Своїх кидає. Як російський олігарх Гусельников подався в "лакеї" Держдепу

Звинувачення проти голови Банку Латвії в корупції можуть мати не московську, а вашингтонську прописку
Фото: infolatvija24.lv

Латвію знову трясе від масштабного корупційного скандалу у фінансовому секторі. І справа не в так званих "гроші Януковича", хоча в деяких сенсах близько до них, а в грошах росіян.

У 2014 р. всім відомий Laundromat, "пакет" розслідувань відмивання коштів у багатьох країнах світу, показав, що з Росії через латвійські банки в період з 2010 по 2014 рр. були переправлені $20 млрд на Захід, наприклад, німецький Deutsche Bank.

У 2017 р. був проведений аудит і три банки були оштрафовані регуляторами Латвії на 640 тис. євро, а ще через тиждень вже Франція виписала штраф ще одному латвійського банку Rietumu на 80 млн євро за відмивання коштів. Не залишилися осторонь і США, які минулого тижня звинуватили одне з найбільших банківських установ Латвії - ABLV - в тому, що воно "институционализировало відмивання грошей". А Європейський Центробанк, з страху перед "брудними грошима", 19 лютого обмежив операції ABLV. До речі, те, що американський Мінфін включився в гру, дуже цікаво, але про ролі США докладніше нижче.

Що ж стосується нового і кілька сюрреалістичного скандалу, то всі вищезгадані події відбувалися на очах у голови Банку Латвії Ілмара Рімшевіча, і як раз цю особу Рига може "подякувати" за пильну увагу партнерів до банківського сектору країни. А ще - власника Norvik Banka - російського олігарха з американським паспортом Григорія Гусельникова.

Поряд з іншими акціонерами він подав позов у Міжнародний центр розгляду інвестиційних спорів (International Centre for Settlement of Investment Диспути (ICSID) на групу чиновників Латвії. Це екс-адміністратор Маріс Спрудс і високопоставлений працівник фінансового сектора, чиє ім'я в 39-сторінковому позові не наводиться. Але повідомляється, що вони вимагали хабарі від банків, а тиск чинили допомогою Комісії з ринку фінансів і капіталу (КРФК), якою керує Пітерс Путиньш, призначений Римшевичем. З ним же він працював і в Центробанку. І якщо в позові глава Банку Латвії не згадується, то цю карту на стіл Гусельников виклав у своєму інтерв'ю Associated Press. Він не тільки повідомив, що Римшевич регулярно схиляв Norvik Banka до "співпраці" (так, за словами росіянина, називали хабара) з 2015 р., але вивалив на стіл журналістам інформагентства цілу кошик для брудної білизни.

Історія Гусельникова

За словами російського банкіра, з Римшевичем він зустрівся в 2015 р. після знайомства з Рейнарсом Кокинсом, добре обізнаним про особливості латвійської політико-фінансової кухні. Зустріч відбулася на віллі під Ригою, і саме цієї спірної фотографією зараз Гусельников кошмарить латвійські влади. Загалом, на віллі Римшевич нібито сказав, що допоможе росіянину, і пішов, а Кокинс позначив на листку паперу ціну "співпраці" - 100 тис. євро в місяць.

Росіянин запевняє, що платити відмовився, але Кокинс і Римшевич продовжили "діставати" його. Причому їх хитрощі, виходячи з розповіді власника Norvik Banka, часом виглядали комічно. Наприклад, через рік брат покликав Гусельникова на день народження "нового друга" - Кокинса. І той, не мудруючи лукаво, знову заговорив про співпрацю. Коли не вдалося домовитися по-хорошому, фінрегулятор почав вставляти палиці різної довжини в колеса банку. Загалом, знову-таки, якщо вірити словами росіянина, терпіння у нього увірвався, і він подав у суд.

Російські сліди

Але є ще одне але. Гусельников - не єдина ниточка з Латвії до Росії. За його ж словами, Римшевич з Кокинсом і вимагали хабарів, і "прання" грошей. Приміром, провести транзакцію з РФ у розмірі $100 млн і навіть взяти соту частину від цієї суми як оплату послуг. Передача коштів повинна була бути організована колишнім партнером Кокинса по бізнесу - якимсь Германом Милушом. Якщо озирнутися років 13 назад, то пан Милуш припинить бути "якимось".

Справа в тому, що він уже фігурував у гучному скандалі про хабарництво в 2006 р., що отримав назву "Юрмалагейт". 12 березня того року телеканал De fakto опублікував записи телефонних розмов групи осіб, серед яких був бізнесмен Милуш, міністр повідомлень Айнар Шлесерс і екс-прем'єр Андріс Шкеле. Вони обговорювали хабарі депутатам Юрмали, щоб ті підтримали на посаду мера члена Першої партії Юріса Хлевицкиса. За матеріальну частину відповідав Милуш.

