не все. Поки споживач вбирає в себе велич, Кремль чудово розуміє, що міфом про військової могутності, наприклад, не збити новітній F-35. Час грубої сили давно минуло, і Москва, компенсуючи технологічну відсталість, йде на хитрість, повністю переключившись на добре відому нам гібридну війну.
Така тактика передбачає пошук придатних для натискання больових точок, створення абсолютно гротескної і абсурдною картинки в інформпросторі і відверту брехню. І до цього західні союзники поки не готові, що показує арешт того ж португальця Жила. Так, НАТО оголосило, що Росія - головна загроза Європі, і глобально перебудовує архітектуру Альянсу, мене вектор вже зі стримування на оборону. З цією метою в Балтію відправляється 4 тисячі військових із США, Великобританії і Німеччині, плюс танки і авіація. У Румунії активується ПРО, а в Польщі починається підготовка до її запуску. Альянс вже серйозно ставиться до загрози зі Сходу, але контррозвідка за військовими не встигає. Тому Москва поки має перевагу, оскільки потік даних про рухах НАТО все ще не перерваний.
