Товариш Сечіна. Як Кремль нафту з Венесуели в Анголу перелив
"Роснефть" Ігоря Сєчіна оголосила про свій відхід з Венесуели та продажу активів у місцевих проектах з видобутку нафти і нефтесервису: Petromonagas, Petroperija, Boqueron, Petromiranda і Petrovictoria. Активи продаються якоїсь російської компанії, на 100% належить уряду РФ, як заявив у коментарі РБК прес-секретар "Роснефти" Михайло Леонтьєв, з метою підштовхнути США скасувати санкції, введені відносно компанії.
Дійсно, в лютому і березні Вашингтон вніс у санкційний список російських торговців нафтою дочірню компанію "Роснефти" Rosneft Trading і "Роснефти" ж підконтрольну швейцарську TNK Trading International. Тим самим створивши серйозні проблеми для Кремля, який зіткнувся з різким обвалом цін (Urals - $19,6 за бочку, дані з затримкою в один день), який Росія сама ж і спровокувала, вийшовши з угоди з ОПЕК.
Але чи насправді Ігор Сєчін віддасть венесуельські прожекти? І що за держкомпанія отримає активи "Роснефти"?
Російська газета "Ведомости" пише, що "єдина державна компанія, яка підходить під опис з повідомлення "Роснєфті" (на 100% належить уряду і може розплатитися за угоду акціями "Роснефти") - це "Роснефтегаз". Дана компанія володіє контрольним пакетом акцій "Роснефти" - 50%+1. У British Petroleum 19,75% акцій, 18,93% належать QH Oil Investments LLC (Катар), одна акція - у Росмайна.
Однак Deutsche Welle і РБК звернули увагу на те, що в той же день, коли "Роснефть" попрощалася з Венесуелою, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (ЕГРЮЛ) була зареєстрована компанія "Росзарубежнефть". Згідно з реєстром компанія повністю належить вищезгаданому Росмайну, знаходиться в Москві, її статутний капітал становить 322,7 млрд рублів (більше $4 млрд), а вона буде займатися видобутком і транспортуванням нафти й нафтового (попутного) газу.
Товариш Сечіна
Гендиректором "Росзарубежнефти" вказано якийсь Микола Рибчук. Журналісти також звернули увагу, що людина з таким самим ім'ям є колишнім військовим аташе, представником Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС) в Анголі і членом Спілки ветеранів Анголи.
Варто відзначити, що і сам Сечин, який володіє португальською, в 1980-х служив в Анголі військовим перекладачем під час громадянської війни (1975-2002 рр..), в ході якої Радянський Союз і США підтримували угрупування: MPLA (Національний рух за звільнення Анголи) була прорадянської, а UNITA (Національний союз за повну незалежність Анголи) і FNLA (Національний фронт за визволення Анголи) - прозахідними. За деякими оцінками, в ангольської війні на боці MPLA встигли взяти участь 11 тис. радянських військових, багато з яких залишилися в Анголі і потрапили в місцеві органи влади.
В 1979 р. до влади прийшов представник MPLA Жозе Едуарду душ Сантуш, який в 1960-х жив в СРСР і одружився на росіянці Тетяні Кукановой. З розвалом СРСР Москва, як відомо, втратила вплив в Африці, але вже з початку нового тисячоліття потихеньку почала туди повертатися.
Представники Спілки ветеранів Анголи регулярно катаються в колишню колонію Португалії, іноді по кілька разів на рік, і обмінюються медальками. В ході своїх візитів ці ветерани постійно зустрічаються з керівництвом країни, у тому числі з головами силових і оборонних відомств. Приміром, в 2014 р. російська делегація, у складі якої був і Рибчук, зустрічалася з міністром оборони Жуаном Лоуренса (нині президент Анголи) і главою Служби безпеки (Casa De Segurança) Жуаном Виейрой.
До речі, примітна формулювання з сайту Союзу: "З дозволу президента країни Жозе Едуарду душ Сантуша, який було отримано вже безпосередньо в ході візиту" гостей з РФ вручили медалі. Примітна вона тим, що душ Сантуша, виходить, поставили перед фактом. Це раз. Два: душ Сантуш, хоч і був у промосковській MPLA, але після змінив вектор і став частіше поглядати на Вашингтон.
Тісні контакти з Москвою він зберігав. За його правління Росія початку заходити на місцевий ринок нафти і алмазів.
Нафтові ріки і алмазні берега
Зазначимо, Ангола, яка є членом ОПЕК, по-перше, друга в Африці, після Нігерії, за видобуток нафти, доведені запаси якого становлять близько 12,6 млрд барелів, а по-друге, володіє одними з найбільших у світі покладів алмазів.
На момент, коли в січні 2014 р. Ангола виставила на продаж право на розробку і видобуток на 10 континентальних родовищах, там вже працювала дочірня компанія "Газпромнафти" - сербська NIS. Восени 2013 р. міністр нафти Анголи Жозе Марія де Васконселос повідомив, що нефтепроектами зацікавилися представники "Роснєфті" (делегація побувала в Анголі в квітні 2014 р.), "Газпрому", "Лукойлу", "Газпром нафти" і "Зарубіжнафти".
