Від Карла до Карла. Чому Стокгольм стає головним адвокатом України
Швеція традиційно є одним з ключових "промоутерів" українського зближення з Європейським Союзом і НАТО, причому заслуговує на увагу те обставина, що ця зовнішньополітична лінія пов'язана з постаттю одного з лідерів консервативної Помірної партії Карла Більдта. У 1991-1994 рр. Він обіймав посаду прем'єр-міністра королівства, а згодом цілих вісім років (2006-2014) очолював шведське міністерство закордонних справ.
Сама ідея Східного партнерства ЄС, що виросла з Європейської програми сусідства, багато в чому асоціюється з потужним шведсько-польським тандемом Більдт–Сікорський, який доставив чимало неприємних хвилин Москві, яка претендувала (і продовжує претендувати) на свою зону впливу в Східній Європі. У доленосне для нашої країни час — з осені 2013 р. і до завершення свого терміну на посаді міністра закордонних справ Карл Більдт відвідав Україну не менше семи разів. Сьогодні шведською дипломатією керує соціал-демократ Маргот Вальстрем, в минулому єврокомісар з питань захисту навколишнього середовища, потім — за міжвідомчим відносин і перший віце-президент Європейської комісії (комісії Романо Проді та Жозе Мануеля Баррозу), і багато в чому проводить спадкоємний лінію.
Швеція першою серед країн Північної Європи визнала державну незалежність України. Тим не менш окреме посольство України в Стокгольмі відкрився лише в 1999 р. — раніше український посол за сумісництвом працював з фінського Гельсінкі. У свою чергу, біографії шведських послів в Україні говорять про те, що їх призначення часто стає логічним етапом після роботи в Санкт-Петербурзі, а останнім часом — в системі Східного партнерства ЄС. Цікаво, що ще в 1918-1920 рр. в Стокгольмі діяла українська дипломатична місія: за Гетьманату — на чолі з Борисом Баженовим, а при УНР — з Костянтином Лоським.
При цьому загальновідомо, що українсько-шведські відносини мають давню історію — союзництво гетьмана Івана Мазепи з королем Карлом ХІІ є одним з найбільш відомих сюжетів історії Східно-Центральної Європи початку XVIII ст., а першим, по суті, українським політичним іммігрантом в Швеції був автор першої української Конституції Пилип Орлик. В королівстві існує невелика, але дипломатично і публіцистично помітна українська громада, вбиравшая в себе хвилі переселенців (як правило, з політичних мотивів) протягом останніх двох століть. Слід сказати, що на відміну від інших випадків база поточних даних українського диппредставництва у Швеції є досить добротної, що вказує на високу динаміку відносин між двома країнами.
Це, втім, не дивно з огляду на розвинену українську політику Швеції. Станом на липень поточного року шведські компанії прямо інвестували в українську економіку близько $350 млн, а загальний товарообіг в 2016 р. досягає $0,5 млрд, і баланс поки що далеко на шведській стороні. І це не дивно, адже Швеція є однією з найбільш розвинених країн Європи і світу — в минулому році вона посідала 15-е місце в світі за доходами на душу населення (МВФ) та 38-е місце за загальним розміром ВВП (понад $0,5 трлн при населенні близько 10 млн осіб).
Сучасна Швеція залишається світовим лідером у політиці розвитку. Шведське уряд вважає, що надається їм країнам світу допомога у сфері модернізації має сягати 1% шведського ВВП. Більше $742 млн щорічної гуманітарної допомоги ставлять Швецію на сьоме місце серед найбільших світових донорів. Між основними партіями країни немає розбіжностей з приводу України, а більшість громадян Швеції не сумніваються у відповідальності Росії за збройне протистояння на Донбасі. В міру своїх можливостей Стокгольм чинить опір і агресивним планам Москви в європейській енергетиці, і прагнення змінити баланс сил на Балтиці. Швеція є також одним з основних донорів українських реформ. За рахунок шведських платників податків в Україні реалізуються масштабні проекти в галузі державного управління, судової, фінансової та енергетичній сферах, а також програми з підтримки громадянського суспільства, децентралізації, проведення антикорупційних реформ.
Загалом, Королівство Швеція - без перебільшення надійний партнер України на шляху європейської інтеграції. У свою чергу, Україна є пріоритетом зовнішньої політики Швеції в Східній Європі.
Масштабним проектом, висунутим Швецією в рамках ініціативи Східного партнерства ЄС, яке історично патронує Стокгольм, стало Партнерство з енергоефективності та охорони навколишнього середовища у Східній Європі/Україні (Е5Р).
У 2014 р., в ході візиту в Україну Хиллеви Энгстрем, тодішнього шведського міністра з питань міжнародного партнерства у сфері розвитку, була представлена нова Стратегія співпраці шведського уряду з країнами Східної Європи, Західних Балкан та Туреччиною за підтримки реформ на 2014-2020 рр. На її фінансування шведська сторона направляє близько 900 млн євро. Щорічний обсяг проектного фінансування для України в рамках цієї стратегії знаходиться на рівні 25 млн євро.
Логічно, що одним з найбільш перспективних напрямів двостороннього співробітництва традиційно залишається енергетична галузь: перед Україною, як і раніше, гостро стоїть питання модернізації енергетичного сектору, спрямованої насамперед на впровадження новітніх технологій, підвищення ефективності існуючих потужностей. Примітно, що на відміну від деяких країн-сусідів Швеція зовсім не побоюється розширення європейського простору вільної торгівлі на Схід. Так, рік тому, з метою створення передумов для активізації входження зацікавлених українських підприємців на шведський ринок під егідою Ради експортерів і інвесторів при МЗС України в Києві пройшла конференція "Експорт в Швеції". Шведські фахівці ознайомили українських товаровиробників з правилами і регулюванням експорту на ринок Швеції за національним законодавством та відповідними вимогами ЄС, включаючи ліцензування та вимоги до якості продукції.
