Програти Африку. Як облажались люди "кухаря Путіна", а помер підлеглий Лаврова
Посольство Росії в Сенегалі і Гамбії 12 червня опублікувало у Facebook повний скорботи (не сарказм, хоча...) пост про трагічну загибель голови цієї дипмісії Крюкова Сергія Миколайовича. Посол пішов у юному для російського дипломата віці - у 59 років. За день до цього повідомлення британська газета The Guradian опублікувала дані про діяльність структур, пов'язаних з "кухарем Путіна" Євгеном Пригожиним, в 13 країнах Африки. Інформація, яка свідчить про активне втручання Росії у внутрішні справи цих держав, була отримана від підтримуваної опозиціонером Михайлом Ходорковським аналітичної групи "Центр Досьє". Як каже один всім відомий кремлівський пропагандист: "Збіг? Не думаю".
Санкційне тиск змусив Кремль шукати нових друзів, і заради цього він не побоявся гібридного протистояння за вплив в Африці з Китаєм. Описані в методичках пригожинцев технології або застосовувалися, які планувалися до застосування в наступних країнах: Центральній Африканській Республіці, Судані, Мадагаскарі, Лівії, Зімбабве, Південно-Африканській Республіці, Південному Судані, Демократичній Республіці Конго, Чад, Замбії, Уганді, Екваторіальної Гвінеї, Малі, Ефіопії.
Гібридність на експорт
Є навіть певна градація по ступеню "лояльності" по відношенню до Росії. Наприклад, ЦАР, Судан і Мадагаскар отримали умовні "п'ять балів". У першій структури Пригожина, що отримали загальну назву "Компанія", займалися зміцненням і навчанням місцевих збройних сил, стабілізацією політичної ситуації, замінили депутатів і міністра закордонних справ (судячи з усього, це Шарль-Армель Дюбен), орієнтованих на Францію; надавали допомогу у створенні держінститутів, запустили власні радіостанція і два друкованих видання.
На Мадагаскарі, згідно з документами, "Компанія" стверджує, що допомогла перемогти у другому турі кандидатові в президенти Анді Радзуеліні. Щоправда, він заперечує отримання підтримки від росіян. Тут взагалі цікаво виходить: "експерти" Пригожина ставили відразу на вісім кандидатів, включаючи чинного президента. Але ні один не пройшов у другий тур. Політтехнологи поспішили запропонувати допомогу Радзуеліні, але того вже допомагали Китай і США, та й він сам по собі був фаворитом у гонці завдяки минулій роботі на посту глави держави. Не зрослося, але люди "кухаря Путіна" спробували хоча б на папері назвати його перемогу своєї заслуги. А в цілому діяльність постійно змінюють один одного пригожинцев полягала у "стабілізації політичної ситуації, боротьбі з протестами, навчанні поліції, створення найбільшої в країні газети". І навіщо вони навіть наплодили ботів до виборів в "ВКонтакте" (відома малагасийцам ця соцмережа взагалі?). Результату це не принесло, до речі. Читаність матеріалів по Мадагаскару була практично нульовою.
У Судані росіяни допомагали режиму Омара аль-Башира у проведенні політичних і економічних реформ, що напрацьовували його імідж "батька нації", готували його до виборів 2020 р., застосовуючи при цьому методички з придушення протестів і ослаблення опозиції, написані для внутрішнього користування в Росії. В деяких місцях забули поміняти "Росія" на "Судан". Над проектами з ослаблення опозиції, як уточнює "МБХ-медіа", працювали глава "оперативного штабу" у Хартумі Сергій Клюкін і колишній регіональний керівник компанії "М-Інвест" Михайло Потепкин.
Заходи включали в себе як поширення фейків (виставити демонстрантів "антиисламистами", "произраильскими" і "про-ЛГБТ"), так і фізичне усунення - з "мінімальною, але прийнятною загибеллю людей", зазначив один з колишніх чиновників режиму аль-Башира. Чим, власне, в травні зайнялися "Сили швидкого підтримки" (по суті, каральний загін розвідки Судану), убивши, принаймні, сотні протестувальників.
