Зметикували на трьох. Чому у Трампа забули сказати, з ким Лавров приїхав в Білий дім
На наступний день після раптової відставки директора ФБР Джеймса Комі, нещодавно запитів Конгрес про збільшення асигнувань на розслідування російських зв'язків команди Дональда Трампа, до Вашингтона завітав російський міністр закордонних справ Сергій Лавров. Його візит був запланований давно, але збіг вийшло щонайменше двозначним. Особливо якщо врахувати, що попередній раз Лавров був у столиці США ще до анексії Криму.
З одного боку, за результатами зустрічі Лаврова з держсекретарем Рексом Тиллерсоном відомство останнього видало досить стриманий і сухий прес-реліз, який виглядає свідченням того, що нинішня адміністрація США жодним чином не має наміру йти на договорняки з Росією. Порядок денний тривала більше години зустрічі звична: Україна, Сирія і двосторонні відносини (саме в такому порядку теми вказані в релізі).
Лавров з Тиллерсоном посоглашались, що треба продовжувати діалог, що ИГИЛ необхідно розгромити, рівень насильства в Сирії - знизити (Лавров привіз черговий геніальний план створення зон безпеки), гуманітарну допомогу - надати. "Знову висловили підтримку женевських переговорів під егідою ООН основі міжнародних зусиль з припинення конфлікту".
Що до України, Тіллерсон підкреслив необхідність просування до повної імплементації Мінських угод, заявивши, що "санкції (проти Росії) залишаться, поки Москва не скасує дії, які їх запустили". Здавалося б, все шляхом.
Ось тільки з іншого боку цим блідим і абсолютно непоказним текстом можна було б прикрити абсолютно все, що було сказано в ході зустрічі. Складається таке враження, що за реліз видається заготівля-шаблон, не зазнала серйозної редактури за результатами спілкування. Світу дали, по суті, те, чого він чекав, - не більше. Причому награно саркастична відповідь Лаврова на питання журналіста про Комі ("Звільнений? Ви, мабуть, жартуєте!") на тлі натужного мовчання Тіллерсона лише підкреслив штучність того, що відбувається.
Відчуття ширми посилив візит Лаврова в Білий дім. Власне, незалежно від ходу переговорів з держсекретарем, головне відбувалося в Овальному кабінеті. І це головне було дивним.
Перш за все, варто відзначити, що прес-реліз, випущений Білим домом, по суті близнюк опублікованого Держдепом. Причому не тільки за суттю, але й за стилістикою. Ніби їх обидва писав один стажист. Ось текст: "Президент Дональд Дж. Трамп зустрівся сьогодні з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим після візиту держсекретаря Рекса Тіллерсона Москви минулого місяця. Президент Трамп підкреслив необхідність спільної роботи для припинення конфлікту в Сирії, зокрема, підкреслюючи необхідність для Росії приборкати режим Асада, Іран і його пособників. Президент підняв тему України і висловив готовність своєї адміністрації продовжувати брати участь у врегулюванні конфлікту, підкресливши відповідальність Росії за повне здійснення Мінських угод. Він також підняв питання про більш широке співробітництво з врегулювання конфліктів на Близькому Сході та в інших місцях. Президент також підкреслив своє прагнення налагодити кращі стосунки між Сполученими Штатами і Росією".
Загалом, все те ж. Куди цікавіше, втім, те, про що забули і у Тіллерсона, і у його боса. Ні в одному з релізів немає ні слова про те, що викликає нервове тремтіння у безлічі людей у Вашингтоні. Питання втручання Росії в минулорічні президентські вибори абсолютно ніде не згадується. Можна припустити, хоча Білий дім таке припущення не коментує, що ця тема все-таки обговорювалася, але була виключена з релізів за погодженням з Москвою. Хоча в ході прес-конференції в російському посольстві Лавров в черговий раз заявив, що "немає жодного факту чи переконливого доказу щодо російського втручання". І навіть зазначив, що, мабуть, "для американського народу принизливо усвідомлювати, що Російська Федерація контролює ситуацію в США". Хоча CNN вважає, що тим самим міністр висміяв ідею про те, що росіяни намагалися вплинути на хід виборів. Цю репліку, враховуючи результати розслідування хакерських атак на сервери Демпартії, а також особу, біографію і пост мовця, цілком можна сприймати як тонке глузування.
