Смерть торі. Чому британці на виборах в Європарламент згадали про Фарадже
Вибори в Європарламент у кожній окремо взятій країні - члені ЄС традиційно не викликають особливого ентузіазму у виборців. Однак нинішні ламають цю традицію, оскільки ЄС все ніяк не може вибратися з кризового стану, що обумовлено триваючим наступом євроскептиків, об'єднали свої зусилля для проходу в ЄП. Втім, у ряді країн блоку їх популярність демонструє тенденцію до зниження. Наприклад, у Нідерландах, де до того ж і явка на виборах була рекордною за 30 років (42%), або Великобританії, поки безуспішно намагається покінчити зі своєю авантюрою по виходу з Євросоюзу.
Безуспішно тому що недоговороздатність ключових політичних гравців Британії вже призвела до того, що Лондону довелося випрошувати у Брюсселя гнучку відстрочку для Brexit. Той дав британцям термін до 31 жовтня розібратися вже з планом виходу з ЄС, після затвердження якого парламентом Великобританія відразу може покинути Євросоюз. Однак до старту виборів до ЄП депутати не встигли. Очікувалося, що новий проект договору про вихід з ЄС буде внесений прем'єром Терезою Мей 7 червня, але її однопартійці вкотре його зарубали, не чекаючи дедлайну. І все ж в уряді сподіваються, що до 30 червня питання буде закрито. Хоча, можливо, без нинішнього прем'єра. 24 травня Мей оголосила, що з 7 червня йде у відставку з поста лідера партії, хоч і залишиться главою уряду до призначення наступника. Хоча раніше в цьому році, нагадаємо, вона обіцяла звільнитися, якщо торі все ж таки вирішить підтримати запропонований нею проект Brexit, але, як бачимо, пішла, не чекаючи позитивного голосування.
Поки ж Великобританії довелося вибирати, кому йти, нехай ненадовго, в головний законодавчий орган Євросоюзу.
Ми тільки присядемо
На участі Британії у виборах наполягли в Брюсселі, вирішивши таким чином компенсувати продуковану Лондоном невизначеність. У керівництві ЄС виходили з того, що Сполучене Королівство в підсумку може зовсім скасувати Brexit або провести другий референдум (що намагалася влаштувати Мей, але Консервативна партія не пішла на поводу), на якому британці потенційно могли б передумати. У підсумку склалася ситуація, коли країна - член ЄС не мала б своїх представників у Європарламенті. А це вже ставить під сумнів правомочність рішень всіх інститутів ЄС, створених після виборів.
Тепер власне про вибори у Великобританії.
Вона розділена на 12 регіонів, кожен з яких делегує в ЄП кількість депутатів, що приблизно відповідає чисельності населення. Всього ж таких парламентаріїв буде 73. Мандати розподіляються за методом Д ондта (з півночі на південь): Шотландія - шість місць, Північно-східна Англія - три, Північно-Західна Англія - вісім, Йоркшир і Хамбер - шість, Північна Ірландія - три, Східний Мідландс - п'ять, Східний Мідландс - сім, Східна Англія - сім, Уельс - чотири, Південно-Західна Англія - шість, Південно-Східна Англія - 10, Лондон - вісім.
Якщо навіть Brexit відбудеться до 31 жовтня, новообрані депутати все одно можуть, скажімо так, позаседать в ЄП кілька тижнів. Якщо відбудеться вже в червні, то вони будуть обрані, але в Брюссель можуть і не поїхати, тому що перше засідання ЄП відбудеться не раніше 2 липня. Після чого євродепутати підуть формувати парламентські групи - на це дається п'ять тижнів. Перше повноцінне засідання відбудеться 16 вересня.
