Знову "гарні росіяни". Коли Шольц зрозуміє Україну

Європа, не вся, зауважимо, але все ж таки вірна своїм традиціям – регулярно з кожної праски говорить про цінності, права та свободи, поки безпосередньо біля її кордонів ці цінності, права та свободи втоптуються в бруд, просочений кров'ю мирного населення.

Адже це і благородно, і правильно – шукати "хароших рускіх". Ось як канцлер Німеччини Олаф Шольц, котрий у Twitter видав, що, мовляв, росіяни не винні. Вони також жертви. Вся кров українців (а з ними грузинів, сирійців, виходить, так?) – вона лише на руках Володимира Путіна.

Воно начебто й так. Це добре, що колективний Захід нарешті почав називати речі своїми іменами, а точніше Путіна – "військовим злочинцем", "головорізом" тощо.

Тільки режим Путіна — це не він один. І тримається не лише на плечах поліцаїв та пропагандистів. Ні, режим цей існує також завдяки схваленню, або ж мовчанню росіян з когорти "ащомиможемозробити" і "намсоромно". Соромом, дорогі мої, свого особистого гітлера ви не втихомирите. І не змусіть його зупинити війну з Україною, а також – репресії щодо вас особисто.

Це стосується тих, хто проти війни і за мир.

Але їх не так вже й багато, в принципі. Принаймні поки що. Ситуація, ймовірно, змінюватиметься, коли полиці в магазинах будуть порожніми постійно.

Поки ж, згідно з результатами "незалежних соцдосліджень", на які послалося "Радіо Свобода", що проводилися двічі з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, близько 70% росіян підтримують війну з Україною, і близько третини впевнені, що їх сонцеликий вождь-чекіст діє задля їх інтересів. Ну, так, без п'яти хвилин дефолт у країні – це, звичайно, на користь громадян Російської Федерації. Невідомо, що це за незалежні дослідження і чому вони практично не відрізняються від офіційних даних — але так чи інакше, кількість тих громадян РФ, кого влаштовує агресивний курс їхньої держави, традиційно куди вищий, ніж тих, кому він не подобається.

При цьому парадоксально, що, виступаючи за війну з Україною, більшість також серйозно занепокоєна тим, що їхній добробут вирушають під хвіст усім відомому коту, колись намальованому на шкільній дошці їхнім "мудрим" лідером.

Ви можете уявити, який кисіль у них в головах? Наскільки вони розучилися вибудовувати асоціативні ланцюжки, встановлювати причини та наслідки?

І, повертаючись до висловлювання канцлера Шольца, виникає запитання: а німці, зокрема, німецький уряд, теж розучився вибудовувати ці асоціативні ланцюжки і встановлювати причинно-наслідкові зв'язки?

Чи так просто зручніше? Шукати та захищати "хароших рускіх", щоб зберегти відносини з Росією на перспективу – для повоєнного періоду.

Так, Берлін стривожений. Так, допомагає. Так, захоплюється українцями. Хоча, скоріше, на камеру просто.

Адже що цікаво. Заява Шольца з'явилася після того, як у Бундестазі онлайн виступив президент України Володимир Зеленський, який вивалив на депутатів та особисто на канцлера закиди у заграванні з Росією.

А що депутати? Вони вхопилися за тренд: вислухали та влаштували бурхливі овації. Красива картинка і коштує недорого. Хочеш виглядати бубочкою з серцем, що обливається кров'ю через зруйновані українські міста — просто встань і аплодуй щосили, коли виступає український президент.

Щоправда, це не на всіх наших партнерів стосується, звісно. Головним маркером, який дозволяє зафіксувати таке лицемірство, є історія відносин цих країн з Україною.

Отже. Аплодували стоячи: депутати парламенту Великої Британії, Німеччини, Канади, Польщі, США. Чотири з них надавали Києву всіляку підтримку до повномасштабного вторгнення. Одна – Німеччина – намагалася чогось там урегулювати у "нормандському форматі"; так, надавала фінансову допомогу, але також — грудьми закривала "Північний потік-2" від повсюдної критики; і так – відмовлялася допомагати Україні зброєю, постачаючи водночас у РФ технології, які також застосовуються у військових цілях.

Ось такий розклад. І перездати карти німецькому уряду вже не вдасться. Як усі пам'ятають про договірняки Берліна під час Другої світової, так запам'ятають і їхні шашні з путінським режимом.

Проте офіційний Берлін все ж таки намагається змусити всіх нас забути про постачання обладнання, ПП-2, про фури, що продовжують їхати до Білорусі та Росії – і на камеру встає, голосно ляскаючи в долоні.

А далі ... Ну, далі вони поплескали і розійшлися. Займатися буденними справами, іменинників вітати тощо.