Далі. "Чотири бали" в категорії "співпраця" отримали Лівія, Зімбабве і ПАР, Південний Судан - три, а ДРК, Чад і Замбія - два. У Лівії, як відомо, росіяни активно дружать з командувачем Лівійської національної армії Халіфою Хафтаром і впливовим політиком (прізвище не вказується). "Компанія" займається також підготовкою до виборів 2019 р. Зімбабве: забезпечення перемоги в першому турі якогось кандидата (прізвище прихована); консультації якоїсь особи в умовах економічної кризи; рекомендації з інформаційної політики. ПАР: політконсультації для правлячої партії АНК перед парламентськими виборами 2019 р.; моніторинг політико-соціальних процесів, створення нових ЗМІ. Також в документах, отриманих газетою від Ходорковського, згадуються Уганда, Екваторіальна Гвінея і Малі в якості "країн, в яких ми плануємо працювати".
Провал за провалом
Є (або був) в планах у Пригожина і Сенегал. Росія має намір прокласти залізницю з Дакара (столиця Сенегалу) в порт Судан (столиця Судану). Але поки складно сказати, що цього проекту судилося збутися. Справа в тому, що 13 лютого (за 11 днів до виборів) цього року кандидат в президенти Сенегалу Макі Салл звинуватив посольство РФ, очолюване на той момент Крюковим, у фінансуванні кандидата від опозиції - Усмані Сонко. The North Afrcia Post писала з посиланням на оточення Саллі, що дипмісія РФ має намір протягом двох діб передати Сонко дві валізи грошей, наступні через сусідню Гвінеї-Бісау. Перша це партія валіз чи ні, невідомо. Але росіяни і, зокрема, Крюков допустили серйозну помилку. Подкармливаемый ними кандидат не виграв, а посів третє місце (15,67%). Салл ж пішов на другий термін першого туру, отримавши 58,26% голосів, друге місце у Идриссы Секу.
З іншого боку, навіть якщо б Сонко минулої зими став президентом Сенегалу, проект по будівництву залізної дороги так і не почався б. Проблеми виникли вже в точці "Б" - у Судані в квітні скинули аль-Башира і почалася низка переворотів і кровопролиття. Так що пригожинцы облажались двічі. І смерть чергового російського посла може бути не випадковою. Хоча й не факт, що вона стала наслідком його провалу на президентських виборах в Сенегалі.
Козел відпущення
Як констатує The Guardian, "Компанія" Пригожина в цілому не дуже успішно діяла у вищезгаданих країнах. Росія програє Африку не тільки Китаю, але також США і Франції. Надсилаються російські експерти і політтехнологи були абсолютно не в курсі місцевої специфіки: культури, менталітету, еліт і т. д. здебільшого доручене Пригожину завдання по освоєнню "африканського ринку" зводилася до розпилу бюджету. А враховуючи значення, приділяється Кремлем пошуку нових партнерів на континенті, так чи інакше хтось повинен був відповісти і за Судан, і за Сенегал, і за Мадагаскар, і за інші країни, де приголомшливого успіху "Компанія" не досягла. І козлом відпущення могли вибрати саме підопічного Сергія Лаврова - Крюкова.
Чому його? Відповідь криється в біографії дипломата. Свою дипломатичну кар'єру випускник МДІМВ почав ще 22 роки тому в якості радника посольства РФ на Мадагаскарі. З 2003 по 2007 рр. Крюков був заступник директора департаменту Африки МЗС Росії, після три роки - посол в Зімбабве і за сумісництвом в Малаві. У 2011 р. Крюков вже очолив згаданий департамент Африки, а в 2014 р. його відрядили керувати дипмісіями в Сенегалі і Гамбії. Тобто третину свого життя Крюков присвятив Африці і був фахівцем по континенту, можливо навіть консультуючи пригожинцев по всім або більшості країн з тих тринадцяти. І можливо також, що справлявся більш-менш непогано. Тільки толку від цього, якщо консультовані, - профани?
Але найвищу ціну за помилки не заплатили "експерти" Пригожина, а як видається, саме Крюков. І звідси питання: якщо "Компанія" продовжить розпилювати бюджет з мінімальним вихлопом, скільки ще Лавров втратить своїх дипломатів? Навряд чи Кремль на даному етапі відмовиться від послуг Пригожина. Він і його гібридні політико-військові структури вже де-факто займають чільну роль у формуванні зовнішньої політики Росії.