Що буде з ЕП після виходу Британії з Євросоюзу? У разі Brexit, як планувалося спочатку, 29 березня цього року, в Європарламенті "розігрувалися" б 705 мандатів, а не 751. Але до наступних виборів буде 751 депутат навіть без великої Британії у складі блоку. Частина британських місць - 27 - відійдуть іншим країнам, а решта 46 відводяться під майбутнє розширення Євросоюзу. З цих 27 мандатів Франція та Іспанія отримають по п'ять місць, Італія і Нідерланди - по три, Ірландія - два. А ще дев'ять країн (Німеччина, Данія, Естонія, Хорватія, Швеція, Румунія, Словаччина, Австрія, Польща) - по одному депутатському кріслу.
Brexit в Брюсселі
Члени ЄС досягли домовленості не публікувати офіційних результатів виборів до вечора неділі (повна картина з'явиться в понеділок), тобто поки не буде закритий останній виборчу дільницю в блоці. Першими у четвер, 23 травня, голосували британці і голландці, але так чи інакше про результати можна судити за оцінками. Британське законодавство не передбачає екзитполів, однак протягом виборчого процесу регулярно публікувалися соціологічні дослідження, що дають цілком ясне уявлення про настрої британців.
Почнемо з того, що лідером виборів до ЄП стала євроскептична і правопопулистская "Партія Брекзит", створена в січні цього року колишнім членом іншої аналогічної політсили - Партії незалежності Об'єднаного Королівства (UKIP) - Кетрін Блейклок. 20 березня вона пішла з поста лідера партії з-за ісламофобських висловлювань, і місце Блейклок зайняв колишній лідер UKIP (пішов в грудні 2018 р.) Найджел Фарадж, ймовірно, ключовий ідеолог Brexit. У свій час, в ході кампанії Leave, він наплодив масу фейків про те, приміром, що членство в ЄС обходиться Лондону в 55 млн фунтів стерлінгів в день, або про те, що три чверті британських законів написані в Брюсселі. Цей політик відомий тим, що пропонує прості рішення складних питань, хоча ніяких рішень, по суті, і немає. Фарадж, до речі, агітував і проти Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в рамках консультативного референдуму в Нідерландах. Після того, як британці підтримали Brexit, присутність Фарадж в інформпросторі королівства помітно знизилася, але вже в квітні він знову "вистрілив" - тепер як лідер нової партії, яка виступає за "жорсткий Brexit", тобто за вихід з усіх структур Євросоюзу та укладення угод з блоком в сферах торгівлі, безпеки і т. п.
"Партія Брекзит", як хвалився Фарадж, на початок травня вже мала в своїх рядах 85 тис. осіб, що приблизно дорівнює двом третинам правлячої Консервативної партії. Популярність партії продовжувала стрімко зростати. Наприклад, згідно з опитуванням YouGov щодо виборів до ЄП від 17 травня, новий проект Фарадж набирав 35%, Партія ліберальних демократів - 16%, а вже колишні ключові дві партії - Лейбористська і Консервативна - значно погіршили свої показники: 15 і 9% відповідно. Торі обігнали навіть "Зелені" (10%). Опитування YouGov від 22 травня показав, що "Партія Брекзит" ще більше зміцнила своє становище - 37%. Ліберал-демократи зберегли друге місце (19%), лейбористи мали 13%, "Зелені" - 12%, торі - 7%. Примітно, що лише кожен п'ятий виборець, який голосував за Консервативну партію на виборах 2017 р., вирішив підтримати свою політсилу в цьому році. 62% воліють партію Фарадж.
Прогноз видання Politico, яке проаналізувало всі національні опитування у Великобританії, в цілому відображав дослідження YouGov, але при цьому був більш сприятливим для партій Корбіна і Мей: "Партія Брекзит" - 39,7% (25 місць), лейбористи - 18,96% (15 місць), ліберал-демократи - 16,24% (12), консерватори - 10,88% (7), "Зелені" - 8,69% (5), Шотландська національна партія (SNP) - 3,21% (3), незалежна група ChangeUK - 3% (1), UKIP - 2,59% (1), Партія Уельсу - 0,86% (1 місце).