Як не заперечували фігуранти скандалу, але Хлевицкис в 2007 р. потрапив у в'язницю на п'ять років. Засудили і Милуша, але він зник у Росії, перед цим, 15 січня, засвітившись в Естонії. 23 квітня влучив у базу Інтерполу. А 3 серпня минулого року бізнесмен з російським паспортом знову з'явився на сцені - на цей раз в аеропорту Ларнаки (Кіпр), куди прибув з Москви. Як відомо, російські "гаманці" живлять до Кіпру особливі теплі почуття, і ряд банків і офшорів на острові вже "вляпалися" в американське розслідування за втручання росіян у вибори президента США.

Загалом, Милуша затримали, і почався суд. Однак бізнесмен знову ушився в РФ, не з'явившись на чергове засідання 22 вересня. І знову оголошений в розшук. Тепер він спливає в оповіданні Гусельникова як людина, не тільки сующий хабара латвійським політикам, але й займається перекладом великих сум з Росії. Цілком імовірно, що в рамках спроб кремлівців застрахувати свої гроші від санкцій, легалізувавши їх на Заході, використовуючи, зокрема, і латвійські банки як перевалочні пункти.

Повернемося до Римшевичу з Кокинсом. Обидва частенько заїжджали в Росію. Наприклад, Кокинс з 2010 р. бував в РФ практично кожен місяць, часом лише за кілька годин. І перед втечею Милуша від кіпрської Феміди теж. Римшевич за останні вісім років в Росію приїжджав вісім разів. Після анексії Криму - через Білорусь.

Агентство також відзначає, що в 2010 р. глава Банку Латвії побував в РФ, ймовірно, на полюванні. Разом з ним там був помічений і глава Науково-дослідного інституту прикладних інформаційних технологій (!) Дмитро Пильщиков, чиїм босом є вірний путінець - керівник "Ростеха" Сергій Чемезов. Однак фото, опубліковане Associated Press, як зазначалося вище, викликало суперечки.

А що Латвія?

Латвійське міноборони запідозрило масовану інформаційну кампанію, спрямовану проти країни, подібну до тієї, яка проходила в США, Франції, Німеччини.

По-перше, мисливська фотографія. Міноборони, пише Delfi, зазначило: під час перевірки фотографії в базі даних міжнародного фотоагентства Scanpix зроблено висновок, що знімок розміщений там 19 лютого 2018 р., а не в 2010-му, коли, як стверджується, була зроблена фотографія. По-друге, в оборонному відомстві звернули увагу на поширення новини і знімка на сайтах, не писали ніколи про Латвії: India Everyday, Idaho Press, The North Platte Telegraph, Conservative Angle, The Fresno Bee, Last Minute Christmas. Таким чином, наголошують у Міноборони Латвії, дуже швидко інформація просувається в пошукових системах. Що ж. Наведені факти виглядають переконливо. І інформаційна кампанія насправді має місце бути. Але може продукуватися не з Росії, на що натякнули в Ризі, згадавши про Трампа і Макроне, а як раз з іншого боку Атлантики.

Виключити з рівняння

Щоб пояснити причетність Вашингтона, потрібно згадати екс-генсека НАТО, нині позаштатного радника президента України Андерса Фог Расмуссена. Як вже писала "ДС", він в кінці січня став заступник голови ради того самого Norvik Banka. Сказати, що працевлаштування Расмуссена в банку російського олігарха Гусельникова справило ефект вибуху бомби, - значить, нічого не сказати. До банку і самому Гусельникова відразу ж була прикута увага. І, не давши пирогу охолонути, росіянин робить наступний крок у балтійській країні. В результаті його банк де-факто виявляється попереду всієї Латвії в справі боротьби з корупцією.

Взагалі, це здається презабавнейшей піар-кампанією за наступним списком, в якому сам Гусельников ставить галочки: Найняти шановану на Заході персону з високим кредитом довіри - check! Увагу до банку залучено - check! Подати в суд на високопоставленого чиновника з Центробанку Латвії - check! Спостерігати, як людину з доступом до держтаємниці Латвії, НАТО і ЄС, відсторонюють від посади, в офісі і вдома проводяться обшуки - check! Підігріти інтерес, повідомивши ім'я чиновника в інтерв'ю впливовому ЗМІ - check! Підсумок: ЄЦБ ще більше прозріває, усвідомлюючи, як нафтодолари росіян просочуються на Захід.

Але навіщо це Гусельникова? Судячи з усього, він явно намагається виборсатися з-під удару американців за фінансовими схемами Москви. Гусельникова немає в публічній частині Кремлівського доповіді, але він, можливо, фігурує в секретній. А може, немає його і там як раз з тієї причини, що він погодився взяти участь у викритті нечистих на руку європейців, які допомагають легалізувати гроші росіян в Європі. І так, "Кремлівський доповідь" і вся нинішня бурхлива діяльність США займають ключове місце в цій історії. Вона показує масштаб кампанії Вашингтона затиканню дірок у фінансовому паркані між ЄС і Росією, через які пролазять і біжать в західні банки гінці з набитими валізами.

Також примітно і те, наскільки залишаються уразливими до корупції європейські фінансові інститути. Адже навіть у Латвії, чий індекс сприйняття корупції досить високий і зростає всі ці роки - 57 пунктів з 100 до 2016 р. (100 - взагалі немає корупції; в Україні - 29 пунктів), може пролізти цей черв'як хабарництва. Причому навіть у найвищі кабінети.