Штурм Капітолію 2.0. Як в Бразилії план Трампа переспівали

Прихильникам експрезидента Болсонару вдалося захопити одразу три головні будівлі країни

Радикальні прихильники "тропічного Трампа" — Жаїра Болсонару, який програв вибори восени минулого року, атакували всі три гілки влади держави, що уособлюють Президентський палац, Конгрес та Верховний суд. Це багатьом нагадало події дворічної давнини — штурм Капітолію фанатами Трампа.

Проте у Бразилії події були значно масштабніші й катастрофічніші.

Загалом участь у заворушеннях в столиці — місті Бразиліа — брали, за попередніми даними, близько 5 тис. осіб. Їхня хода містом завершилася штурмом урядових будівель. Поліція не спромоглася цьому завадити. Зокрема до Конгресу прихильники Болсонару потрапили взагалі з даху. Приміщення подекуди розтрощені. 

Згодом поліцейським вдалося виправити ситуацію – всі будівлі було звільнено. За участь в масових заворушеннях затримано щонайменше 1500 осіб. Їм загрожує до 12 років ув’язнення.

Очікувана криза

Правоохоронці вважають, що штурми парламенту, Верховного суду і Президентського палацу були сплановані заздалегідь. І це припущення цілком обґрунтоване, адже про наближення гострої політичної кризи свідчило багато чинників, які сформувалися як кілька років тому, так і буквально протягом останніх місяців — після президентських виборах, на яких ультраправий Болсонару програв вибори ліваку Луїсові "Лула" да Сілві ("Робітнича партія"), президенту Бразилії з 2003 до 2011 р. – 49,2% голосів виборців проти 50,8%.

Обидва, до речі, вважають прийнятним спілкування із Владіміром Путіним попри широкомасштабну російську агресію проти України. Але це ремарка, до якої повернемось пізніше.

Варто зазначити, що Болсонару, який за часів каденції потрапляв у численні корупційні скандали й був нещадно критикований через абсолютно неефективну і, знов-таки, дуже подібну до трампової політику реагування на пандемію Covid-19 (загинули близько 700 тис. бразильців), відзначився напрочуд агресивними, войовничими заявами та риторичним реваншизмом: бідкався через крах військової диктатури, створеної після перевороту 1964 р., що проіснувала до 1985 р.; періодично натякав на необхідність повернення до старих порядків, а ближче до завершення виборчої кампанії взагалі прямим текстом обіцяв, як і його син-конгресмен Едуардо, події, аналогічні тим, що сталися у 1964 р.

Болсонару та його оточення дуже часто погрожували, що результати виборів, якщо він програє, вони не визнають; що він просто так владу не віддасть.

Наприклад, у вересні 2021 р. Болсонару запевняв свій електорат, що опісля спроби усунути його від влади можливі лише три варіанти: в’язниця для нього, його смерть або перемога. "І кажу цим негідникам: Мене ніколи не посадять!". Тож екзальтованими радикальним масам президент-популіст обіцяв або власну перемогу, або "загибель у боротьбі".

Тож коли соціологічні дослідження восени показали, що його шанси на перемогу менші, аніж у да Сілви, він почав іще більше накачувати ядерний електорат – ультраконсерваторів та представників радикальних, подекуди екстремістських організацій.

Свою обіцянку він виконав – результати виборів не визнав. Проте в чому відмінність між бразильським кейсом та поведінкою Трампа у 2020-2021 рр.: Болсонару після поразки майже зник з обрію. Він здебільшого мовчав, а за два дні до завершення каденції виїхав з країни до Орландо, що у Флориді. Це цікаво, адже саме Флорида – "сакральне" місце для старого "друга" Болсонару – Дональда Трампа, де — в свої резиденції Мар-а-Лаго — він перебуває, мабуть, частіше, аніж у Нью-Йорку. І вишенька на торті: коли стало очевидно, що переворот провалився, Болсонару раптом опинився у флоридському шпиталі, скаржачись на гострі болі в шлунку.

Підготовка до перевороту

Поки Болсонару грав у мовчанку, його прихильники не мовчали. Навпаки вони помітно активізувалися. По-перше, в соцмережах, де ширилися заклики брати до рук зброю та готуватися виборювати владу для Болсонару. По-друге, безпосередньо на "вулиці".