Як би те ні було, Трамп і Путін, принаймні, в питанні російського втручання у виборчий процес, грають на одній стороні: першому скандал загрожує втратою крісла, другого - подальшої конфронтації з Заходом.
Зустріч Трампа з Лавровим у цих обставинах, та ще й у світлі відставки Комі, більше схожий на звірку годинників. Особливо якщо врахувати, що сама відставка відбулася в той же день, коли помічники Майкла Флінна, екс-радника з національної безпеки Трампа, отримали повістки в рамках розслідування його зв'язків з Росією, і через день після того, як з'ясувалося, що кілька співробітників Трампа не передали сенатському комітету з розвідки якісь записи, запитані в рамках розслідування зв'язків між виборчою кампанією їх боса і Росією.
Вишенькою на цьому торті є той факт, що на зустрічі Трампа з Лавровим був присутній російський посол Сергій Кисляк. Ця людина викликає приголомшливу амнезію у представників нинішньої адміністрації США. Про розмовах з ним забув свого часу Флінн. Про зустрічі з ним не зміг згадати генпрокурор Джеф Сешнс, який порекомендував Трампу відправити Комі у відставку під приводом процесуальних порушень у розслідуваннях проти Хілларі Клінтон. Нарешті, про нього забув і сам Трамп - в тому сенсі, що Білий дім визнав можливим опустити таку пікантну деталь, як участь Кисляка в аудієнції. Щоправда, росіяни знову зробили йому незручно: посольство РФ у Вашингтоні опублікувало у своєму Твіттері фото, на якому Трамп тисне руку Кисляку в Овальному кабінеті. А незабаром рідне видання фотографа - ТАСС - опублікувало знімок всієї що сміється трійці. Це при тому, що для американських ЗМІ зустріч була закритою.
Причина цієї втрати пам'яті проста. І діючі і відставні співробітники американських спецслужб неодноразово заявляли, що Кисляк очолює російську резидентуру в США і особисто займається вербуванням. Цікавий вибудовується ряд перших закордонних контактів Трампа в ролі президента: Ангела Меркель, Тереза Мей, Сі Цзіньпін, Сергій Лавров (що само по собі виглядає як великий аванс Москві, але цілком відповідає етикету - адже Путін Тіллерсона прийняв) і... визнаний російський шпигун. З одного боку, такий протокол, та й подібна функція будь-якого посла - секрет полішинеля. З іншого боку, коли про неї починають говорити вголос, - цей посол стає "токсичним". Для публіки це куди більш промовиста характеристика взаємовідносин нинішньої адміністрації США з Кремлем, ніж прес-релізи. Особливо якщо врахувати, що невідомо, чи зустрічався Трамп з Кисляком раніше: при ньому Білий дім перестав публікувати журнали відвідувань.
Втім, цілком можна припустити, що затиснуті в лещата істеблішменту "ділові люди", як охарактеризував Тіллерсона і Трампа Лавров, намагаються провернути чергову взаємовигідну угоду, користуючись тим, що у кремлівського візаві пунктик на кулуарних домовленостях. Тут варто згадати, що після росіян в гості до Трампу завітав Генрі Кіссінджер, великий друг Кремля і великий майстер подібних угод. Правда, заключний акорд - зустріч з міністром закордонних справ України Павлом Климкиным відчуття договорняка зіпсував. Можна припустити, що ця демонстрація - в буквальному сенсі urbi et orbi - була в числі вирішальних чинників на користь цієї не анонсировавшейся зустрічі. Тому що пара спільних фотографій сумнівної художньої цінності - це, прямо скажемо, небагато. Хоча, звичайно, в актив нашим дипломатам можна записати зустріч з віце-президентом Майком Пенсія.
Але чи дійде крива до чергової спроби перезавантаження і яку хто за неї заплатить ціну, стане ясно в липні: після зустрічі Лавров заявив, що Трамп підтвердив намір зустрітися з Путіним на саміті G20 в Гамбурзі.
