Чудовий німецький світ. Навіщо Меркель шпигувала за Австрією
У п'ятницю, 15 червня, австрійські видання Profil і Der Standard опублікували ексклюзиви, отримані з рук якогось німецького джерела, про ведення стеження службою зовнішньої розвідки Німеччини (Bundesnachrichtendienst, BND) за низкою об'єктів та особами в Австрії в період з 1999-го по 2006 р. Тижневик і щоденник вказують 2 тис. стаціонарних телефонних номерів, факсів, номерів мобільного зв'язку, адрес електронної пошти. У полі зору BND потрапили як потенційні терористи і торговці зброєю, так і австрійські установи, великі компанії, банки, а також штаб-квартири міжнародних організацій, зокрема, ОБСЄ, ОПЕК та МАГАТЕ, офіси ООН і 75 посольств.
Керівництво Австрії не зволікав з відповіддю, і вже на наступний день, що підтверджує в цілому величезне значення публікацій, президент Александер Ван дер Беллен і канцлер Себастьян Курц дали спільну прес-конференцію. "Масштаб стеження був грандіозним", - заявив Курц, підкресливши, що негоже союзникам шпигувати за союзниками. Обидва лідери висловили протест з вимогою: "Поясніть, фрау". Глава австрійського уряду також повідомив, що Відень зараз перебуває в тісному контакті з Берліном, який, ніби як, прагне співпрацювати і готовий надати ті самі необхідні пояснення. Канцлер і президент постаралися максимально надати події статус інформаційної бомби за допомогою прес-конференції та супутніми заявами.
У Німеччині ж поки зайняті перевірками. За словами голови комітету з розвідки Бундестагу Арміна Шустера, зараз з'ясовується, наскільки "свіжими" є дані, озвучені ЗМІ. Оскільки історія, судячи з публікацій, вже покрилася шаром пилу. Поки німці (роблять вигляд, що ламають голову над тим, що відбувається, директор Федерального відомства із захисту конституції і боротьбі з тероризмом Австрії (BVT) Петер Гридлинг нагадав, що в цій історії нічого сенсаційного немає і про діяльність BND в Австрії уряд вже як би в курсі кілька років. Новими є тільки цифри і цілі. І, відверто кажучи, вся ця шпигунська історія більше схожа на добротний цикл детективних творів з елементами трилера.
Почалася вона ще в 2013 р. з подачі Едварда Сноудена, який неодноразово в вилянии хвостом перед Кремлем. Побіжний розвідник тоді справив фурор своєю заявою про те, що американські спецслужби виявляють активність в Німеччині, в тому числі стежили за Ангелою Меркель з 2002 р. - тобто, ще до того, як вона очолила уряд. Пішла ланцюгова медіа - та зовнішньополітична реакція. У липні 2014-го стало відомо про затримання 31-річного (на той час) клерка BND Маркуса Р., який два роки зливав інформацію АНБ. Правда, як після запевнили в BND, у нього не було доступу до внутрішньої документації, а на ризикову стезю цей технічний працівник з інвалідністю ступив заради грошей і підвищення власної значущості.
Пізніше в тому ж році видання Der Spiegel писало, що насправді підозри про шнырянии американських шпигунів у Німеччині виникли явно раніше. Так, у 2005 р. спецслужби отримали на експертизу якийсь суперсучасний прилад для відеоспостереження виробництва США, який був влаштований набагато складніше, ніж зазначалося в описі. І при цьому продавався підозріло дешево. Прилад відправляв сигнал на якийсь IP-адресу, ймовірно, належить збройним силам США, і міг управлятися дистанційно.
