Смерть лібералізму. Як Трамп веселив Путіна на саміті в Японії
В рамках саміту "Великої двадцятки" (G20) в японській Осаці нарешті відбулася зустріч між президентом США Дональдом Трампом і його російським колегою Володимиром Путіним. Попередня - на саміті G20 в Бразилії - зірвалася через захоплення росіянами українських моряків біля берегів окупованого Криму. При цьому, як повідомляють ЗМІ, сам Трамп заявив, що на нинішній зустрічі питання українських моряків не піднімався.
В цілому ж спілкувалися вони приблизно 80 хвилин. На переговорах були присутні: з боку США - держсекретар Майкл Помпео, міністр фінансів Стів Мнучин, в. о. керівника апарату Білого дому Мік Малвейни, радник президента з національної безпеки Джон Болтон, прес-секретар Білого дому Стефані Грішем; з боку РФ - міністр закордонних справ Сергій Лавров, міністр фінансів Антон Силуанов, помічник президента Юрій Ушаков і прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков. Також перед переговорами, на короткій зустрічі з журналістами, засвітилися зять і радник Трампа Джаред Кушнер, а також Іванка Трамп.
Про що конкретно говорили лідери, так і залишиться за закритими дверима. Ні, звичайно, із сухого релізу Білого дому стало відомо, що Трамп і Путін "погодилися, що поліпшення відносин було в обопільних інтересах та інтересах миру", а також обговорили Іран, Сирію, Венесуелу і Україну. По всім чотирьом державам їм було що обговорити. Іран: у контексті поточної ескалації у відносинах між Вашингтоном і Тегераном, а саме, яка може бути ціна зради (неофіційно, звичайно) Кремлем свого ситуативного союзника і одночасно конкурента на газовому ринку. Сирія: переділ сфер впливу, що передбачає більш активне включення в рівняння Саудівської Аравії та Ізраїлю. Венесуела: відхід російських "ихтамнетов" з заднього двору Сполучених Штатів і здача Ніколаса Мадуро.
Україна: ключовим пунктом, що стосуються нашої держави, очевидно, є обрання Володимира Зеленського президентом, його невиразна зовнішня політика, так і внутрішня теж. Що Трамп, що Путін на що сподіваються і вже в чомусь розчаровані Зеленським. Хоча президент США, ймовірно, більшою мірою, ніж господар Кремля, оскільки Зеленський, може, і копіює риторику Порошенко, але в той же час оголошені ним дострокові вибори викликали небувалий ажіотаж у прокремлівських сил в Україні. Так що ризик переформатування влади в потрібному для Путіна руслі зберігається. І в той же час Зеленський як і раніше ігнорує рекомендації з Вашингтона, що стосуються олігарха Ігоря Коломойського та представників його оточення, присутнього в команді шостого президента. Поточні пертурбації також залишають відкритим питання подальшої співпраці щодо знищення головного конкурента Трампа на виборах президента 2020 р. - Джозефа Байдена. Не можна не помітити, що почався до виборів в Україні інформаційний шторм, який перекочував в американські ЗМІ, перейшов в штиль. А 2020-й все ближче...Мовчання Зеленського загрожує привести до помітного охолодження з боку Білого дому. Що на руку Путіну, який у подяку може погодитися на компроміс з інших обговорюваних в Осаці точок дотику.
Наприклад, з питання контролю над озброєннями, вельми хвилюючої Трампа. Куди, як відомо, входить і відновлення Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (ДРСМД). Як пише Bloomberg, американський президент в черговий раз повторив свій заклик до перегляду відповідних угод у більш широкому форматі - із залученням Китаю до переговорів.
Але в цілому, на яких тональностях проходила бесіда, які пропозиції, ініціативи, звинувачення висувалися - все це здебільшого так і залишиться за закритими дверима. Деякі моменти, безумовно, випливуть надалі у вже традиційних для Білого дому витоки в пресу з боку чергового або чергових незадоволених Трампом підлеглих. Загальна картина стане зрозумілою з майбутніх заяв і дій підлеглих президентів у рамках умовної дорожньої карти.
Володимир, не хмурься
Ясно і те, що Трамп або не зачіпав тему російського втручання в американський вибори, або пройшовся мимохідь, оскільки для нього самого вона як і раніше болюча. Навіть більше, якщо згадати, що колишній спецпрокурор Роберт Мюллер може все-таки з'явитися перед ясні очі демократів у конгресі 17 липня. Однак, принаймні публічно, президенту США довелося хоч щось сказати. Вірніше, його змусили ті, хто викрикує питання журналісти. Один з них поцікавився, підкреслить чи Трамп під час переговорів неприпустимість втручання у вибори 2020 р. Президент США запевнив, що "звичайно, зробить це" і тут же знущально (щодо журналіста, звичайно) пожартував, звертаючись до Путіна: "будь Ласка, не втручайтесь у вибори". Коли президенту РФ перевели слова Трампа, той розсміявся.
Правда явно було помітно, як обидва були напружені і, сидячи на краєчку крісел і подавшись вперед, намагалися переконати в протилежному. Путін взагалі виглядає пониклим, але компенсував це невимушеними усмішками й глузливим поглядом. Ймовірно тому Трамп так намагався "розслабити" візаві. То приобнимет в фотозоні, то поскаржиться на "фейкньюс": "Володимир, мені так тяжко. Дістали ці журналісти, сечі вже немає. Тобі простіше - в Росії свободи слова немає". - "Що ти, що ти, є... ще. Мучать мене ці "фейкньюсы" денно і нощно".
Хоча не тільки Трамп намагався демонструвати Путіну хоч яку-ніяку спільність у поглядах. Президент Росії, де слово "лібералізм" - на зразок лайки і яке також викликає стійке неприйняття у ядерного електорату Трампа, в інтерв'ю Financial Times, яке дав в Осаці, заявив, що "ліберальна ідея" мертва. "Очевидна проблема полягає в розриві між інтересами еліти і переважної більшості людей. Деякі елементи ліберальної ідеї, такі як мультикультуралізм, більше не є стійкими", - сказав він, безумовно таким чином схвалюючи міграційну політику Трампа і зростаючу ксенофобію.
І в той же час, незважаючи на цей обопільний геополітичний флірт, Путіну все ж вказали, що до прощення ще далеко. І далеко не через втручання у вибори. Характерною ілюстрацією того стало спільної фото лідерів G20.
Можна спостерігати умовний поділ на два табори - на друзів і недругів. З одного боку, біля Трампа стоять кронпринц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман, прем'єр Японії Сіндзо Абе, а також президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган. Що стосується останнього, то його місце по праву руку Трампа можна трактувати, як: "Цього хлопця подалі від Путіна - до мене під бік". А з іншого боку, розташувалися Путін і голова КНР Сі Цзіньпін. До речі, президенти Франції Емманюель Макрон і канцлер ФРН Ангела Меркель теж на відшибі першого ряду, ще й у віддаленні один від одного. Загалом, почасти ця спільна фотографія чудово показує значення тих чи інших лідерів, а також хто кому ворог, друг чи союзник.
