Шпигун-"титушка". Як скоро Чепіга стане російським Бондом
Пригоди "Боширова і Петрова" з плином часу, причому з дуже швидким плином, набувають елементи недоладною бондіани. Обидва персонажа, але в першу чергу поки "Боширов", —антигерої-каверзники, вискакують, як чортик з табакерки, в різний час в різних місцях... Чепигаро тут, Чепигаро там.
Не так давно раптом в інформпростір знову повернулася широко відома персона — Вадим Титушко. В кінці літа заступник Нацполиции В'ячеслав Аброськін повідомив про оголошення в розшук "героя" подій 2013 р. за розбій в якості члена ОЗГ, діючої на Київщині. Ну, оголосили і оголосили. Можна було б забути про нього, та й в принципі це майже вдалося. Тільки виникла свого роду думка-коментар до цієї новини, як виявилося, в голові залишилася і спливла вже при обставинах іншого, але схожого характеру. Адже, якщо вдуматися, на місці Вадима Титушко тоді міг бути хто-небудь інший. Чиясь ще прізвище могла б стати ім'ям прозивним для цих вуличних ландскнехтів, та ще й таким популярним, що так само зустрічалося б навіть в іноземних ЗМІ. Але немає. Титушко в якусь мить опинився старанніше — переконливо продемонстрував своє завзяття прямо на камеру і... вуаля. Наемничья сила, яка використовується на теренах України, знайшла нехай і не пафосне і грізне, але все ж оригінальне найменування.
Відразу підкреслю, що це не спроба виправдати або захистити Титушко. Сам винен і тепер пожинає плоди своїх дій. Швидше це спроба поглянути на ті події в іншому світлі.
І так, про Титушко я згадав не випадково. Адже, оцінюючи вал інформації, наступний по п'ятах за новим героєм медіапростору — Бошировым-Чепігою, виникають практично тотожні емоції та оцінки, як і у випадку з Титушко. А чи немає тут перегину, перебору, перекручувань, перебільшень?
З того моменту, як британські слідчі назвали імена (точніше, псевдоніми) солсберецких отруйників, вони обросли плоттю. Вони відчутні і... вони всюди. Точніше, всюди поки тільки Чепіга. Годину "Петрова" ще не прийшов. Хоча засновник Bellingcat Елліот Хіггінс обіцяв напередодні, що і того незабаром виведуть на чисту воду.
Про Чепиге ж відомо, що він, власне, Чепіга. І полковник ГРУ. А ще Герой Росії. Або вже немає? Путінський черговий глас — Дмитро Пєсков — "вивчив" списки і привселюдно оголосив: "Ні, таких героїв у нас немає". До речі, ви помітили, як швидко керівництво РФ вражає амнезія, коли воно стикається з такими неприємними ситуаціями? Частіше ніж у латиноамериканських серіалах 90-х. Одні відходять, інші взагалі відверті "ихтамнеты". І про всі забувають. Ну, майже про всіх. А "Петров і Боширов"... Про них не сказати, що забули. У Кремлі і раді були б ще одного провалу в пам'яті. Ось навіть Пєсков в серцях вчора сказав: "Та що з вами, окаянными писаками, бесіди про Скрипалях вести? Не буду більше. Набридло!" "Вилучити" з низки подій славний "солберецкий" (це чепиговский новояз, якщо що) дует вже не дають журналісти, чого, мабуть, у Путіна і очікували, нехай і сподівалися на швидку і рятівну амнезію. Тому шоу-в'ю Симоньян з "Бошировым" й "Петровим" представляється як частина іншого твору — трагікомедії, і вони тут головні герої.
Тільки Чепіга в цих перегонах без переможців на півкорпуса попереду, оскільки все нові й нові дані про нього цілком можуть під вагою свого ж ваги впасти в чашу з вже наявною дещицею фарсу. Перерахуємо, що вже відомо. По-перше, його реальне ім'я і звання. По-друге, є гіпотеза про те, що він отримав Героя РФ за участь чи то у війні на Донбасі, то за роль у анексії Криму. По-третє, односельці встигли погрітися в променях його "слави". По-четверте, розкрито його пересування за кордоном за два роки. По-п'яте, візити ці часом насправді були підозрілими або, принаймні, цікавинками. І ось, в-шостих, — Чепіга особисто вивозив з Межигір'я в Росію який трясеться від страху "батю". І, згідно з новою версією, саме за порятунок Януковича полковник ГРУ отримав з рук Путіна Героя Росії.
Справа тут не "вірю" або "не вірю". Може, полковник ГРУ дійсно евакуював повергнутого вінком. Може, він причетний до смерті експерта, пов'язаного зі справою Литвиненка в Лондоні. Цих "може" стає забагато. І хто знає, чи не стане ще більше. Міцніє відчуття, що варто було британцям відкрити завісу таємниці, як вона, ну дуже шустро, знайшла всі ознаки міфу. Чепіга всюди. Він — персоналізація підступів російських спецслужб. У кінцевому рахунку це може обернутися народженням черговий медіаперсони. Дарма що глибоко вторинної — росіян вторинність ніколи не напружувала. "Мене звуть Чепіга. Анатолій Чепіга" — ну, ви зрозуміли. Воно нам треба?