У 2015 р. слід хвиля викриттів про діяльність BND з/проти АНБ. Матеріали публікуються Spiegel Online, озвучуються радіостанцією Inforadio RBB та іншими місцевими ЗМІ. У травні на підставі секретного звіту BND від 26 серпня 2013 року, адресованого федеральному уряду, стає відомо, що АНБ до 2013 р. збирала інформацію про цілі в Німеччині та ЄС, риючись в електронному листуванні політиків, міністерств країн блоку, інститутів ЄС і німецьких компаній. Насправді цей детектив виявився ще хитромудрими, бо одночасно BND як тісно співпрацювала з американськими колегами, так і діяла за їх спиною. Зокрема, база у місті Бад-Айблінг (Баварія) перехоплювала для АНБ інтернет-трафік. Через два дні після того, як американо-німецьких шпигунів зловили за руку, в Берліні заявили про перегляд співпраці з АНБ в бік більш "формального" взаємодії.
В той же час німці особливу увагу приділяли французам і американцям - стежили за американськими Мінфіном, компанією Lockheed Martin, військовими об'єктами в Афганістані, посольством в Сомалі, ФБР, і представництвом Франції в Нігері, Мзс цієї країни, в тому числі вже екс-міністром Лораном Фабіусом і президентом Франсуа Олландом. Влітку минулого року журнал Der Spiegel, посилаючись на документи, показані журналістам джерелами BND, вніс уточнення про кількість досліджуваних телефонів, факсів і імейлів в період з 1998 по 2006 роки - більше 4 тис. І апарати ці стояли в Білому домі, Пентагоні, штабах ВПС і ВМС, Держдепартаменті, NASA, МВФ і т. д.
Збиралися дані про діяльність представництв США при інститутах ЄС, ООН, Міжнародного суду в Гаазі, ЮНІСЕФ, Всесвітньої організації охорони здоров'я. Крім того, розвідка ФРН переглядала пошту і факси, прослуховувала телефонні дзвінки в дипмісіях Великобританії, Швеції, Португалії, Греції, Іспанії, Італії, Швейцарії та Ватикану. Розвернулися - так розгорнулися. І, звичайно, в списку інтересів BND була Австрія - настільки близька Німеччині історично і політично. Відень, зазначимо, ще до конкретизації усіх "проступків" німецької розвідки пресою в листопаді, - в травні 2015 р. - висунуло аналогічне нинішньому вимога до Берліну щодо співпраці його спецслужб з АНБ у Бад-Айблинге проти Австрії.
Так чому, власне, в минулі вихідні знову витягли зі схованки цей заплутаний шпигунський скандал? Навіщо австрійці направили світло софітів на BND, чия репутація була зіпсована, і на Німеччину в цілому? Тут бачиться як внутрішньополітична боротьба, в сенсі боротьба в рамках Євросоюзу, так і зовнішньополітична. По-перше, скандал спалахнув на тлі серйозного загострення в торговельних відносинах між Вашингтоном і Брюсселем, що обумовлює подальше зростання антиамериканізму в Європі і рейтингів популістів.
По-друге, на противагу зусиллям Меркель і Макрона по зміцненню ЄС за лекалами, не задовольняє націлені на національний егоїзм окремі європейські уряди. Європейську публіку знову лякають шпигунами Німеччини, яка є одним з фронтменів і головних опор блоку. "І цих хлопців ви будете слухати? Так вони ж уявили себе старшим братом і стежать за всіма".
Ну і, по-третє, примітно, що публікації австрійських видань і наступна прес-конференція Курця і Ван дер Беллена відбулися через не дуже-то і тривалий час після багато в чому успішного візиту до Відня президента РФ Володимира Путіна. Не виключено, що циферки-то намалювалися при активному сприянні Москви. Причому те, що в матеріалах Profil і Der Standard посилаються не на джерела в Німеччині, не виключає, що "корінь зла" насправді виростає на ґрунті німецької, враховуючи ступінь впливу РФ на німецький політикум та бізнес. Так що якщо припущення з причетністю Росії вірно, то Австрія стала не стільки переговорним майданчиком між ЄС і РФ, про що йшлося в контексті поїздки Путіна, але і новим форпостом за розхитування "німецького світу" і Євросоюзу в цілому.