До речі, про назви... "Зарубежнефть" і створена під Рибчука "Росзарубежнефть". Якось туговато в Москві з креативом.
20 січня 2019 р. Національне агентство з нафти, газу і біопалива Анголи (ANGP) уклало дві угоди про розробку великого шельфового родовища з утримувачем акцій "Роснефти" - British Petroleum.
Крім нефтепроектов, Росія вклинилася у видобуток алмазів у Анголі. Цим у партнерстві з Національною алмазної компанією Анголи (ENDIAMA) зайнялася "Алроса" - лідер на світовому ринку виробництва алмазів. Ангола ж принесе російської компанії чималий прибуток. У грудні 2019 р. "Алроса" заявила, що з середини 2020 р. починається розробка одного з найбільших у світі родовищ Luaxe. У поточному році компанія сподівається здобути алмазів на 1 млн каратів вартістю $90 млн.
Повз таких багатств росіяни просто не могли пройти. І, крім вояків із Спілки ветеранів Анголи, в Луанду зачастили представники самих верхів: на початку жовтня 2013 р. в столиці Анголи побував віце-прем'єр Дмитро Рогозін, який створив міністерську комісію для розвитку відносин, а в листопаді 2015 р. з згаданим вище главою Служби безпеки спілкувався секретар Радбезу РФ Микола Патрушев.
Тобто спектр обговорюваних питань стосувалося і енергоресурсів, і оборонного співробітництва. В рамках якого в жовтні 2019 р. до Анголи були поставлені 12 винищувачів Су-30К.
Холодний душ
До речі, під час зустрічі з Рогозіним в 2013 р. віце-президент Анголи Мануель Вісенте закликав Росію активніше брати участь у розвитку цієї африканської країни.
Думається, він не раз після кляв себе за ті слова. Адже росіян, відомо, двічі просити що-небудь "поразвивать" не потрібно. І, враховуючи наступні кардинальні зміни в системі влади Анголи, є сенс припустити, що не тільки нафту, алмази і зброю Рибчук і До обговорювали з тодішнім міністром оборони Жоау Лоуренсу.
Справа в тому, що душ Сантуш через десятиліття на чолі Анголи вирішив, що у виборах президента в 2017 р. брати участь не буде, і вибрав соратника і наступника - Лоуренсу, при цьому, мабуть, сподіваючись зберегти реальну владу в своїх руках.
Тільки все пішло не за планом. Лоуренсу не побоявся піти проти шефа і перезавантажив владу, одразу ж почав зачищати "найжирніші" місця від ставлеників душ Сантуша. Соратник президента Вісенте також позбувся посади. А разом з ним і новий глава держави звільнив дітей душ Сантуша: сина Жозе Філомена - з посади голови Національного суверенного фонду добробуту, а дочка Ізабель - з посади керівника державної нафтокомпанії Sonangol. Сина звинуватили у виведенні з фонду $500 млн, а дочка, чиї статки Forbes оцінював у $3 млрд, - до повсюдної корупції.
Між іншим, у січні цього року журналістам злили тисячі сторінок документів про розкрадання Ізабель душ Сантуш Sonangol. Наприклад, згідно з документами, дочка екс-президента, яка народилася в Баку і має громадянство РФ, в останній день на своїй посаді заплатила $58 млн дубайської консалтинговій фірмі Matter Business Solutions, якою керує її бізнес-менеджер.
Анголо-венесуельські проекти
Судячи з усього, сім'ю душ Сантуш вирішили не просто позбавити важелів впливу в Анголі, але і повністю злити. І за цим, дуже навіть ймовірно, може стояти Москва, яка отримала в Луанді нових - більш "голодних" і піддатливих - друзів.
Тепер же російські куратори ангольського напрямки, до яких, мабуть, належить і Рибчук, можуть зі спокійною душею зайнятися іншими країнами, що представляють величезний інтерес для Кремля.
Звичайно, не факт, що Рибчук взагалі буде мати право голосу або якийсь вплив у "Росзарубежнефти". Грубо кажучи, буде працювати за їжу, а вершки буде збирати Сєчін.
По крайней мере, до тих пір, поки Сполучені Штати не внесуть нову компанію в санкційний список. Тоді від російського уряду отпочкуется ще одна державна компанія з нехитрою назвою, якій доручать управляти яким-небудь співробітника Сечіна.
В цілому ж вся ця авантюра з Венесуелою наочно продемонструвала пріоритети Кремля в умовах поточної економічної кризи, що підстібається пандемією Covid-19. Мельчающие грошові потоки і обвал нефтесектора не є для Путіна достатнім приводом для порятунку економіки і турботи про простих росіян. Він рятує "непростих" росіян - представників близького кола, куди входить і Ігор Сечин. Прості ж росіяни - ті, які залишаться, - хай вже якось самі.