На перший погляд парадоксально високий рейтинг "Партії Брекзит" на ділі має просте пояснення - виборці втомилися від, як їм здається, нескінченної низки провальних голосувань у парламенті, домовленостей і передоговоренностей, звинувачень і підкилимної гри. Поки торі і лейбористи ламали списи, їх рейтинги падали. Партія Терези Мей (точніше, частина партії), хоча не тільки вона, лобіювала Brexit, але в очах пересічного британця депутатські баталії показали повну нездатність правлячих сил вивести країну з Євросоюзу. Три роки пройшли, а віз і нині там, і незрозуміло, чи зрушиться з місця взагалі...
Тому спраглі виходу з ЄС консервативні виборці почали придивлятися до нового дітища Фарадж. А не настільки праві торі - на більш ліберальні сили. Звідси і друге місце у Партії ліберальних демократів, створеної у 1988 р. на базі позбулася в 1920-х провідної позиції в політиці Ліберальної партії, і більш правих лейбористів, які створили Соціал-демократичну партію. Можна констатувати, що гризня консерваторів між собою і з лейбористами допомогла відродження спадкоємців вігів.
До речі, іноді вплив на зміну ідеологічних уподобань надає і географія. Наприклад, як повідомляє у колонці для The Scotsman Білл Джеймісон, місцеві, тобто шотландські прихильники консерваторів в масовому порядку "повстали" і вирішили підтримати, в тому числі, ліберал-демократів. Джеймісон справедливо вважає, що зараз вже йде мова про кончину Консервативної партії, від чого її може не врятувати і екс-мер Лондона Борис Джонсон, нещодавно оголосив про свої лідерських амбіціях. Лише частково його домаганням на крісло Мей допомагає певне "зрощування" поглядів з Фараджем, включаючи запозичення заяв останнього, під час кампанії Leave. Але партії в цілому - ні.
Перемога Фарадж і поразка євроскептиків
Повертаючись до феномену Фарадж, зазначимо, що високий рейтинг правопопулиста і його нової партії - це виклик або, вірніше, вирок виборців консерваторам. Що по своїй суті є тривожним явищем: частина виборців, перебуваючи у крайню ступінь роздратування, все так само готові до деструктивності на зло собі, сусідові, уряду, світу, як і під час голосування на референдумі в 2016 р. Втім, тут спрацьовує психологічна установка: жахливий кінець краще, ніж жах без кінця.
З іншого боку, чимала частина британців хотіла б повернути назад Brexit, який вже добряче пошарпав економіку Сполученого Королівства. В результаті одночасно з особистим успіхом Фарадж, який, виходить, базується на політичній смерті Консервативної партії, спостерігається різке падіння популярності євроскептиків. Politico у тому ж дослідженні оцінило "силу" євроскептиків у 2014 р. до 45% проти 28% у проєвропейських сил, а в 2019 р. - вже 35% проти 38%. Тобто Великобританія потроху виліковується від євроскептицизму. Правда, для неї може бути вже пізно. Хіба що Brexit таки скасують.
А ось для євроскептиків з Італії, Австрії, Угорщини, Франції, Німеччини, Польщі такі дані - тривожний знак. Тим більше що не тільки британці стають більш проєвропейськими, але і голландці, в той же день голосували на виборах до ЄП. Перше місце на них, згідно з даними екзитполів, отримала проєвропейська Партія праці єврокомісара Франса Тиммерманса - більше 18% (5 мандатів в ЄП). За нею слідують Народна партія за свободу і демократію прем'єра Марка Рютте - 15% (4 мандати), "Християнсько-демократичний заклик" - 12,3% (4), а євроскептики з "Форуму за демократію" виявилися лише на четвертому місці - 11% (3). Замикають п'ятірку лідерів "Зелені" - 10,5% (3). Про що це говорить? Про те, що євроскептики і популісти, багато з яких отримують ту чи іншу допомогу від Росії, все ж слабшають в деяких країнах Євросоюзу, і цей процес в найближчі роки буде набирати обертів.