Динамічно розвивається співробітництво між провідними українськими та шведськими інститутами і університетами в сфері прикладних і наукових досліджень, зокрема, між Київським національним медичним університетом ім. Богомольця та Каролінським медичним інститутом, Національним технічним університетом України (КПІ) та Шведським Королівським технологічним університетом. Почало працювати в повноцінному режимі з 1 вересня цього року Угоду про асоціацію помітно розширило можливості участі української системи освіти і науки в потужних загальносоюзних наукових та освітніх програмах.
Поряд з Німеччиною і Польщею Швеція є одним з найбільш мотивованих інвесторів у процес модернізації українського державного апарату, прискорення його трансформації з прицілом на європейську інтеграцію. У цьому сенсі варто звернути увагу на двостороннє українсько-шведська Угода про співпрацю в області розвитку. В його рамках реалізуються проекти, спрямовані на наближення до європейських стандартів роботи Мінфіну України (бюджетна децентралізація), Секретаріату СОТ при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, української Митної служби, а також Київського економічного інституту. Активно розвивається співробітництво між Державіаслужбою України та Шведським транспортним агентством з метою вивчення шведського досвіду в сфері аеронавігації та обслуговування повітряного руху, між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Патентним відомством Швеції в сфері охорони авторських і суміжних прав. Підтримує Швеція і реформу української судової системи, яка вже пройшла кілька ключових стадій.
Незважаючи на свій військовий нейтралітет, хоча навколо цього питання в королівстві сьогодні ведеться досить активна дискусія, Стокгольм все частіше виступає і в якості помітного партнера Києва в оборонній сфері. Так, в рамках програми Східноєвропейського партнерства та консультацій з Організацією оборонного співробітництва країн Північної Європи (NORDEFCO) почали проходити зустрічі з питань регіональної безпеки. Регулярно проводяться двосторонні військово-політичні консультації, спільна участь у міжнародних навчаннях та підготовка військових фахівців, у тому числі для участі в міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН, ЄС і НАТО. Тим більше що досвід співпраці Швеції в якості нейтрального держави з НАТО — зважаючи нинішнього стану речей у сфері перспектив подальшого розвитку альянсу — дуже актуальний для України. До речі, 2 жовтня начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко разом з головнокомандувачем Збройних сил Королівства Швеція генералом Мікаелем Бюденом відвідали один з районів проведення АТО в ході офіційного візиту в Україну шведської військової делегації. Тоді серед іншого обговорювалися можливі форми військового співробітництва між збройними силами двох країн.
Між тим 1 жовтня цього року на "шведському напрямку" дискусії про Україну відбулося досить визначна подія. Виступаючи на Ризькій конференції-2017, спікер шведського парламенту Урбан Алін заявив, що країни Північної Європи і Балтійського регіону повинні підтримувати ідею розширення Європейського Союзу, в тому числі можливе прийняття в майбутньому до складу блоку України і Молдови. "Країни Північної Європи і Балтії повинні бути тим голосом в Євросоюзі, який буде закликати бути більш відкритими до глобалізації... Ми повинні бути на чолі дискусій про те, що країни мають право бути членами ЄС. Я кажу про таких країнах, як Україна і Молдова", — сказав Алін.
Він зазначив, що виступає проти будь-яких закликів про закриття кордонів, адже люди, які приїжджають до країни Скандинавії та Балтії, можуть на власні очі побачити переваги інтеграції. Алін також зазначив, що в даний час в Євросоюзі ніхто не має бажання говорити про розширення, хоча подібний відмова від дискусії, на його думку, — велика помилка. "У певний момент у майбутньому настане хороший період для розширення ЄС, і ми повинні просувати цю ідею", — додав спікер.
Тут варто зазначити, що з кінця 2000-х років західноєвропейські політики вкрай обережні у своїх оцінках подальшого розширення Союзу. Однак очевидно, що для нинішніх країн-асоціатів, які отримали цей статус в бурхливий час трансформації самого ЄС, такий вектор майбутнього виглядає логічним "кінцем історії" в тому сенсі, в якому цей термін Френсіса Фукуями вживався в 90-е.
Швеція, яка свого часу зробила дуже багато для перетворення пострадянських країн Балтії в витринную історію успіху, здатна і сьогодні виступити в якості ідейного натхненника великого східного проекту — це дорогий подарунок. В даному випадку — для політичного Києва. Тим більше що саме Стокгольм пов'язують особливі відносини з Лондоном, здається, все ж має намір реалізувати свій власний атлантичний проект, і Вашингтоном, який під тиском ініційованої Росією спроби переглянути міжнародний порядок змушений "повернутися" в Європу.
Є чимало символічного і в тому, що саме Швеція грає настільки фундаментальну роль в Східному партнерстві, будучи пов'язаною з Україною на рівні найдавнішої історії нашої державності, а потім і в епоху модерну XVIII ст. Тим більше що, як відомо, пам'ятники цього періоду знаходяться в зоні особливої уваги українських відомств у сфері культури та місцевої влади. Так і в ході жеребкувань європейських футбольних першостей українська і шведська команди під прапорами загальних кольорів, як правило, потрапляють в одну групу. Що, можна згадати, послужило приводом для масового і позитивного відкриття України шведськими уболівальниками в 2012 р.