Так, головними майданчиками для консолідації були традиційно Facebook і Twitter. У Facebook, згідно із заявою комппанії Meta, що визнала Бразилію зоною підвищеного ризику, тривала масштабна боротьба із подібними закликами до перевороту та захоплення влади. Водночас у Twitter, його новий власник Ілон Маск, підозріло своєчасно вирішив звільнити весь бразильський офіс, що завадило інформаційній боротьбі із змовниками в цій мережі.

Але окрім цих двох соцмедіа заколотники також активно використовували Telegram, де розповсюджували як агресивні ролики та заклики (наприклад, вбивати дітей прихильників да Сілви), так і безпосередньо координували дії та готували заворушення. Приклад: пошук тисячі автобусів для транспортування до столиці близько 2 млн осіб для проведення Festa da Selma – так прихильники Болсонару назвали гіпотетичний переворот, замінивши у слові v на m (selva – бойове гасло), аби алгоритмам було важче знаходити ці конкретні пости.

За декілька тижнів до недільних заворушень у соцмережах побільшало закликів до насильницьких дій, зокрема до атак на автозаправні станції, нафтопереробні заводи та іншу інфраструктуру, що могло паралізувати країну, і передусім завадило б правоохоронним органам відповідно реагувати на дії заколотників.

Окрім того, вони перекрили центральні автомагістралі у чотирьох штатах, розбили табори біля військових баз, де намагалися переконати командирів підтримати переворот; у столиці після арешту одного з заколотників його однодумці напали на поліцейський відділок. Ще варто згадати про бомбу, закладену під автобус у столичному аеропорту радикальним адептом Болсонару Джорджем Вашингтоном (яка іронія) де Олівейрою.

Не крапка, а кома

Тож уже дуже чітко помітна відмінність між штурмом американського Капітолію та недільними подіями в найбільшій країні Південної Америки. В Бразилії підготовка до перевороту була дійсно більш організованою та масштабною.

І час було обрано дуже раціонально: новообраний президент да Сілва саме поїхав з робочим візитом до штату Сан-Паулу. Вочевидь організатори заколоту розраховували на швидке захоплення влади і подальший стрімкий розвиток повстання, яке б унеможливило централізований опір влади. Але сталося, не як гадалося. Чому? Відповіді на це питання найближчим часом, ймовірно, дадуть правоохоронні органи та експерти, коли проаналізують весь план державного перевороту.

Що ж до Болсонару, то він відкидає всі звинувачення на свою адресу. Проте коментуючи недільні події, він примудрився в серії твітів як вступитися за прихильників, коли нагадав про право на демократичний протест (те саме робив, до речі, Трамп та найвірніші республіканці); але водночас засудив захоплення державних будівель і, знов-таки за трампівською методою, перевів стрілки на опонентів – на лівих, що, мовляв, робили те саме у 2013 та у 2017 рр. Проте ані 10 років тому, ані 6 років, штурмів головних урядових будівель країни не було. Та й протести відбулися у першому випадку – через корупцію тодішньої президентки Ділми Русефф, а у другому – через порушення прав корінних народів, а не через бажання кандидата, що програв вибори, зберегти владу шляхом насилля.

Так чи інакше, принаймні наразі переворот можна вважати проваленим. З іншого боку, враховуючи масштаб заворушень і підготовки, невідомо, чи все закінчилося.

Як і невідомо, яке майбутнє чекає на Бразилію, оскільки, що за Болсонару, що, ймовірно, за да Сілви посилюється маргіналізація держави – рух в бік альтернативної реальності, створеної авторитарними режимами, зокрема Росії. Обидва – експрезидент та чинний президент – з числа тих світових лідерів, чия позиція щодо повномасштабної війни РФ проти України є чимось між нейтралітетом (закликаємо до діалогу), вигідним Кремлю, і відвертим підіграванням тому ж Кремлю. Да Сілва, наприклад, в інтерв’ю Time, заявляв, що відповідальність за війну лежить однаково і на Росії, і на НАТО, і на Україні.